18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2016 р. Справа № 925/11/16
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - за довіреностями у справі;
від відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - за довіреностями;
за участі прокурора: Архипенко В.О.
за участі працівників ЧДТУ: ОСОБА_7 (провідний інженер відділу будівництва ВКПС); ОСОБА_8 (головний бухгалтер);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маргарет Вест» до Черкаського державного технологічного університету про стягнення 189729,69 грн. та за зустрічним позовом про визнання договорів недійсними
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 189 729, 69 грн. з яких: 159 996,69 грн. основного боргу, 23 425,17 грн. пені, 4 783,08 грн. інфляційних, 1 525,44 грн. як 3% річних за прострочення розрахунків, на підставі укладених між сторонами двох договорів б/н від 01.06.2015 року щодо проведення робіт з гідрохімічного очищення та поточного ремонту системи опалення у будівлях навчальних корпусів № 2 та № 10 Черкаського державного технологічного університету.
22.01.2016, до початку розгляду справи по суті, Черкаський державний технологічний університет (далі по справі - ЧДТУ) звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (а.с. 55 том 2) до товариства з обмеженою відповідальністю "Маргарет Вест" з вимогами про:
- визнання недійсним договору б/н від 01.06.2015 на суму 95 000,00 грн. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Маргарет Вест" та Черкаським державним технологічним університетом (гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу Черкаського державного технологічного університету № 2);
- визнання недійсним договору б/н від 01.06.2015 на суму 65 000,00 грн. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Маргарет Вест" та Черкаським державним технологічним університетом (гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу Черкаського державного технологічного університету № 10).
Ухвалою від 05.02.2016 судом прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду із первісним позовом.
11.03.2016 відповідач подав суду заяву від 10.03.2016 (том. 2, а.с. 1-2) про зміну (доповнення) обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги за зустрічним позовом, які прийняті судом ухвалою від 17.03.2016.
Ухвалою від 19.02.2016 судом було допущено до участі у справі прокуратуру Черкаської області за заявою про вступ у справу від 19.02.2016 для захисту інтересів держави на стороні відповідача у справі - Черкаського державного технологічного університету.
У судовому засіданні сторони свої позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити, а проти взаємних позовних вимог заперечили та просять у їх задоволенні відмовити.
Прокуратура Черкаської області у відзиві на позовну заяву № 05/2-169вих. 16 від 03.03.2016 (том 1, а.с. 202-204) проти задоволення первісного позову заперечує повністю та просить суд задовольнити зустрічний позов.
Заслухавши доводи та пояснення представників обох сторін, прокуратури, опитаних у судових засіданнях працівників ЧДТУ та дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічний позов слід задовольнити повністю, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
По всьому тексту рішення сторони іменуються як позивач та відповідач за первісним позовом.
Первісний позов.
З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Маргарет Вест" (Підрядник) в особі генерального директора ОСОБА_9, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Черкаським державним технологічним університетом (далі - Замовник) в особі ректора ОСОБА_10, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, було укладено два договори без номера ( а.с. 14-19 том 1).
Відповідно до умов укладених договорів відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати власними та залученими силами і засобами такі види робіт: гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу № 10 за одним договором та № 2 за другим договором (п.1.1 обох договорів).
Загальна сума одного договору складає 65 000,00 грн., а другого 95 000,00 грн. з ПДВ (п. 2.1 обох договорів).
Договори вступають в силу з моменту підписання обома Сторонами і діють до 1 грудня 2015 року, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами ( п. 12.1 обох договорів).
За своїм правовим змістом дані договори відповідають статті 837 ЦК України згідно з якою за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Також договори містять елементи договору про надання послуг, за яким у відповідності до ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 4 статті 882 ЦК передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
За правилами статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідач заперечив виконання договорів, оскільки, зокрема, дані договори відсутні у відповідача, вони не проходили узгодження у юридичному відділі, підписи на договорах від імені ЧДТУ не належать ректору ОСОБА_10, кошти на оплату договорів не закладалися до кошторису університету на 2015 рік, наведені в актах матеріальні цінності по бухобліку університету не проведені і не обліковуються, а складені позивачем акти виконаних робіт не містять вказівки на договори від 01.06.2015 року та навіть на дату їх складення.
Відповідач із посиланням на внутрішню перевірку факту виконання робіт за договорами від 01.06.2015 року вказує, що роботи позивачем у корпусах № 10 і № 2 не проводилися взагалі, бо про це немає візуальних доказів. Однак результати проведеної внутрішньої перевірки по ЧДТУ відповідачем суду не надані з мотивів, що на час розгляду справи вона не завершена.
Судом встановлено лише з пояснень представників позивача про приблизний період проведення робіт за обома договорами, оскільки жодний документ у справі достовірно та за підписом обох сторін не засвідчує ці дати.
Позивачем надано складений ним список (а.с. 123 том 1) з переліком проведених робіт за договорами від 01.06.2015 року та датами їх проведення (з 04.06.2015 по 22.06.2015), а також із вказівкою прізвищ виконавців. Також позивач вказує, що наявні у нього ліцензія на ТОВ "Маргарет Вест" (а.с. 122 том 1) та дозвіл (а.с. 124) дозволяють виконання всіх робіт, які є предметом договорів від 01.06.2015 року.
У поясненні від 05.02.2016 року ( а.с. 106-112 том 1) позивач вказав, що роботи на території ЧДТУ проводилися працівниками позивача ОСОБА_11 О (бригадир), ОСОБА_12, ОСОБА_13 (слюсар-сантехнік та зварювальник), а з боку ЧДТУ при проведенні робіт були присутні ОСОБА_14 (начальник експлуатаційно-технічного відділу) та ОСОБА_15Б.(слюсар-сантехнік).
З приводу доводів відповідача про те, що на працівників позивача не оформлялися пропуски на територію ЧДТУ, а це також свідчить про те, що роботи не виконувалися, позивач зазначив, що такі пропуски не вимагалися і не оформлялися самим ЧДТУ. Перешкод у доступі працівників позивача на місце виконання робіт не було, оскільки з ними завжди був хтось із працівників ЧДТУ.
На вимогу суду відповідач зі свого боку не подав суду доказів про те, що у ЧДТУ запроваджена та виконується система пропусків на територію ЧДТУ для виконання господарських робіт сторонніми особами.
Судом встановлено, що у сторін відсутні дефектні акти та кошториси до обох договорів, які за доводами представників позивача, передавалися через працівників ЧДТУ у повному пакеті документів на підписання та узгодження до керівництва ЧДТУ, але не були повернуті.
Опитана у судовому засіданні ОСОБА_7 (провідний інженер відділу будівництва ВКПС Черкаського державного технологічного університету) пояснила, що всі ці документи були в наявності, нею оглядалися, аналізувалися та погоджувалися, але це було у липні 2015 року, тобто після дати підписання обох договорів. Де поділися ці документи в подальшому, ОСОБА_7 не відомо.
Позивач наданими у справу документами (а.с. 115-121, 148-193 том 1) доводить, що для виконання робіт, які є предметом обох договорів від 01.06.2015 року, він має достатньо власних та найнятих працівників для виконання всіх робіт за договорами; придбав всі необхідні матеріали та розчин кислоти, має автомобіль для виконання робіт з очищення труб, в якому готується суміш для очищення; цей автомобіль придатний для проживання працівників, які проводять роботи.
Опитаний судом ОСОБА_14, який є працівником ЧДТУ, а станом на 01.06.2015 року був начальником експлуатаційно-технічного відділу університету, у наданому письмовому поясненні вказав (а.с. 205-206 том 1), що йому відомо про укладення договорів між сторонами від 01.06.2015 року на гідрохімічне очищення та проведення ремонтних робіт і ці роботи позивач проводив. При виконанні договорів ОСОБА_14 контактував із представником позивача ОСОБА_3, який був присутній у всіх судових засіданнях та вказував на те, що він особисто приймав участь як в укладенні договорів між сторонами, так і в організації їх виконання. ОСОБА_14 вважає, що обидва договори від ЧДТУ ймовірно підписав ОСОБА_4, який станом на 01.06.2015 року виконував обов'язки ректора. ОСОБА_14 підтверджує, що позивачем дійсно виконані роботи по заміні запірної арматури, проведено ремонт радіаторів, замінено всі крани Маєвського, деякі крани замінено на заглушні, проведено промивку системи з пневмогідровипробуванням та інші роботи. ОСОБА_14 нічого не відомо з приводу претензій ЧДТУ до якості робіт за договорами і вважає, що після промивки та ремонту труб якість роботи системи опалення явно поліпшилася, особливо це відчутно у корпусі № 10. Вважає, що всі роботи, які проводив позивач, були заплановані у планах поточних і капітальних ремонтів по ЧДТУ. Примірники договорів на підписання ОСОБА_4 особисто передав ОСОБА_14, однак про фінансування та оплату робіт йому нічого не відомо. ОСОБА_14 також засвідчує, що саме й ого підпис міститься як погоджувальний внизу на акті проиймання-передачі об'ємів виконаних робіт по корпусу № 2 (а.с. 21 том 1), який засвідчує достовірність всіх внесених відомостей до цього акту. Аналогічний акт по корпусу № 10 ним не візувався, але про існування цього акту ОСОБА_14 також відомо. ОСОБА_14 свідчить, що роботи позивачем проводилися у постійній присутності працівника експлуатаційно-технічного відділу ЧДТУ ОСОБА_15 Також ОСОБА_14 стверджує, що дійсно працівниками позивача застосовано реконструкцію існуючих на системі опалення у ЧДТУ кранів (встановлено глухі болти замість штоків з клапанами), що здешевлювало проведені роботи і це було технічною ідеєю працівників позивача. Всю інформацію позивача з приводу фактичного проведення робіт з договорами від 01.06.2015 року ОСОБА_14 вважає достовірною.
