"04" квітня 2016 р.Справа № 923/1900/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.
секретар судового засідання Мельник Ю.М.
за участю:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 91/2015/11/18-2 від 18.11.2015;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»
на рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2015
у справі №923/1900/15
за позовом Публічного акціонерне товариство «Київенерго»
до Приватного акціонерного товариства «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»
про зобов'язання передати у власність майно
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» (далі - ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс») передати у власність ПАТ «Київенерго» обладнання ТП 7940, обладнання ТП 7941, обладнання РУ 10 ПС «Русановська», обладнання ПС «Вулкан», КЛ 10 кВ згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5 до Договору від 18.06.2014 № 467/18-14. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України.
Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій він просив накласти арешт на майно відповідача - ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»: обладнання ПС «Русанівська» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 25/29; обладнання ПС «Вулкан» та кабельні лінії ЮкВ за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 12; обладнання ТП-7940 та ТП-7941 за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А, а також заборонити відповідачу - ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» вживати заходів по відчуженню майна: обладнання ПС «Русанівська» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 25/29; обладнання ПС «Вулкан» та кабельні лінії 10кВ за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 12; обладнання ТП-7940 та ТП-7941 за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 (суддя Гридасова Ю.В.) позов задоволено. Зобов'язано ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» передати у власність ПАТ «Київенерго» обладнання ТП 7940, обладнання ТП 7941, обладнання РУ 10 ПС «Русановська», обладнання ПС «Вулкан», КЛ 10 кВ, згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5 до Договору від 18.06.2014 № 467/18-14.
З метою забезпечення позову ПАТ «Київенерго» накладено арешт на майно відповідача - ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс»: обладнання ПС «Русанівська» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 25/29; обладнання ПС «Вулкан» та кабельні лінії 10кВ за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 12; обладнання ТП-7940 та ТП-7941 за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А. та заборонено ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» вживати заходів по відчуженню майна: обладнання ПС «Русанівська», обладнання ПС «Вулкан» та кабельні лінії 10кВ за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 12; обладнання ТП-7940 та ТП-7941.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 у справі №923/1900/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс».
Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до постанови господарського суду Херсонської області від 08.09.2015 ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а отже діє мораторій на задоволення вимог кредиторів протягом якого, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за яким стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.
Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 38 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 18.01.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.03.2016 о 10:30.
01.03.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «Київенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить в задоволені апеляційної скарги ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» відмовити повністю, а рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 залишити без змін.
01.03.2016 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду продовжено строк апеляційного провадження на 15 днів до 04.04.2016 включно. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.04.2016 о 10:00.
У судове засідання 04.04.2016 з'явились представник ПАТ «Київенерго».
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та вважає, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.06.2014 між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО та ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» укладено договір № 467/18-14.
Відповідно до умов п. 1.1 Договору для забезпечення енергопостачання Адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом Сторони-2 за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, 15-А, проводяться роботи, в результаті яких виводяться з експлуатації, а отже втрачають своє функціональне призначення, як об'єкти електроенергетики, основні засоби - обладнання РУ 10 кВ на ПС «Русановська» та КЛ 10 кВ за адресою: вул. Ентузіастів, 25/29, вул. Туманяна Ованеса (надалі - Енергооб'єкти), що належать на праві власності Стороні-1, у зв'язку з чим Сторона-1 зазнає майнових втрат. Сторони дійшли згоди про те, що Сторона-1 надає згоду Стороні-2 на ліквідацію своїх Енергооб'єктів, наведених у п. 1.2, а Сторона-2 передає нове обладнання ТП 7940, обладнання ТП 7941, обладнання РУ 10 ПС «Русановська», обладнання ПС «Вулкан» та КЛ 10 кВ, які побудовані згідно з технічними умовами від 04.07.2012 № 36240 відповідно до Договору про приєднання до електричних мереж від 13.12.2012 № 18646/36240/71883 (надалі - Новий енергооб'єкт) з характеристиками, наведеними у п. 1.3 цього Договору, у власність Сторони-1, взамін вартості виведеного з експлуатації майна Сторони-1 на умовах визначених цим Договором.
Характеристики енергооб'єктів, що виводяться з експлуатації згідно з технічними умовами від 04.07.2012 № 36240, визначені у п. 1.2 Договору.
Перелік, назва, вартість та місцезнаходження Нового енергооб'єкта, визначені у Додатку 1, 2, 3, 4, 5 до цього Договору (п. 1.3 Договору).
Вартість обладнання, що є власністю Сторони-1, становить з ПДВ 57 180,00 грн. (п. 2.1 Договору).
Вартість Нового енергооб'єкта становить з ПДВ 57 180,00 грн. (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.2.1 Договору Сторона-2 зобов'язана передати Новий енергооб'єкт у власність Сторони-1, проектно-кошторисну та іншу виконавчу документацію на нього, що є необхідною для подальшої експлуатації Нового енергооб'єкта, в терміни, визначені Розділом 4 цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору Новий енергооб'єкт повинен бути переданий Стороні-1 протягом 9 (дев'яти) місяців з моменту підписання цього Договору.
Згідно з п. 4.2 Договору Новий енергооб'єкт передається Стороні-1 за його місцезнаходженням. Передача Нового енергооб'єкта здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі між Сторонами.
