06 квітня 2016 року м. Львів № 876/11260/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання вчинити дії,
07.09.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання зарахувати період роботи з 01.02.1979 року по 28.08.1987 року, та з 29.11.1989 року по 11.09.1992 року як трудовий стаж набутий в районах крайньої півночі і місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2015 року позов задоволено.
Не погодившись із даною постановою, апелянт Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2015 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.
Позивач ОСОБА_1 і судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду без змін.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та з 01.06.1992 року отримує пенсію за віком. При обрахунку стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення період роботи вахтово-експедиційним методом з 01.02.1979 року по 28.08.1987 року, та з 29.11.1989 року по 11.09.1992 року як трудовий стаж вироблених в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі зараховано з розрахунку рік за рік.
Не погодившись з вказаним розрахунком пенсії ОСОБА_1 20.03.2015 р. звернулась до пенсійного органу із заявою про її перерахунок із розрахунку один рік за один рік і шість місяців.
Листом від 26.08.2015 року № С-15 пенсійний орган відмовив позивачу у перерахунку пенсії та повідомлено про те, що пільгове обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі проводиться в півтора кратному розмірі ( один рік роботи за один рік і шість місяців ) при укладені письмових трудових договорів.
За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.
Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Як видно із записів в трудовій книжці та довідки від 17.08.2015 р. № 10-1281 яка видана Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» позивач працював в Івано-Франківському управління бурових робіт геологом, інженером, лаборант-колектором з 02.10.1978 року по 01.06.1992 року вахтово-експедиційним методом, із них з 01.02.1979 року по 28.08.1987 року робота в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі Ханти-Мантійський автономний округ Тюменської області та з 29.11.1989 року по 01.06.1992 року в районі Крайньої Півночі Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього ж Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
Позиція апеляційного адміністративного суду узгоджується із позицією викладеній в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року у справі 21-5592а15.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.10.2015 року у справі за № 344/13472/15-а - скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.
Головуючий: Н.В. Бруновська
Судді: М.В. Костів
Р.М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 11.04.2016 року.