Присутній в судових засіданнях слюсар-сантехнік ЧДТУ ОСОБА_15 підтвердив пояснення ОСОБА_14
Позивачем також надано у справу зображення чавунних вентилів у кранах, які слюсар-сантехнік позивача модернізував за рахунок заміни їх серцевини на глухі болти (замість штоків) та надано схему розташування таких видозмінених вентилів (а.с. 207-209 том 1).
Доказів на спростування цих пояснень представники ЧДТУ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не надали, хоча їх пояснення та пояснення інших працівників ЧДТУ щодо проведення чи не проведення позивачем робіт за договорами від 01.06.2015 року знаходяться у протиріччі.
Між сторонами у справі було підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі об'ємів виконаних робіт на об'єкті Черкаського Державного технологічного університету, корпус № 10 та корпус № 2 (а.с. 20-21 том 1), де перелічено найменування робіт і використаних матеріалів.
При цьому кінцеві акти приймання виконаних робіт за обома договорами сторонами не підписано.
Позивач вказує, що оскільки ці акти відповідач отримав хоча і в листопаді 2015 року, але не висловив проти них ніяких заперечень, то слід вважати, що всі роботи, вказані у цих актах, відповідач прийняв без зауважень, а тому непідписання актів є неправомірним і вони повинні бути оплачені. Крім того, у корпусах № 10 та № 2 відповідача в даний час проводиться освітня діяльність, а тому слід вважати, що результат проведених позивачем робіт за договорами від 01.06.2015 року є належним.
За виконані роботи згідно п. 1.1 обох договорів від 01.06.2015 року відповідач повинен сплатити позивачу суму, яка буде обумовлена всіма актами виконаних робіт ( п. 3.1 обох договорів).
Остаточна оплата здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання обома Сторонами актів виконаних робіт у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника ( п. 3.2 обох договорів)
Сторони погодили, що кінцевий термін оплати Замовником виконаних і прийнятих робіт з урахуванням п. 3.2 здійснюється не пізніше "31" серпня 2015 року ( п. 3.3 обох договорів). При цьому строк виконання робіт договорами не обумовлений.
Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами. До виконання господарських зобов'язань застосовуються вимоги Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, які передбачені для певних видів договорів.
Як пояснили представники відповідача, ОСОБА_8 № 1 приймання виконаних робіт (а.с. 24, 28 том 1) за обома договорами з боку ЧДТУ не підписано з підстав, що такі роботи не проводилися, а самі акти отримано лише у листопаді 2015 року, коли змінилося керівництво, а до цього ніякої інформації у ЧДТУ про договори між сторонами не було.
За доводами позивача, він намагався шляхом переговорів вирішити із відповідачем питання прийняття виконаних робіт та їх оплати, однак це ні до чого не привело та спонукало позивача звернутися до суду.
За прострочення розрахунків за обома договорами позивач просить стягнути також і пеню, інфляційні та 3% річних на суму основного боргу.
