Справа № 544/300/16-ц
пров. № 2/544/200/2016
Іменем України
06 квітня 2016 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря - Костенко Т.В.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна, 41 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 у березні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 01 грудня 1987 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу дітей не мають.
Спільне життя з відповідачем не склалося через втрату взаємних почуттів. Шлюбні відносини між сторонами припиненні, подружжя з січня 2013 року проживають окремо, спільне господарство не ведеться.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов та розірвати шлюб. Пояснила, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припиненні, спільний побут не ведеться, подружжя проживає окремо. Не бачить у подальшому спільного з відповідачем подружнього життя, вважає, що примирення сторін неможливе.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Просить суд задовольнити позов.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 56 СК кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Як передбачено приписами ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 109 СК передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 01.12.1987 Косівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис № 9 (а.с.3).
Від шлюбу дітей не мають.
Спільне життя сторін не склалося через втрату взаємних почуттів. Подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, спільний побут не ведеться.
Суд зазначає, що збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Оскільки обставини, викладені позивачем, свідчать про те, що у останньої відсутня вільна згода на перебування у шлюбі, втрачене почуття любові до відповідача, збереження шлюбу, на думку суду, суперечитиме її інтересам. Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити її інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України.
З огляду на те, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам одного з подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.
Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище (ст. 113 СК України). Позивач у судовому засіданні про відновлення дошлюбного прізвища не заявила, тому після розірвання шлюбу має право надалі іменуватися прізвищем, отриманим після реєстрації шлюбу з позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 212, 215 ЦПК України, ст.112 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 народження ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований 01.12.1987 Косівською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області, актовий запис № 9.
Дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 не відновлювати.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.
Суддя: О.О.Сайко