Справа № 222/268/16-ц
Провадження № 2/222/92/2016
05 квітня 2016 року Володарський районний суд Донецької області у складі:
судді: Доценко С.І.,
при секретарі: Болбат Н.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володарське цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_3
про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому зазначає, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики грошей, за умовами якого останя отримала грошові кошти в сумі 18500 гривень та зобов'язався їх повернути 01.07.2014 року. Однак до теперішнього часу борг за договором позики ОСОБА_3 не повернутий. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з дійсним позовом та просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором позики від 01.07.2014 року в сумі 18500 гривень та пеню за ставкою 3% річних в сумі 926 гривень. Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01.07.2014 року ОСОБА_3 позичила у нього гроші в сумі 18500 гривень, про що написала власноручно розписку. Гроші до теперішнього часу не повернула. Просить суд стягнути з відповідача суму боргу та пеню за ставкою 3% річних, а також понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала позовні вимоги, не заперечувала проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вимоги підлягають задоволенню, тому що доводи позивача підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами:
Згідно оригіналу розписки гр. ОСОБА_3 взяла в борг у гр. ОСОБА_1 18500 гривень та зобов'язалась повернути в строк до 01.07.2014 року в повному обсязі.
Так, згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно ч.1 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625ЦК України відповідно до якої боржник, який просрочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно доданих розрахунків, з якими погодилась відповідач ОСОБА_3, пеня за несвоєчасне повернення боргу у розмірі 3% річних за договором позики складає 926 гривень (18500 - сума боргу * 3% річних * 609 кількість прострочених днів виплати боргу/365 днів на рік).
За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути у рахунок погашення боргу за договором позики 18500 гривень та пеню за несвоєчасний розрахунок за ставкою 3 % річних в сумі 926 гривень, що разом становить 19426 гривень.
Також, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена ним при зверненні до суду в розмірі 55,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 530, 599, 610, 1046 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 борг в сумі 18500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) гривень, пеню 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в сумі 926 (дев'ятсот двадцять шість) гривень та сплачений судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривні 20 копійок, а всього 19977 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м. Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.І. Доценко