У відзиві на позов (а.с. 202 том 1) прокурор заперечив проти стягнення боргу з ЧДТУ з підстав, що оскільки умовами договорів не визначено строки проведення робіт, а акти приймання-передачі виконаних робіт для підпису відповідач фактично отримав лише 17.11.2015 року (супровідний лист позивача і квитанція (а.с. 22, 39-41 том 1) і не підписав їх, то принаймі до цієї дати у позивача немає підстав проводити нарахування санкцій за прострочення оплати за договором. Натомість свої розрахунки позивач проводить з 01.09.2015 року. Проти нарахування інфляційних прокурор заперечує ще й з тих підстав, що інфляційні повинні нараховуватися за місячний період та з включенням всіх періодів, коли індекс інфляції мав від'ємне значення, однак цим правилам розрахунки позивача не відповідають.
Зустрічний позов.
В заперечення проти первісного позову відповідач подав суду зустрічний позов з вимогами про:
- визнання недійсним договору б/н від 01.06.2015 на суму 95 000,00 грн. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Маргарет Вест" та Черкаським державним технологічним університетом (гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу Черкаського державного технологічного університету № 2);
- визнання недійсним договору б/н від 01.06.2015 на суму 65 000,00 грн. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Маргарет Вест" та Черкаським державним технологічним університетом (гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу Черкаського державного технологічного університету № 10).
Заявою від 10.03.2016 року відповідач виклав зустрічну позовну заяву у новій редакції, доповнивши раніше вказану підставу для визнання недійсними спірних договорів (підписання не уповноваженою особою), новою обставиною - невідповідність спірних договорів вимогам ЗУ "Про здійснення державних закупівель".
У відповідності до абз. 7 п. 3.12. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Статтею 215 ч. 1 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ч.1,2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У відповідності до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Представники відповідача доводять, що на час укладення спірних договорів, ректора ОСОБА_10 перебувала на лікарняному, а з 18.06.2015 року вона звільнена з роботи наказом Міністерства освіти і науки України. Також відповідач повідомив про відсутність у нього спірних договорів, які в облікових документах університету не значаться, роботи за договорами до кошторисів та планів поточного ремонту на 2015 рік не внесені і в органах Казначейства не зареєстровані (а.с. 90-105 том 1).
Згідно п. 3.3.4. регламенту ЧДТУ (а.с. 103-105 том 1), який затверджено конференцією трудового колективу 06.03.2015 року (а.с.116 том 2) проекти договорів та угод в обов'язковому порядку попередньо узгоджуються із юридичним відділом.
Суд вважає, що саме по собі попереднє непогодження спірних договорів юридичним відділом ЧДТУ не тягне за собою їх недійсність, оскільки такий наслідок прямо не передбачено чинним законодавством. Погодження, візування та затвердження господарських договорів є лише внутрішньою процедурою ЧДТУ, недотримання якої не може тягнути негативних наслідків для договірних контрагентів ЧДТУ.
Спірні договори, оригінали яких оглянув суд в ході розгляду справи, скріплені печатками ЧДТУ.
У справу не подано доказів про те, що печатка ЧДТУ, яка використана на договорах від 01.06.2015 року між сторонами, в певний період часу протиправно вибувала із володіння відповідача, оголошувалася ним втраченою чи недійсною, щоб можна було обґрунтовано сумніватися у добросовісності особи, яка проставила її відтиск на спірних договорах.
При розгляді зустрічного позову з пояснень представника позивача ОСОБА_4 від 01.04.2016 року (а.с. 117 том 2) було встановлено, що договори між сторонами від 01.06.2015 року та два акти приймання-передачі об'ємів виконаних робіт (а.с. 14-21 том 1) від імені ЧДТІ було підписано ним особисто. На час підписання обох договорів ОСОБА_4 виконував обов'язки ректора університету (з 15.05.2015 року), що підтверджується наказом по ЧДТУ від 15.05.2015 року № 181-к (а.с. 111 том 2).
Суд відхиляє заперечення представників ЧДТУ про те, що для підписання таких договорів для ОСОБА_4 була необхідна довіреність, оскільки його не було внесено до підписантів від імені ЧДТУ за даними ЄДРПОУ. Оскільки наявними у справі доказами не спростовано виконання ОСОБА_4 обов'язків ректора на час укладення спірних договорів, то ця особа на весь період своїх повноважень має всі права на підписання договорів, як і ректор ЧДТУ, без будь-яких довіреностей та обмежень, оскільки він виконує всі повноваження керівника університету (розділ 6 Статуту ЧДТУ про права та обов'язки ректора).