Передача документації, визначеної п. 3.2.1 Договору на Новий енергооб'єкт, здійснюється одночасно з передачею Нового енергооб'єкта, про що зазначається у Акті приймання-передачі Нового енергооб'єкта (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору Договір набирає чинності після його підписання та засвідчення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Сторони не мають права відмовлятись від виконання зобов'язань за Договором і в односторонньому порядку розривати Договір або змінювати його умови за винятком випадків, передбачених цим Договором або чинним законодавством України (п. 5.2 Договору).
За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 8.1 Договору усі спори, що випливають із даного Договору, вирішуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спори вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
У випадках, не передбачених цим договором, Сторони керуються чинним законодавством України (п. 10.3 Договору).
Цей Договір не є підставою для виникнення права власності на існуюче обладнання або на Новий енергооб'єкт у Сторони-2 або переходу права власності на згадані об'єкти від Сторони-1 до Сторони-2 (п. 10.8 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, як вбачається з матеріалів справи 09.04.2015 ухвалою господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі №923/447/15 про банкрутство ПрАТ «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном.
08.09.2015 постановою господарського суду Херсонської області ПрАТ «Міжнародна Інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
За умовами п.3.2.1. договору № 467/18-14 від 18.06.2014р., відповідач повинен був передати у власність позивач новий енергооб'єкт протягом 9-ти місяців з моменту підписання договору, тобто до 18.03.2015р.
Починаючи з 09.04.2015 відносено відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном, а з 08.09.2015р. відносно відповідача введено ліквідаційну процедуру.
Як встановлено п. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Згідно п. 15 ОСОБА_3 господарського суду України, від 28.03.2013, № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначено, що Статтею 19 Закону врегульовано правовідносини, пов'язані із застосуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів, який має на меті зупинення виконання грошових зобов'язань конкурсних кредиторів та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Цією статтею розширено порівняно з попередньою редакцією Закону правові наслідки введення відповідного мораторію. Зокрема, зупиняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги до боржника (у тому числі на предмет застави), зупиняється перебіг строку позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми. Виконання грошових зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється під контролем арбітражного керуючого, а виконання майнових зобов'язань - під контролем господарського суду шляхом винесення відповідної ухвали у справі про банкрутство про звернення стягнення на майно боржника.
Оскільки, майнові вимоги ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» щодо зобов'язання передати у власність обладнання ТП 7940, обладнання ТП 7941, обладнання РУ 10 ПС «Русановська», обладнання ПС «Вулкан», КЛ 10 кВ на підставі договору від 18.06.2014 № 467/18-14 виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», зазначені вимоги є конкурсними, відносно яких передбачений особливий порядок їх розгляду та задоволення, встановлений приписами ст. 17, 42, 45 Закону.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.
Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону, майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порідку, встановленому цією статтею.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
Згідно ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси.Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Відтак, оскільки відповідача визнано банкрутом, та останній перебуває у ліквідаційній процедурі, тому виконання майнових зобов'язань у тому числі і вимоги позивача, щодо зобов'язання ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» передати у власність ПАТ «Київенерго» обладнання ТП 7940, обладнання ТП 7941, обладнання РУ 10 ПС «Русановська», обладнання ПС «Вулкан», КЛ 10 кВ згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5 до Договору від 18.06.2014 № 467/18-14 здійснюється під контролем господарського суду шляхом винесення відповідної ухвали у справі про банкрутство про звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до приписів п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.20009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону( в редакції № 2344-ХІІ). Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону (в редакції №2344-ХІІ.).
Судова колегія зазначає, що при прийнятті позовної заяви ПАТ «Київенерго» від 20.11.2015р. до ПрАТ «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство останнього, та порушення окремого позовного провадження у справі № 923/1900/15 ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.11.2015р., судом першої інстанції порушені імперативні вимоги ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щодо обов'язкового зупинення позовного провадження та роз'яснення позивачу наслідків частини 4 ст. 23 Закону, щодо наслідків пропущення строку на звернення з майновими вимогами до боржника, зазначивши про це в ухвалі чи протоколі судового засідання.
Одночасно ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство передбачає, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. У той же час пропуск особою встановленого строку для звернення з конкурсними грошовими вимогами не має наслідком втрату такою особою статусу кредитора боржника. У цьому випадку змінюється лише статус таких грошових вимог, які не є конкурсними, а погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Зазначена правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 20.08.2014 по справі справі № 906/966/13.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції при розгляді по суті позовних вимог не виконані вимоги ч. 2 ст. 17 Закону, та позивачу не було роз'яснено зміст ч. 4 ст. 23 Закону, останній не скористався свої правом на звернення з заявою про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника, та така можливість на даний час не втрачена та його статус, як кредитора боржника не змінився, на підставі ч. 4 ст. 17 Закону, провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином, перевіривши згідно приписів ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 у справі №923/1900/15, судова колегія вважає, що вказане рішення суду та заходи забезпечення позову підлягають скасуванню, як такі, що не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів та без врахування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а вимоги позивача щодо передачі майна боржника, яке є частиною ліквідаційної маси божника, поза межами провадження у справі про банкрутство суперечить вимогам ст. 42 Закону.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99,
101, 102, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» - задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 10.12.2015 у справі №923/1900/15 - скасувати та провадження по справі № 923/1900/15 припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 07.04.2016.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя В.Т. Пироговський