"06" квітня 2016 р.Справа № 915/2213/15
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.,
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Будному О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.04.2016р.:
від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 22 лютого 2016 року
по справі № 915/2213/15
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”
про стягнення 915836,59 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 06.04.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016р. у справі №915/2213/15 (суддя Васильєва Л.І.) частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” про стягнення 915836,59 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто 100000,00 грн. пені, 4444273,26 грн. інфляційних втрат, 22378,83 грн. у якості 3% річних та 11978,81 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Вказаним рішення встановлено, що відповідачем порушено вимоги договору купівлі-продажу природного газу № 1185/14-БО-22 (з додатковими угодами до нього) в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ, у зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано відповідачу 22378,83 грн. у якості 3% річних, при цьому, судом першої інстанції зазначено, що сума втрат від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 444273,26 грн., оскільки при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, натомість, розрахунок позивача здійснений без урахування вказаних приписів.
Місцевий господарський суд погодився з позивачем в частині обґрунтованості розрахунку пені на підставі п.7.2 договору, проте, з посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції частково задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, мотивуючи це тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 1185/14-БО-22, при цьому, зазначивши, що заборгованість за договором відповідачем повністю погашена.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, в якій позивач просить оскаржуване рішення скасувати в частині, якою відмовлено у стягненні 231935,28 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути вказану суму з Публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” з посиланням на те, що судом першої інстанції при вирішенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено всі істотні обставини справи та не надано належної оцінки доводам обох сторін з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
05.04.2016р. від Публічного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль” (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1185/14-БО-22, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умов цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 17%, всього з ПДВ - 4473,82 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).
Як свідчать матеріали справи, в подальшому сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, якими змінювалась ціна газу, а саме:
- додатковою угодою № 1 від 03.12.2014 року встановлено: з 01.01.2014 року всього до сплати з ПДВ за 1000 куб. м. природного газу 3340,75 грн.;
- додатковою угодою № 2 від 30.04.2014 року встановлено: з 01.04.2014 року всього до сплати з ПДВ за 1000 куб. м. природного газу 5264,88 грн.
- додатковою угодою № 3 від 23.05.2014 року встановлено: з 01.05.2014 року всього до сплати з ПДВ за 1000 куб. м. природного газу 6208,18 грн.
- додатковою угодою № 4 від 10.06.2014 року встановлено: з 01.06.2014 року всього до сплати з ПДВ за 1000 куб. м. природного газу 6222,22 грн.
- додатковою угодою № 5 від 03.12.2013 року встановлено: з 01.09.2014 року всього до сплати з ПДВ за 1000 куб. м. природного газу 6405,82 грн.
- додатковою угодою № 6 від 10.11.2014 року встановлено: з 01.11.2014 року всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу 6682,44 грн.
- додатковою угодою № 8 від 15.12.2014 року встановлено: з 01.12.2014 року всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу 7661,64 грн.
Протягом січня-березня, жовтня-грудня 201 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 19022895,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р.
Проте, як стверджує позивач, в порушення вимог договору,відповідач за отриманий природний газ розрахувався з порушенням встановленого для сплати строку, що стало підставою для звернення ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" грошових коштів в сумі 915836,59 грн., в тому числі 331935,28 грн. пені, 561522,48 грн. інфляційних та 22378,83 грн. у якості 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його правильним, отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив дану позовну вимогу.
Що стосується позовної вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 561522,48 грн., то колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про часткове задоволення вказаної вимоги на суму 444273,26 грн., оскільки місцевим господарським судом правомірно встановлено,що розрахунок позивача здійснений без урахування чинних норм законодавства та відповідних роз'яснень Вищого господарського суду України.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 331935,28 грн.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, вважає його правильним, при цьому, щодо вказаної позовної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до місцевого господарського суду подано клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При розгляді даного питання за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як свідчать матеріли справи, відповідачем було вжито необхідні та залежні від нього заходи для недопущення заборгованості та повністю сплачено вартість спожитого природного газу за договором, тобто в добровільному порядку повністю усунено порушення. Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 1185/14-БО-22.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Публічне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” є стратегічним підприємством міста, основним предметом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також виробництво та постачання електричної енергії до ДП «Енергоринок».
Переважною частиною споживачів є населення та 92 бюджетні установи і організації міста Миколаєва, борг яких в зв'язку з економічною ситуацією в країні станом на 01.01.2016 року становить 40474661,37 грн., а всі надходження на рахунок відповідача першочергово направляються на оплату поточної заборгованості за спожитий природний газ.
За таких обставин, враховуючи вищезазначені норми законодавства, оскільки порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, приймаючи до уваги специфіку діяльності відповідача, а також повне погашення боргу за укладеним договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що застосування до відповідача штрафних санкцій у стовідсотковому розмірі може призвести до погіршення його фінансового становища, тому зменшення належної до сплати суми пені до 100000,00 грн. є обґрунтованим.
Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016р. у справі №915/2213/15 - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.02.2016р. у справі №915/2213/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 07.04.2016р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Головей В.М.