Оскільки в ході розгляду справи було достовірно встановлено особу, яка підписала обидва договори від 01.06.2015 року від імені ЧДТУ і цією особою не була ОСОБА_10 (що зрозуміло для всіх учасників процесу), то представником відповідача подано відмову (а.с. 75 том 2) від раніше поданого клопотання про призначення у справі експертизи підпису особи, яка розписалася від ЧДТУ у спірних договорах, для з'ясування питання, чи належать ці підписи ОСОБА_10
Оскільки від ЧДТУ спірні договори укладено в.о. обов'язків ректора ОСОБА_4, то суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що обидва договори підписані не уповноваженою особою і це є підставою для визнання їх недійсними.
В частині доводів відповідача про порушення укладеними договорами вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель" судом було встановлено наступне:
Оскільки спірні договори укладено 01.06.2015 року ( і судом не встановлено іншу дату їх фактичного укладення), то станом на цю дату були чинними норми вказаного Закону, якими встановлено таке:
ч. 1 ст. 2 -- цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.
ч. 5 ст. 2 -- забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
При обговоренні умов договору в світлі дотримання вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель" при їх укладенні, між сторонами виник спір з приводу співвідношення термінології умов спірних договорів та визначень у вказаному законі.
Суд не погоджується із доводами позивача про те, що сторонам можна відступати від термінології вказаного Закону і перевагу слід надавати словам і термінам за спірними угодами, які визначають предмет договору.
Ст. 1 прямо визначає, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в конкретному значенні. На думку суду, якщо навіть ці терміни і не збігаються з визначенням у іншому законодавстві, то терміни, які вжиті у ЗУ "Про здійснення державних закупівель" слід трактувати лише відповідно до їх значення, вказаного у Законі, який є спеціальним нормативним актом для регулювання питання державних закупівель.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що:
20) послуги - будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), зокрема, транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт;
23) роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об'єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи з нормування в будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, які включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт;
Сторони у спірних договорах від 01.06.2015 року визначили, що позивач зобов'язується виконати роботи: гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення у навчальних корпусах.
Однак сукупна назва цих операцій, як роботи, не відповідає визначенню робіт згідно п. 23 ст. 1 ЗУ "Про здійснення державних закупівель" і підпадає під визначення послуг за цим же Законом, які включають у себе, зокрема, побутове обслуговування і поточний ремонт.
Як вказано вище, ч. 1 ст. 2 цього закону поширює Закон на всіх замовників та закупівлі товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.
В даному питанні доводи відповідача про те, що згідно положень ЗУ "Про здійснення державних закупівель" предмет обох спірних договорів є послугами, на думку суду є безперечними, на відміну від доводів позивача про те, що для віднесення предмету договорів до робіт чи послуг можна користуватися іншим законодавством, яке по іншому трактує ці терміни (наприклад, ЗУ "Про захист прав споживачівв", листами податкової адміністрації щодо оподаткування доходів за трудовим договором, Мін'юсту щодо сплати страхових внесків за договорами цивільно-правового характеру, Цивільним Кодексом України), ніж вказаний спеціальний Закон (заперечення позивача на уточнений зустрічний позов а.с. 76-80 том 2).
На думку суду, норми ЗУ "Про здійснення державних закупівель" повинні в обов'язковому порядку поширюватися на взаємовідносини сторін, виходячи з того, що преамбула Закону визначає, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Оскільки ЧДТУ є державним університетом та виконує державну функцію надання вищої освіти, то і роботи по гідрохімічному очищенню та поточному ремонту системи опалення у навчальних корпусах безперечно є забезпеченням потреб держави.
Пункт 9 ст. 1 Закону визначає, що замовниками державних закупівель є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких ознак:
юридична особа є одержувачем бюджетних коштів та уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, в межах такого фінансування;
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
З наданих у справ матеріалів вбачається, що ЧДТУ створено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 460-р на базі Черкаського інженерно-технологічного інституту, що ліквідується (а.с. 114 том 2).
Згідно статуту ЧДТУ (а.с. 19 том 2), університет є юридичною особою, заснований на державній формі власності і працює на засадах неприбутковості (п. 1.7).
Все це вказує на те, що на відповідача поширюються вимоги ЗУ "Про здійснення державних закупівель".
