13.01.2016 Єдиний унікальний номер 205/5244/14-ц
13 січня 2016 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Шевцовій М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 19 червня 2014 року звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 10200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконала, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за нею станом на 30.05.2014 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 20885,63 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 7800,47грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11614,42 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 970,74 грн.
На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 20885,63 грн., та судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн..
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила застосувати строки позовної давності.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що 23.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 10200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. (а.с.8-31).
Згідно виписки за період з 23.05.2001 року по 23.06.2014 року ОСОБА_1, 23.06.2011 року отримала кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн. , у червні 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 6200 грн, у липні 2011 року - до 8200 грн., у серпні 2011 року - до 10200 грн. /а.с.45-47/
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.05.2014 року в позичальника утворилась заборгованість в розмірі 20885,63 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 7800,47грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11614,42 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 970,74 грн. (а.с.4-5).
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні звернулася до суду з заявою про застосування строків позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н від 23.06.2011 року , за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу платіжну картку з кредитним лімітом на термін дії такої картки, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору.
При цьому, відсотки за кредитом, строки та порядок погашення заборгованості були визначені Умовами та правилами надання банківських послуг за картою.
У пунктах 9.1,9.4 Умов вказано,в яких випадках дія картки припиняється та з якого часу у кредитора виникає право на примусове стягнення заборгованості та в якому порядку.
Відповідно до п.9.4 Умов у випадку наявності перевитрат платіжного ліміту по карті та непогашення їх клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається та її наступне відновлення можливе лише після повного погашення заборгованості.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 23.06.2011 року та виписки з карткового рахунку остання операція з даною карткою відбулася 27.08.2011 року- видача готівки /а.с. 106 на звороті/, кошти на погашення кредиту не вносилися, після чого користування кредитною карткою не здійснювалось, таким чином, відповідно до положень укладеного між сторонами договору та Умов, платіжна картка відповідача повинна бути закрита протягом 6 місяців після настання строку погашення чергового платежу.
Судом встановлено, що кредит відповідачу на платіжну картку видано 23 червня 2011 року, платіж на погашення кредиту позивачем не здійснювався, з позовом банк звернувся до суду лише у червні 2014 року, при цьому договір не пролонгується.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, умова договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку про те, що строк дії картки не визначений, не свідчить про те , що цей договір не має строку виконання.
Крім того, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг не містять доказів щодо дати їх затвердження та чинності саме в такій редакції на час підписання ОСОБА_1 заяви (кредитного договору).
Також, при встановленні факту наявності, розміру, періоду стягнення заборгованості за кредитним договором, суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року в справі № 6-14цс14.
У постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа №6-116цс13) міститься правова позиція, що відповідно достатті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Таким чином, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.88 ЦПК України, враховує, що позовні вимоги оплачені позивачем, судом залишено без задоволення, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 251,252,,257,261,526, 527, 530, 554, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.06.2011 року у розмірі 20885,63 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Г. Остапенко