ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.04.2016
Справа №910/3548/16
За позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради "Підприємство автотранспортного
обслуговування"
до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"
про стягнення 5756,65 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Підприємство автотранспортного обслуговування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (відповідач) про стягнення 5756,65 грн. заборгованості на підставі Договору № DSV-01/W LVILVI0013 про спільне використання технологічних мереж від 03.06.2007, з яких: 5723,16 грн. основного боргу, 0,56 грн. пені за період з 12.10.2015 по 20.12.2015 та 32,93 грн. 3% річних за період з 12.10.2015 по 20.12.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач забезпечив відповідачу технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання елекроустановок відповідача, проте останній в порушення умов договору зобов'язання стосовно здійснення оплати за спожиту електроенергію та використання електричних мереж позивача в повному обсязі та у строк, передбачений договором, не виконав, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості за спожиту електроенергію та послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного користування в загальній сумі 5723,16 грн., що також зумовило нарахування відповідачу 0,56 грн. пені та 32,93 грн. 3% річних за період з 12.10.2015 по 20.12.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 порушено провадження у справі № 910/3548/16 та призначено розгляд справи на 04.04.2016 об 11:00 год.
24.03.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача повідомив суд про сплату основної заборгованості в сумі 5723,16 грн., на підтвердження чого подав платіжне доручення № G0315US3RU від 15.03.2016 на суму 5723,16 грн.
31.03.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 910/3548/16 в частині стягнення суми основної заборгованості. В обґрунтування поданого клопотання представник позивача повідомив суд про сплату основної заборгованості 15.03.2016 в сумі 5 723,16 грн. та просив суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. Зазначеним клопотанням позивач також просив суд розглянути позовну заяву без участі позивача.
В судове засідання, призначене на 04.04.2016, представник позивача не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 31.03.2016 через відділ діловодства суду клопотання, яким, зокрема, просив суд розглянути позовну заяву без участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.04.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36659681 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 про порушення провадження у справі № 910/3548/16.
В судовому засіданні 04.04.2016 здійснювався розгляд клопотань позивача та відповідача про припинення провадження у справі № 910/3548/16, поданих через відділ діловоства суду 31.03.2016 та 24.03.2016 відповідно.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.04.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
03.06.2007 між Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Підприємство автотранспортного обслуговування" (власник мереж, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (користувач, відповідач) був укладений Договір про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору власник мереж (позивач) зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання елекроустановок користувача (відповідача), а користувач - своєчасно компенсувати вартість спожитої електричної енергії та сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов даного Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору користувач (відповідач) зобов'язався здійснювати оплату за спожиту електроенергію та використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії". У наведеному пункті Договору також визначено, що платежі вносяться користувачем на підставі рахунків, одержаних від власника мереж.
Відповідно до п. 7.6 Договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється на підставі виставленого власником мереж рахунка в 10-денний термін з дати отримання рахунка.
У позовній заяві позивач зазначив, що станом на 20.12.2015 Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України" заборгувало Комунальному підприємству Львівської обласної ради "Підприємство автотранспортного обслуговування" 5 723,16 грн. - кошти за спожиту електроенергію та послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем було повідомлено відповідача про розмір допущеної ним заборгованості та про необхідність її погашення, про що проведено звірку та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 9 місяців 2015 року.
11.11.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 238 про заборгованість, якою на адресу відповідача направив, зокрема, акт звіряння взаємних розрахунків за період: 9 місяців 2015 року (копії претензії та акту звіряння наявні в матеріалах справи).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач не оплатив суму боргу за спожиту електроенергію та послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за Договором про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 від 03.06.2007, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача склала 5 723,16 грн., які позивач просив стягнути з останнього.
Після порушення провадження у справі № 910/3548/16, через відділ діловодства суду 24.03.2016 та 31.03.2016, представники відповідача та позивача відповідно подали клопотання про припинення провадження у справі № 910/3548/16 в частині стягнення суми основної заборгованості, у зв'язку зі сплатою відповідачем 15.03.2016 суми основної заборгованості в розмірі 5 723,16 грн. При цьому представник відповідача залучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № G0315US3RU від 15.03.2016 на суму 5 723,16 грн., відповідно до якого підтверджується здійснення відповідачем сплати боргу в розмірі 5 723,16 грн. за спожиту електроенергію та послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за Договором про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 від 03.06.2007.
Судом за даними платіжного доручення № G0315US3RU від 15.03.2016 встановлено, що 5 723,16 грн. боргу за спожиту електроенергію та послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за Договором про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 від 03.06.2007 було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016.
Наведене, в свою чергу, свідчить, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 5 723,16 грн. предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, а тому цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України. Зокрема, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 3 п.п. 4.4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За таких обставин, провадження в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5 723,16 грн. за спожиту електроенергію та послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за Договором про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 від 03.06.2007, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 від 03.06.2007, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 32,93 грн. 3% річних та 0,56 грн. пені за періоди з 12.10.2015 по 31.10.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, з 01.12.2015 по 20.12.2015 на підставі п. 8.2.1. Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 8.2.1. Договору про спільне використання технологічних мереж № DSV-01/W LVILVI0013 від 03.06.2007 сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених п. 4.1 цього Договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього Договору або п. 4.1, 7.6 цього Договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги чинного законодавства господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищезазначене, суд ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 про порушення провадження у справі № 910/3548/16 зобов'язав позивача надати обгрунтований розрахунок сум пені та 3% річних з урахуванням умов п. 4.1 укладеного між сторонами договору щодо здійснення оплати в 10-денний термін з дати отримання рахунку.
Однак, позивач вимоги ухвали суду від 02.03.2016 про порушення провадження у справі № 910/3548/16 в частині надання обгрунтованого розрахунку сум пені та 3% річних з урахуванням умов п. 4.1 укладеного між сторонами договору щодо здійснення оплати в 10-денний термін з дати отримання рахунку не виконав, витребувані докази не подав.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів правильність та обгрунтованість нарахування суми пені та 3% річних, а тому в частині стягнення з відповідача 0,56 грн. пені та 32,93 грн. 3% річних за прострочення сплати боргу позивачу належить відмовити.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 378,00 грн. відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 5723,16 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять три гривні 16 коп.) заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині позову.
2. В іншій частині в позові відмовити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради "Підприємство автотранспортного обслуговування" (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 16; ідентифікаційний код 04013927) судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 08.04.2016.
Суддя Гумега О.В.