Як вказано вище, суд не погоджується із доводами позивача про те, що вказаний Закон не поширюється на відносини сторін з підстав можливості тлумачення термінів "роботи і послуги" не за вимогами цього Закону, а за визначеннями із договору між сторонами та з іншого законодавства, яке не є спеціальним і не стосується державних закупівель.
У відповідності до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Також суд не погоджується із доводами позивача про те, що стосовно спірних договорів немає ознак ділення предмету закупівлі, що прямо заборонено положеннями ЗУ "Про здійснення державних закупівель". При цьому суд виходить з такого:
Як вказано вище, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закон поширюється на випадки, коли вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень.
Частина 5 ст. 2 Закону забороняє ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Згідно п. 21 ст. 1 Закону предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, на які учасникам дозволяється подавати пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні, цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.
Якщо навіть відняти ПДВ від сукупної ціни обох договорів, то залишок складе 128 000,00 грн. (95000,00 + 65000,00 - 20%), що знову ж таки підводить сторони під необхідність проведення процедури закупівлі згідно вимог вказаного Закону.
Суд погоджується із доводами представників відповідача про те, що предмети обох договорів від 01.06.2015 року є ідентичними і відрізняються лише назвами корпусів, де повинні проводитися гідрохімічне очищення труб та поточний ремонт системи опалення. Крім того, роботи (як послуги) за обома договорами проводилися в один і той же період тим самим способом, зі складенням актів виконаних робіт за обома договорами в один і той же час, оскільки іншого з матеріалів справи не вбачається.
Якби відповідач проводив державну закупівлю цих послуг в установленому порядку, то, на думку суду, замовлення виставлялося б одним лотом, оскільки немає ніяких об'єктивних причин розділяти предмет закупівлі на два об'єкти і з матеріалів справи протилежне не вбачається.
Доводи позивача про те, що на момент підготовки до укладення договорів сторонам ще не було відомо, чи буде робитися замовлення з боку ЧДТУ на один або на два корпуси, суд відхиляє, оскільки сторонами в один день 01.06.2014 року укладено два договори із ідентичними та повністю визначеними умовами.
Доводи позивача про те, що чищення та ремонт системи в обох корпусах вимушено технологічно проводиться як два окремі замкнуті виробництва (завершені цикли) (тобто, спочатку все проводилося на одному корпусі, а лише потім на іншому), на думку суду не мають ніякого документального підтвердження і не є об"єктивною причиною розділяти предмет закупівлі. Якщо
такий підхід до виконання договорів з боку позивача і мав місце, то це було виключно його бажанням.
Також суд не погоджується із твердженням позивача про те, що саме домовленості сторін по істотних умовах договорів у питанні визначення їх предмету, слід надати перевагу перед нормами ЗУ "Про здійснення державних закупівель", оскільки ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що недотримання вимог закону на час укладення договору є підставою визнання його недійсним.
Суд вважає, що позивач не надав ніяких доказів про існування істотних відмінностей по обох корпусах ЧДТУ для виконання в них одних і тих же робіт в один період, що б свідчило про неможливість поєднання обох договорів в один, якби це був предмет закупівлі. Такі відмінності в об'єктах, де виконувалися роботи, також не відображені у договорах між сторонами чи в інших документах за підписами обох сторін.
Таким чином суд приходить до висновку, що укладенню спірних договорів від 01.06.2015 року між сторонами обов'язково повинно передувати проведення процедур державних закупівель (що не було виконано), а тому вказані договори укладані із порушенням вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель", що є підставою для визнання їх недійсними.
Представники відповідача повідомили, що у ЧДТУ створено спеціальний орган для здійснення процедур державних закупівель, однак спірні договори укладалися без його участі.
Відповідач заперечує будь-які фінансові зобов'язання перед ТОВ "Маргарет Вест" на підставі виконання позивачем умов договорів від 01.06.2015 року і вважає, що лише та особа, яка укладала ці договори від імені ЧДТУ із порушенням вимог чинного законодавства, повинна відшкодувати позивачу всі завдані збитки.
В судовому засіданні досліджено статут ЧДТУ ( а.с. 17 том 2) з положень якого (розділ Джерела фінансування університету (а.с. 55 том 2) вбачається, що основне фінансування ЧДТУ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Позабюджетними джерелами фінансування є кошти, одержані за навчання, підготовку і перепідготовку кадрів; за науково-дослідні та інші роботи по договорах університету з іншими особами; за надання платних освітніх послуг; від господарської діяльності, та інші.
