"28" березня 2016 р.
Справа № 642/3825/15-ц
Провадження № 2/642/107/16
28 березня 2016 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Грінчук О.П.,
за участі секретаря Радько В.В.
представника позивачів ОСОБА_1,
представника відповідачів ОСОБА_2,
представника 3-ї особи Управління служб у справах дітей ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 Юр'євича, ОСОБА_8 Юр'євни, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3-я особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання осіб такими що втратили право користування житловим приміщенням та усунення з їх боку перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-і особи ОСОБА_7 Юр'євич, ОСОБА_8 Юр'євни про витребування майна у добросовісного набувача,-
встановив:
Представник позивачів звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення з їх боку перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, вказуючи, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23 липня 2012 року посвідченого нотаріусом ОСОБА_11, та зареєстрованого нею в реєстрі за № 2567, позивач ОСОБА_4 придбала у власника ОСОБА_6 ? частину будинку №28 по провулку Лисогірському у м. Харкові. На підставі вищевказаного Договору купівлі-продажу, позивач ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 ? частину будинку №28 по провулку Лисогірському у м. Харкові. 2 листопада 2012 року позивачі зареєстрували у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» своє право власності по ? частину спірного будинку відповідно. Однак, на даний час позивачі позбавлені свого права розпоряджатися належним їм на праві власності будинком, так як колишній власник спірного будинку - ОСОБА_6 та члени його сім'ї продовжують у ньому проживати. У зв'язку з вищевикладеним, позивачі просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунути з їх боку перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення їх зі спірного будинку.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, у ході розгляду справи уточнив свої позовні вимоги в частині кола відповідачів, та просив визнати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ОСОБА_10 такими, що втратили право користування будинком № 28 по пров. Лисогірському у м. Харкові та усунути позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, перешкоди з боку відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у користуванні будинком № 28 по пров. Лисогірському у м. Харкові шляхом їх виселення,а також стягнути з відповідачів на їх користь документально підтверджені судові витрати.
Представник відповідачів позовні вимоги не визнав та у ході розгляду справи, предявив зустрічний позов про витребування майна у добросовісного набувача. В обґрунтування позовних вимог, вказав на те, що ОСОБА_6 постійно проживав у спірному будинку разом зі своєю родиною: дружиною ОСОБА_12, сином ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_13 23.03.1999 р. ОСОБА_12 померла. 01.03.2008 р. ОСОБА_13 одружилася, від шлюбу у неї народився син - ОСОБА_9 , який був зареєстрований у спірному будинку. Наприкінці 2008 року ОСОБА_8 разом із чоловіком та сином почали жити окремо в орендованому житлі. 10.06.2014 року у них народилася донька - ОСОБА_10, яка також була зареєстрована у спірному домоволодінні. Згодом ОСОБА_6 забажав продати спірний будинок, щоб розділити його між донькою та сином. Оскільки здоров'я ОСОБА_6 було дуже слабким, він майже не виходив з дому, тому він не був спроможний почати оформлювати документи для продажу будинку. Так, на початку 2009 року його син ОСОБА_7 познайомив його із ОСОБА_14, та представив її як особу, яка займається операціями з нерухомістю, є спеціалістом та зможе допомогти ОСОБА_6 з питань продажу житлового будинку та придбання окремого житла. Після цього вказана жінка кілька разів з'являлася до ОСОБА_6 у компанії невідомих осіб. Вони вели розмови щодо продажу житлового будинку. У якості знаку доброзичливості ОСОБА_15 принесла шляшку спиртного напою, який вони разом розпивали. Під час цього візиту ОСОБА_6 начебто підписував якісь документи, суті яких він не розумів , які були прочитані йому вголос та правові наслідки яких не були йому роз'яснені. 16 лютого 2014 року близько 13:00 год. невідомий чоловік проник до спірного будинку, приставив ніж до горла ОСОБА_6 та повідомив про те, що будинок ОСОБА_6 більше не належить і він повинен його покинути. У зв'язкуз цим, 18.02.2014 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_15 звернулися до Ленінського РВ ХМУ ГУМВС у Харківській області із заявою про злочин. Постановою від 26.03.2014 року провадження по справі було закрито. Також позивачами зазначалося, що продаж спірного домоволодіння здійснювалося на підставі надання ОСОБА_6 довіреності від на ім'я ОСОБА_16, що посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_11 , у якій було зазначено, що ОСОБА_16 діє за довіреністю № 2362 від 23.07.2009 року посвідченою приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_17 Оскільки ні в довіреності ні у Реєстрі не зазначено, що довіреність посвідчувалася поза робочим місцем нотаріуса, то для посвідчення цієї довіреності ОСОБА_6 повинен був особисто відвідати приміщення, де здійснювала свою діяльність нотаріус ОСОБА_17, що виявляється сумнівним, з огляду на стан здоров'я ОСОБА_6 У довіреності зазначено, що особи ОСОБА_16 та ОСОБА_18 уповноважуються, зокрема, продати спірний житловий будинок, а також зняти ОСОБА_6 з реєстрації. Окрім того, ОСОБА_6 не мав права на укладання договору купівлі-продажу спірного будинку, оскільки, на час укладення договору у ньому був прописаний неповнолітній ОСОБА_9, а до органу опіки та піклування сторони договору не зверталися. У зв'язку з вищевикладеним, просить суд витребувати від ОСОБА_4 як добросовісного набувача на користь ОСОБА_6 ? частину спірного житлового будинку та витребувати від ОСОБА_5 як добросовісного набувача на користь ОСОБА_6 ? частину спірного житлового будинку.
