ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
08.04.2016Справа № 910/6378/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши
позовну заяву Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Інновейшн кепітал», м.Київ
до Публічного акціонерне товариство «Укрнафта», м. Київ
про виплату дивідендів,
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Інновейшн кепітал», 06 квітня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 04 квітня 2016 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», про виплату дивідендів.
Подана Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Інновейшн кепітал» позовна заява б/н від 04 квітня 2016 року про виплату дивідендів, не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Пунктом 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Положеннями ст.ст.1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як визначено нормами Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн.).
Так, розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становить 1378,00 грн.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою майнового, а саме: стягнути заборгованість по виплаті дивідендів на загальну суму 88 015,47 грн.
Проте, до позовної заяви б/н від 04 квітня 2016 року в якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 77 від 23.11.2015 року відповідно до якого судовий збір сплачено лише в розмірі 1320,23 грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством.
Отже, беручи до уваги те, що мінімальний розмір судового збору не може становити менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.), позивач повинен був сплатити 1378,00 грн. судового збору.
Також суд звертає увагу на те, що пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 визначено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Додатками 2, 8 зазначеної інструкції визначено, що для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту № 51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Натомість, як встановлено судом, на доданому до позовної заяви платіжному дорученні № 77 від 23.11.2015 року відсутні підписи відповідальних осіб платника, печатка підприємства, тобто вказані реквізити не заповнені, як того вимагає вищезазначена Інструкція.
З огляду на викладене, платіжне доручення № 77 від 23.11.2015 року не може вважатись належним доказом сплати судового збору за подання відповідної заяви, що є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому, суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного Кодексу України.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Отже, позовна заява з доданими до неї документами не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду для усунення допущених порушень.
Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 вказаного Кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст.44, 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву б/н від 04 квітня 2016 року Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Інновейшн кепітал» до відповідача Публічного акціонерне товариство «Укрнафта» про виплату дивідендів, з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Інновейшн кепітал», що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя О.С. Комарова