Пунктом 12.4. статуту передбачено, що власні надходження університету від плати за послуги, що надаються згідно з освітньою діяльністю ЧДТУ, благодійні внески та гранти, зараховуються на спецрахунки, відкриті у головному управлінні Державної казначейської служби України або на банківські рахунки. Ці доходи ЧДТУ вправі використовувати на придбання майна і його використання, на капітальне будівництво та ремонт приміщень, поліпшення матеріально-технічного стану приміщень і забезпечення освітнього процесу.
З пояснень ОСОБА_8 (головного бухгалтера ЧДТУ) вбачається, що університет фінансується за рахунок коштів державного бюджету та з інших джерел надходжень за статутом університету, кошти по яких включаються до спеціального фонду. Однак кошти з державного бюджету та по спецфонду (які всі вважаються бюджетними) використовуються лише згідно затверджених кошторисів на поточні роки, а виплата коштів за договорами із позивачем від 01.06.2015 року у поточних зобов'язаннях ЧДТУ 2015 року не фігурує в жодних кошторисах. В державному казначействі зобов'язання ЧДТУ перед позивачем за договорами від 01.06.2015 року на облік не бралися.
Довідкою від 24.03.2016 року (а.с. 112 том 2) за підписом в.о. ректора та головного бухгалтера ЧДТУ та відповідач підтверджує, що університет має державну форму власності, фінансування видатків здійснюється повністю за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету.
У відповідності до ст. 48 Бюджетного Кодексу України, в редакції, що чинна з 15.04.2015 року, визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.
Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Виходячи з цих положень ст. 48 Бюджетного Кодексу України та враховуючи наявність підстав для визнання укладених сторонами договорів недійсними, доводи позивача про те, що договори від 01.06.2015 року можуть бути безперешкодно оплаченими з рахунок коштів, які ЧДТУ отримує не з державного бюджету, а заробляє самостійно, не знаходять свого підтвердження.
Незастереження у договорах між сторонами від 01.06.2015 року про фінансування оплати за цими договорами виключно із державного бюджету, не дає університету права не дотримуватися вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель" та бюджетної дисципліни.
Суд погоджується із позивачем, що відсутність бюджетного фінансування саме по собі не звільняє замовника від оплати виконаної для нього роботи (послуги), але при цьому господарський договір повинен бути укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та не визнаватися недійсним.
Надана позивачем судова практика, за якою стягуються борги з бюджетних установ за відсутності в них бюджетних асигнувань на оплату договорів, в даному випадку не змінює висновки суду, оскільки суд в даній конкретній справі вже прийшов до висновку про недійсність договорів від 01.06.2015 року внаслідок порушення сторонами при їх укладенні вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель". Також позивач посилається на судову практику 2005 та 2012 років, при тому що ЗУ "Про здійснення державних закупівель" в редакції, якою керується суд при прийнятті даного рішення, було прийнято у квітні 2014 року.
На підставі викладеного, зустрічний позов підлягає до повного задоволення, укладені між сторонами договори без номера від 01.06.2015 року слід визнати недійсними, як такі, що укладені без дотримання вимог ЗУ "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 року, а у задоволенні первісного позову слід відмовити, оскільки підстав для стягнення основного боргу та санкцій за прострочення платежів на підставі визнаних недійсними договорів, немає.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд первісного позову покладаються на позивача, клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат, що пов'язані із явкою позивача в судове засідання (а.с. 81 том 1), до задоволення не підлягає. За розгляд зустрічного позову з позивача на користь відповідача слід стягнути 2 756,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні первісного позову - відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним з моменту укладення договір без номера від 01.06.2015 року на суму 95000,00 грн., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Маргарет Вест» та Черкаським державним технологічним університетом з приводу виконання робіт: гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу № 2;
Визнати недійсним з моменту укладення договір без номера від 01.06.2015 року на суму 65000,00 грн., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Маргарет Вест» та Черкаським державним технологічним університетом з приводу виконання робіт: гідрохімічне очищення та поточний ремонт системи опалення будівлі навчального корпусу № 10;
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маргарет Вест» (ідентифікаційний код 36392510, м. Київ, вул. Куренівська, 16-А) на користь Черкаського державного технологічного університету (ідентифікаційний код 05390336, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460) -- 2 756,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору за розгляд зустрічного позову.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 06 квітня 2016 року
Суддя Н.М. Спаських