Ухвалою суду від 12.02.2016 року до справи у якості третьої особи залучено Службу у справах дітей Ленінського району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення первісного позову, посилаючись на необхідність врахування інтересів неповнолітніх дітей, які на теперішній час прописані у спірному будинку. Щодо зустрічного позову, то представник третьої особи поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову повинно бути відмовлено у повному обсязі, з наступних підстав.
На підставі вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно довіреності від 23.07.2009 р. (а.с.58), та відповіді завідувачки Харківського нотаріального архіву ОСОБА_19 від 30.07.2015р. вбачається, що довіреність була посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_17 від імені ОСОБА_6, який на момент звернення з питання вчинення нотаріальних дій мешкав в м. Харкові, провулок Лисогірський, б. 28. Вказаною довіреністю було уповноважено ОСОБА_16 або ОСОБА_18 вести всі справи та представляти інтереси з питання оформлення спадщини після померлої 10.10.2003р. ОСОБА_20, отримати документи та розпоряджатися жилим будинком № 28 в м. Харкові по провулку Лисогірському. Довіреність була видана на три роки і діяла до 23.07.2012р., про що в реєстрі нотаріальних дій нотаріуса є запис про посвідчення довіреності на право розпорядження майном та засвідчення двох фотокопій з неї, вчинений 23.07.2009р. за реєстраційними №№2362-2364 для ОСОБА_6, яким було пред'явлено паспорт ММ № 783165, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 30.11.2000р. Для виготовлення довіреності використано бланк нотаріального документу ВМІ540770.
Відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 23 липня 2012 року посвідченого нотаріусом ОСОБА_11, та зареєстрованого нею в реєстрі за № 2567 , Позивач ОСОБА_4 придбала у власника ОСОБА_6 від імені якого діяв ОСОБА_16 ? частину будинку №28 по провулку Лисогірському у м. Харкові. На підставі вищевказаного Договору купівлі-продажу, також позивач ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 від імені якого діяв ОСОБА_21 ? частину будинку №28 по провулку Лисогірському у м. Харкові. (а.с.8,11).
2 листопада 2012 року ОСОБА_5 зареєструвала у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» своє право власності на ? частину спірного будинку за реєстраційним № 29966300, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.11.2012 р. (зворот а.с. 13). 2 листопада 2012 року відповідно і ОСОБА_4 зареєструвала у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» своє право власності на ? частину спірного будинку за реєстраційним № 29966300, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.11.2012 р. (зворот а.с. 10).
Відповідно до Довідки про склад сім'ї від 23.07.2012 року виданої органом самоорганізації населення квартальним комітетом «Гиївський» (засвідчена адміністрацією Ленінського району Харківської міської ради) (а.с.50) наданої на адвокатський запит приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 вбачається, що на день укладання договорів купівлі-продажу №2567 від 23.07.2012р. та № 2570 від 23.07.2012р., до складу осіб, зареєстрованих у спірному будинку входили: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка була врахована нотаріусом.
На даний час достовірність і законність вказаної довідки ніким не оспорювалася, а тому суд приходить до висновку, що дані, зазначені у вказаній довідці відповідали дійсності на момент її видачі, і можуть братися до уваги при розгляді вказаної справи.
