07 квітня 2016 р. Справа № 814/4422/15
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив суд зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 02.12.2015 року згідно порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян", мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно було доручено Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розгляд його заяви від 02.12.2015 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: вжити заходи для забезпечення нарахування плати за водопостачання у спосіб, встановлений чинними нормативно-правовими актами - "Порядком розроблення норм та затвердження нормативів питного водопостачання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 25.08.2004 року та "Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення", затвердженою наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.09.2005 року № 148; Кабінет Міністрів України забезпечити ремонт квартири позивача; не направляти звернення до Миколаївської облдержадміністрації.
Відповідач надіслав позивачу листа, в якому повідомив, що звернення позивача надіслане Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Миколаївській облдержадміністрації 03.12.2015 року за № 41-1-026068/14П відповідно до ч. 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян".
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач, направивши його звернення до відповідного органу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, судом не було допущено помилкового застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним закон.
За змістом ст.4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частиною 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до ч. 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян", якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (абзац 1, 3 статті 15 Закону України "Про звернення громадян").
Як встановлено судом пршої інстанції, позивач отримав від Департаменту систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України лист від 15.12.2015 року № 8/9-3696-15. Зазначеним листом Департамент повідомив позивача, що правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою, визначаються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", відповідно до якого у сфері питної води та питного водопостачання встановлюються нормативи питного водопостачання, які визначаються згідно "Методики визначення нормативів питного водопостачання населення". Також відповідно до статті 17 Житлового кодексу Української РСР визначено, що наймачі жилих приміщень на умовах і в порядку, що визначаються законодавством Української РСР, повинні провадити за свій рахунок поточний ремонт жилих приміщень, а при звільненні приміщення - здати його в належному стані. Такі ж обов'язки покладаються на членів житлово-будівельного кооперативу. Якщо необхідність у проведенні внутріквартирного поточного ремонту викликана пошкодженням частин будинку, інженерного обладнання або зв'язана з капітальним ремонтом будинку чи його конструктивних частин, цей ремонт провадиться наймодавцем (житлово-будівельним кооперативом) або за його рахунок. Перелік робіт, що належать до внутріквартирного поточного ремонту, встановлюється правилами користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території та Типовим договором найму жилого приміщення.
Крім того, позивача було повідомлено, що відповідно до статті 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", державний контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватись лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.
Відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 року № 197, Мінрегіон не наділено повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, що створюють та виробляють житлово-комунальні послуги. Водночас, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, які перебувають у комунальній власності, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, здійснення контролю за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг покладено на органи місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у своїх запереченнях наголошувається на тому, що вирішення питань, порушених у зверненні відповідача, не входить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Частиною 3 статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Вказаним центральним органом є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (Мінрегіон).
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.
Згідно з пп. 1 п. 3 Положення, основними, основними завданнями Мінрегіону є забезпечення формування та реалізація державної регіональної політики, державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, зокрема щодо- питної води та питного водопостачання.
Відповідно до п.п. 2 п. 4 Положення, Мінрегіон затверджує методики визначення норм споживання житлово-комунальних послуг (крім споживання природного газу та електроенергії), нормативів витрат і втрат ресурсів, що використовуються у житлово-комунальній сфері, вартості утримання та технічного обслуговування об'єктів житлово- комунального господарства.
П.п. 15 п. 4 Положення встановлено, що Мінрегіон проводить моніторинг стану реформування та розвитку житлово-комунального господарства, підготовки та проходження опалювального сезону, розрахунків підприємств житлово-комунального господарства за енергоносії, а також оплати населенням, юридичними особами наданих їм житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.п. 4 п. 5 Положення, Мінрегіон координує та здійснює методичне забезпечення діяльності структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції.
Вирішення питань, порушених у зверненні позивача відноситься до повноважень Миколаївської обласної державної адміністрації, зокрема - Управління житлово-комунального господарства Миколаївської облдержадміністрації, яке, відповідно до п. 2 Положення про управління ЖКГ Миколаївської облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 15.05.2013 № 143-р, підзвітне та підконтрольне Мінрегіону.
Управління житлово-комунального господарства Миколаївської облдержадміністрації розробляє і реалізує місцеві програми у сфері питної води та питного водопостачання, бере участь у розробленні і реалізації державних та регіональних програм у цій сфері; забезпечує реалізацію повноважень обласної державної адміністрації щодо здійснення контролю за виконанням установлених у цій сфері правил і норм; забезпечує виконання правил і норм користування системами питного водопостачання, дотримання режиму зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання; здійснює аналіз стану сфери питної води, питного водопостачання та водовідведення (п. 56, 57, 59, 60 Положення).
Таким чином, відповідно до наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було направлено звернення позивача для проведення відповідної перевірки та вирішення по суті поставлених питань до державного органу вищого рівня, якому підпорядковане Управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації - Міністерству регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства, та Миколаївській обласній державній адміністрації, як того вимагають приписи статті 5 та 7 Закону України "Про звернення громадян".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи, а також на помилковому розумінні норм права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: