04.04.16р. Справа № 904/524/16
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНАДА",69006, м.Запоріжжя, вул. Леонова, буд. 1-Б
до Публічне акціонерне товариство "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ",53400, м. Марганець, Дніпропетровська обл., вул. Радянська, буд. 62
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки.
Суддя Панна С.П.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Монада" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки № 399 від 30.06.2015 року у сумі 20 239, 10 грн., інфляційні витрати у сумі - 187,11 грн., 3% річних від простроченої суми - 252,30 грн., а разом - 20 768,51 грн.; судового збору у сумі 1 378,00 грн. та витрат на правову допомогу адвоката - 2 480,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки від 30.06.2015 року за № 399.
Відповідач позов не визнає (відзив № 30/180 від 02.03.2016 року) обгрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем порушено умови договору в частині ненадання відповідачу оригіналів рахунків згідно умов специфікації № 1, що унеможливило виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
30.03.2016 року позивачем подано до суду уточнення до позовної заяви, де позивач у зв'язку з виявленням арифметичної помилки у власних розрахунках 3% річних від простроченої суми оплати основного боргу уточнює розмір 3 % річних і просить вважати їх у розмірі 215,19 грн., а не 252,30 грн. та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі - 20 239,10 грн.,
інфляційні витрати у сумі - 187,11 грн., 3% річних від простроченої суми - 251,19 грн., а разом - 20 677,40 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн., та витрати на правову допомогу адвоката - 2 480,40 грн.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд,-
30.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Монада” і Публічним акціонерним товариством „Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат” був укладений договір поставки № 399, згідно п. 1.1 якого Позивач взяв на себе зобов'язання поставити Відповідачу ОСОБА_1 у відповідності до специфікації (додатків) до договору, а покупець прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 2.6. договору, порядок оплати товару та форма розрахунків вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до п. 2.7. вищезазначеного договору, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Пунктом 3.3. договору поставки передбачено, що разом із товаром постачальник повинен надати покупцю рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаротранспортну накладну та сертифікат (паспорт) якості на товар, документи, надання яких обумовлено в Специфікації до договору.
Пунктом 3.4. договору сторони зазначили, що датою передачі товару вважається дата зазначена сторонами договору у видатковій та товаротранспортній накладній.
Пунктом 3.7 договору зазначається, якщо зазначені в п. 3.3 документи складені з порушенням вимог щодо складання таких документів, якщо найменування або номенклатура, якісні та кількісні характеристики товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменуванню або номенклатурі, якісним та кількісним характеристикам поставленого товару, якщо поставлено товар з порушенням строку поставки, зазначеного у Специфікації, покупець має право відмовитись від прийняття товару без надання пояснень, крім випадків, коли покупець згідно з законодавством не має права відмовитись від прийняття товару.
30.06.2015 року між позивачем і відповідачем узгоджено і підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № 399 від 30.06.2015 року, щодо поставки позивачем наступного товару: 3RW4055-6BB44 Sirius пристрій плавного пуску S6, 134A, 75kW/400V, 40 DEG, 200-460V AC, 230V AC, вінт.контакти, на загальну суму 19 480, 62 грн. з ПДВ.
Згідно п.2 Специфікації, поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника (тобто, Позивача). Транспортні витрати включені в ціну товару.
Пунктом 3 Специфікації зазначено, що поставка проводиться на умовах DDU, склад ПАТ «Марганецький ГЗК» Промзона (згідно Інкотермс-2000). Перехід права власності на поставлений товар здійснюється в момент підписання видаткової накладної обома сторонами.
Відповідно до п. 4 Специфікації, оплата за цим договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі Постачальником права власності на товар Покупцю на підставі рахунку, видаткової накладної, електронної податкової накладної, оформленої згідно до умов договору.
Згідно з п. 5 Специфікації, прийняття товару за кількістю та якістю проводиться на складі Покупця.
Пунктом 6 Специфікації передбачено, що прив'язка до курсу валют EUR НБУ фіксується на 06.06.2015 р. і становить 23,388037 (дата подання пропозицій). У разі зміни курсу EUR НБУ встановленого на дату підписання акта прийому-передачі більше ніж на 3% по відношенню до дати 05.06.2015 р. допускається можливість пропорційного коригування вартості продукції від зміни курсу валют НБУ. У разі проведення перерахунку, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю розрахунок коригування вартості продукції від зміни курсу валют НБУ.
Підписанням видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сторони зафіксували факт здійснення господарської операції, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем було поставлено відповідну продукцію на загальну суму 19 480,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № Мн-00000599 від 27.07.2015 року та довіреністю № 650 від 27.07.2015 року (а.с.38-39).Отримання товару у сумі 20 239,10 грн. також підтверджується відзивом відповідача № 30/180 від 02.03.2016 року (а.с.61) та актом приймання-передачі товару від 29.07.2015 року, де сума боргу, с прив'язкою до курсу валют згідно п.6 Специфікації № 1, на дату підписання акту приймання-передачі склала 20 239,10 грн.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 статті 612 ЦК передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар у строки обумовлені договором, то він вважається таким, що не виконав зобов'язання.
Отже, сума основного боргу склала 20 239,10 грн., яка підтверджується матеріалами справи і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями п 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” передбачено: сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 251,19 грн. за період 30.09.2015 року до 28.01.2016 року та інфляційних втрат у сумі 187,11 грн. за період з 01.10.2015 року до 28.01.2016 року є правомірними і підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, що підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір № 2 від 25.01.2016 року про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2, квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 27.01.2016 року про отримання коштів 2 480 грн. 40 коп., підписаного адвокатом ОСОБА_2 та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 2701-1 від 27.01.2016 року.
Судові витрати по оплаті адвокатських послуг суд задовольняє тільки у сумі 1 000 грн., в решті вимог необхідно відмовити.
Щодо стверджень відповідача про те, що позивачем не було надано до матеріалів справи оригінали рахунків згідно умов Специфікації № 1 до договору № 399, чим порушив умови договору, що унеможливило виконання відповідачем своїх обов'язків, необхідно зазначити наступне: рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість поставленого товару у строки, визначені укладеним договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року у справі № 37/405.
Крім того, у справі міститься підтвердження направлення рахунку відповідачу № Мн-00000633 від 03.07.2015 року (а.с.74).
Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (юридична адреса: вул. Радянська, буд. 62, м. Марганець, Дніпропетровська область, поштовий індекс 53400, ЕДРПОУ 00190911, ІПН 001909104062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНАДА» (юридична адреса: вул. Леонова, буд. 1-Б, м. Запоріжжя, поштовий індекс 69006, ЕДРПОУ 24513856, ІПН 245138508298) заборгованість за Договором у сумі 20 239 ( двадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 10 коп., інфляційні витрати у сумі - 187 (сто вісімдесят сім) грн. 11 коп., 3 % річних від простроченої суми - 251 ( двісті п'ятдесят один) грн. 19 коп.; судовий збір у сумі 1 378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката - 1 000 ( одна тисяча) грн. 00 коп., про що видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено -
Суддя ОСОБА_3