Враховуючи викладене, не знаходять підтвердження обставини, на які посилаються позивачі за зустрічним позовом, а саме, що на момент укладення договорів купівлі-продажу спірного домоволодіння, у ньому була зареєстрована неповнолітня дитина. Тому їх посилання на недійсність вказаного правочину, у зв'язку з його неузгодженням з органом опіки та піклування, не можуть визнаватися доцільними у даному випадку. Суд не бере до уваги у якості доказу довідку про склад сімї від 19.06.2014р. (а.с.51), так як остання датована та містить відомості які вказані після укладання договорів купівлі-продажу.
Окрім того, Відповідачами за первісним позовом зазначалося, що ОСОБА_6 не міг здійснювати вказаний правочин, оскільки він не мав права на його вчинення. Однак, суд не може погодитись з даним твердженням, оскільки сторонами не оспорювався той факт, що при укладанні вказаного договору купівлі-продажу спірного будинку його власником був ОСОБА_6
Посилання Відповідачів на поганий стан здоров'я також не можуть бути підставою для визнання вказаного правочину недійсним, оскільки жодних даних щодо визнання ОСОБА_6 обмежено дієздатним чи недієздатним у суду немає. Крім цього, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив, що особисто був присутнім у нотаріуса та особисто підписував довіреність на імя ОСОБА_16 та ОСОБА_18 Позовні вимоги щодо визнання вказаної довіреності та договорів купівлі-продажу сторонами не заявлялися.
Відповідно до глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції від 22.02.2012 року № 296/5, дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до ст.216 ЦК України,нікчемний правочин н створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Так, уразі недійсност правочинукожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вонаодержала на виконання цього правочину. Однак відповідачі по первісному позову хоча і посилаються на недійсність вказаного правочину купівлі-продажу спірного домоволодіння, проте протягом судового розгляду справи не ініціювали повернення коштів позвачам, які вони отримали при укладенні договорів купівлі-продажу.
Окрім викладеного, не знайшло свого підтвердження і посилання відповідачів на наявність шахрайських дій при укладенні вищевказаної довіреності та договорів купівлі-продажу. Так, відповідно до Постанови Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області від 26.03.2014 року провадження за даною заявою про скоєння злочину, було закрито у зв'язку із відсутністю кримінального правопорушення. (а.с. 48)
Підсумуючи все вищевикладене, варто також зазначити, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій, перевірка повноважень представників осіб за довіреністю або за законом здійснюється за довіреністю або документом, що підтверджує повноваження законного представника. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 Закону, а також перевіряє його дієздатність та обсяг наданих йому повноважень.Дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
Також, відповідно до цього ж Порядку, нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони.Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Оскільки правочини, як з видачі довіреності на продаж спірного домоволодіння, так і договори купівлі-продажу будинку, посвідчувалися нотаріусом, і ним не було виявлено підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії, передбачених главою 13 зазначеного вище Порядку, і його дії ніким не оспорювалися, а тому вважається, що у діях нотаріуса не було порушень Законодавства, та відповідно до ст.204 ЦК України, зазначені правочини є правомірним.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання вказаного правочину недійсним, та застосування наслідків недійсності правочину. Правочин- правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивіьнихправ та обов'язків.
Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумція правомірності правочину закріплена уст.204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Щодо вимог позивачів за первісним позовом, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, то Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім'ї. Тому в даному випадку власник повинен звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні правом власності, а не про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині повинно бути відмовлено.
Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.150 Житлового Кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.
У відповідності до ст.109 Житлового Кодексу Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ст.116 Житлового Кодексу Української РСР, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у частині виселення відповідачів зі спірного домоволодіння, а у задоволенні зустрічного позову повинно бути відмовлено у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України , стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 109 ,116 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України,ст.ст.88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-
вирішив :
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 Юр'євича, ОСОБА_8 Юр'євни, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3-я особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання осіб такими що втратили право користування житловим приміщенням та усунення з їх боку перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоди з боку ОСОБА_6, ОСОБА_7 Юр'євича, ОСОБА_8 Юр'євни, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в користуванні будинком № 28 по провулку Лисогірському в м. Харкові, шляхом їх виселення.
Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 Юр'євича, ОСОБА_8 Юр'євни на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір у розмірі 40 грн. 60 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 Юр'євича, ОСОБА_8 Юр'євни на користь ОСОБА_5 сплачений нею судовий збір у розмірі 40 грн. 60 коп. з кожного.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У задоволенні позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-і особи ОСОБА_7 Юр'євич, ОСОБА_8 Юр'євни про витребування майна у добросовісного набувача - відмовити в повному об'ємі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Ленінський районний суд м. Харкова.
Головуючий: