донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.04.2016 справа №913/1115/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 - довір. ОСОБА_6 - довір.
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства “ЛЕГАС”, с. Троїцьке Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від14 грудня 2015 р.
у справі№ 913/1115/15 (суддя Голенко І.П.)
за позовомПублічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача: Фермерського господарства “ЛЕГАС”, с. Троїцьке Луганської області
простягнення 893091,32 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Фермерського господарства “ЛЕГАС” та стягнуто з Фермерського господарства “ЛЕГАС” на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління прострочений борг в сумі 400000 грн. 00 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 107769 грн. 85 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 3809 грн. 69 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 1799 грн. 46 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 223674 грн. 62 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 26037 грн. 25 коп., судовий збір в сумі 11447 грн. 86 коп.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство “ЛЕГАС”, с. Троїцьке Луганської області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 в частині стягнення інфляційних втрат по основному боргу та відсотках, зменшити інфляційні втрати по простроченому боргу до 3476,61 грн., інфляційні по відсотках до 936,14 грн.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних по основному боргу та відсотках таким, що прийнято із порушенням норм матеріального права та процесуального права. Зазначив, що інфляційні втрати по основному боргу та відсотках слід рахувати починаючи з 12 травня 2015 року та стягнути з нього інфляційні по основному боргу в розмірі 3476,61 грн., інфляційні по відсотках в розмірі 936,14 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді М'ясищев А.М., Будко Н.В.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.04.2016р. у зв'язку із перебуванням судді М'ясищева А.М. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Геза Т.Д., Будко Н.В.
Позивач у судовому засіданні 04.04.2016р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідач у судовому засіданні 04.04.2016р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги в частині стягнення інфляційних, нарахованих на суму основного боргу. В частині стягнення інфляційних, нарахованих на суму прострочених процентів, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (далі кредитор), та Фермерським господарством “Легас” (далі позичальник) був укладений договір кредитної лінії № 248 (далі договір), за умовами якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 12.05.2017р.
Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 400000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору).
В пункті 2.3.2 договору сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.
З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.
За умовами п. 2.3.3 договору позичальник зобов'язується здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.
Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 22% річних , яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі Кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим Договором. При нарахуванні процентів в день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.
Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.06.2014.
Пунктом 2.10.2 договору сплата комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до п'ятого числа місяця, наступного за звітним.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням позичальником своїх зобов'язань щодо сплати платежів за кредитним договором, Банк звернувся до місцевого господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 893091 грн. 32 коп., з яких 400000 грн. 00 коп. - прострочений борг по кредиту з 19.05.2015 по 20.09.2015; 4821 грн. 92 коп. - строкові відсотки по кредиту з 01.09.2015 по 20.09.2015; 102947 грн. 93 коп. - прострочені відсотки по кредиту з 06.08.2014 по 20.09.2015; 74615 грн. 73 коп. - пеня за непогашення кредиту за період з 19.05.2015 по 20.09.2015; 30537 грн. 13 коп. - пеня за непогашення відсотків по кредиту з 06.08.2014 по 20.09.2015; 3809 грн. 69 коп. - 3% річних по простроченому основному боргу за період з 19.05.2015 по 17.09.2015; 1799 грн. 46 коп. - 3% річних по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 20.09.2015; 248522 грн. 21 коп. - інфляційних втрат по простроченому основному боргу за період з 19.05.2015 по 31.08.2015; 26037 грн. 25 коп. - інфляційних втрат по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 31.08.2015.
При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір кредитної лінії №248 від 15.05.2014р. є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме перерахував на рахунок відповідача 400 000 грн. кредитних коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками по рахунку та заявками про надання кредитних коштів (а.с. 66-101).
В той же час, відповідач свої зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом виконав неналежним чином, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом в сумі 400 000 грн. та заборгованість по процентам в сумі 107 769,85 грн.
Факт наявності заборгованості відповідача за кредитом в сумі в сумі 400 000 грн., заборгованості по процентам в сумі 107 769,85 грн. підтверджується банківськими виписками з особових рахунків, що додані до матеріалів справи, які, за змістом ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", є належними доказами, які підтверджують наявність/відсутність та розмір відповідної заборгованості.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення строкові проценти в сумі 4821,92 грн. є простроченими, з огляду на настання строку їх сплати відповідно до п.2.7.3. договору.
Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення заборгованості за договором в сумі 400 000 грн., заборгованості по простроченим процентам в сумі 107 769,85 грн. за період з 06.08.2014р. по 20.09.2015р.
Крім того, позивачем заявлялись вимоги щодо стягнення 74615 грн. 73 коп. - пені за непогашення кредиту за період з 19.05.2015р. по 20.09.2015р. та 30537 грн. 13 коп. - пені за непогашення відсотків по кредиту з 06.08.2014 р. по 20.09.2015р. Колегія суддів з цього приводу вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За умовами п. 7.2.1 договору за порушення взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми платежу за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014р. № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив всім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі - Перелік).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено Попаснянський район Луганської області, с. Троїцьке.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.
Крім того, статтею 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.
Отже, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, до складу якої відноситься с. Тройцьке Попаснянського району, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано за адресою: 93354, с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області, вул. Леніна, б. 27.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми ст.2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, з огляду на нарахування позивачем пені за період, що виникла після 14.04.2014 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за непогашення кредиту в розмірі 74615,73 грн. та пені за непогашення відсотків по кредиту в розмірі 30537,13 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3809 грн. 69 коп. - 3% річних по простроченому основному боргу за період з 19.05.2015р. по 17.09.2015р.; 1799 грн. 46 коп. - 3% річних по прострочених відсотках з 06.08.2014р. по 20.09.2015р.; 248522 грн. 21 коп. - інфляційних втрат по простроченому основному боргу за період з 19.05.2015р. по 31.08.2015р.; 26037 грн. 25 коп. - інфляційних втрат по прострочених відсотках з 06.08.2014р. по 31.08.2015р.
При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, з огляду на умови Договору, діючого законодавства та факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повного та своєчасного внесення платежів за кредитним договором, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних по простроченому основному боргу за період з 19.05.2015р. по 17.09.2015р. в сумі 3809,69 грн., 3% річних по прострочених відсотках за період з 06.08.2014р. по 20.09.2015р. в сумі 1799, 46 грн. та інфляційних втрат по прострочених відсотках за період з 06.08.2014р. по 31.08.2015р. в розмірі 26037,25 грн.
В той же час, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат по простроченому основному боргу в сумі 223 674,62 грн. враховуючи наступне.
Як вже зазначалось вище за умовами п. 2.3.3 договору позичальник зобов'язується здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.
Таким чином, момент виникнення боргу по кожному із наданих позивачем траншів виникає на 366 календарний день із врахуванням вихідних та святкових днів.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати по простроченому основному боргу за період з 19.05.2015р. по 31.08.2015р.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, щодо відмови в задоволенні інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, оскільки за визначений позивачем період дефляція переважала інфляцію.
З огляду на вищевикладене, враховуючи заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат по простроченому основному боргу, момент виникнення у відповідача обов'язку оплатити відповідний борг та наявність дефляційних процесів в економіці, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо відмови в задоволенні заявлених до стягнення інфляційних втрат по простроченому основному боргу в сумі 248 522,21 грн. в повному обсязі.
Посилання скаржника щодо необхідності здійснювати нарахування інфляційних втрат на суму боргу та простроченим відсоткам починаючи з 12 травня 2015р. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать умовам кредитного договору та визначений у позові період.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 підлягає скасуванню в частині стягнення інфляційних втрат по простроченому основному боргу із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині. В залишковій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника як на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір. Що стосується розподілу судового збору за подання позовної заяви, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо його розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства “ЛЕГАС”, с. Троїцьке Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 - задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 в частині стягнення інфляційних втрат по простроченому основному боргу в сумі 223 674,62 грн.
В скасованій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат по простроченому основному боргу в повному обсязі в сумі 248 522,21 грн.
Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 викласти в наступній редакції:
Стягнути з Фермерського господарства “ЛЕГАС”, с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області, вул. Леніна, б. 27, код 31791420, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 40 “А”, код 09304612, прострочений борг в сумі 400000 грн. 00 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 107769 грн. 85 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 3809 грн. 69 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 1799 грн. 46 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 26037 грн. 25 коп., судовий збір в сумі 8091 грн. 24 коп.
В залишковій частині рішення господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. по справі №913/1115/15 залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя: Е.В. Сгара
Судді: Т.Д. Геза
ОСОБА_2