04.04.16 Справа № 904/805/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємство "ПРОМТОРГІНВЕСТ-КОМПАНІ", с. Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 2197 від 28.12.15
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємство "ПРОМТОРГІНВЕСТ-КОМПАНІ" про стягнення 61891, 81 грн. основної заборгованості, 18519, 20 грн. пені, 1269, 01 грн. трьох відсотків річних та 8935, 67 інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди нерухомого майна №2525-42/12 від 19.12.2012 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 01.03.2016.
29.02.2016 через канцелярію суду факсимільним зв'язком від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Ухвалою суду від 01.03.2016 розгляд справи було відкладено на 21.03.2016 та ухвалою суду від 21.03.2016 розгляд справи було відкладено на 04.04.2016.
01.04.2016 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи докази часткової оплати.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 99, 102).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 04.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
19.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Російське підприємство «Промторгінвест-компані» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 2525-42/12 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 № 1/223-128107 до договору (арк. с. 21, далі - додаткова угода), орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування приміщення (далі - майно) розташоване на 5 поверсі 5-поверхової будівлі АТС-74 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 30, загальною площею - 30, 7 кв. м - технологічних приміщень для розміщення обладнання електрозв'язку.
Згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1а), вказаного в п.1.1 договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.
Пунктом 3.1 договору, в редакції додаткової угоди, встановлено, що орендна плата встановлюється орендодавцем на підставі його внутрішніх нормативних актів з урахуванням листа ПАТ «Укртелеком» від 07.12.2012 № 10373-533-1 і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить - 80 грн. з ПДВ (20%) за 1 кв. м технологічних приміщень.
Орендна плата за перший місяць оренди за 30, 7 кв. м всієї орендованої площі становить - 2456 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Відповідно до п. 3.4 договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у п. 3.6 договору.
Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем на пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
У разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, відповідно до Акта передачі-приймання орендованого майна, та фактичних витрат на його утримання за поточний період. Орендна плата за останній місяць сплачується орендарем на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання Акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів (п. 3.9 договору).
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.01.2013, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками підприємств, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування технологічні приміщення загальною площею 30, 7 кв. м, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 30 (арк. с. 23).
На виконання умов договору, в період з лютого 2014 року по жовтень 2015 року позивач надав відповідачеві послуги з надання в оренду технологічних приміщень ПАТ «Укртелеком» та відшкодування витрат за використану електроенергію ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 111982, 71 грн., які були прийняті відповідачем, що підтверджується відповідними актами, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств. Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вищевказаної суми (арк. с. 27-68).
Відповідач здійснив часткову оплату орендних платежів та послуг з відшкодування вартість електричної енергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 61891, 81 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді, відповідачем не заперечено факт оренди технологічних приміщень ПАТ «Укртелеком» та не надано доказів відшкодування витрат за використану електроенергію згідно наданих актів і рахунків на суму 61891, 81 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 61891, 81 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів та послуг з відшкодування вартості електроенергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 18519, 20 грн. за період з 28.01.2015 по 28.01.2016.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 18519, 20 грн.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 28.04.2014 по 28.01.2016 у розмірі 1269, 01 грн. та інфляційні втрати за період травень 2014 - грудень 2015 у сумі 8935, 67 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 1269, 01 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 7494, 45 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1356, 08 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Російське підприємство «Промторгінвест-компані» (53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Ватутіна, 1; ідентифікаційний код 19362881) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 26; ідентифікаційний код 25543196) основний борг у розмірі 61891, 81 грн., пеню у сумі 18519, 20 грн., три відсотки річних у розмірі 1269, 01 грн., інфляційні втрати у сумі 7494, 45 грн. та 1356, 08 грн. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.04.2016
Суддя ОСОБА_2