Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" грудня 2008 р. Справа № 57/215-08
вх. № 8118/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - позивача - Молочко Н.Г., дов. № 1373 від 12.03.2008 р.;
Відповідач - не з"явився
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 100,62 грн.
Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - СПДФО ОСОБА_2, грошові кошти 100 грн. 62 коп., з яких заборгованість за щомісячне користуванням місцем за договором № 6456 від 01.02.2006 р., у розмірі 81 грн. 00 коп., пеня за несвоєчасну у розмірі 19 грн. 62 коп. ; також позивач просить стягнути з відповідача 102 грн. сплаченого держмита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору від 01.02.2006 р. № 6456 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2008 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24 листопада 2008 р. об 11:10 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 24 листопада 2008 року, від 08 грудня 2008 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів та неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.
Позивач у призначеному судовому засіданні позов підтримував та просив суд його задовольнити.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2008 року з метою повного, обєктивного та всебічного розгляду справи, витребувано у Виконавчого комітету Московського району м. Харкова довідку з відомостями про відповідача.
Позивач у призначеному судовому засіданні 25 грудня 2008 року позов підтримував та просив суд його задовольнити. Також позивачем через канцелярію господарського суду надано додаткові документи (вх. № 22184 від 25.12.2008 р.) які долучені до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував. Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до довідки Виконавчого комітету Московсього району м. Харкова відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, саме на цю адресу надсилались позовна заява та процесуальні документи, проте ці документи повертались до суду з відмітками та „адресат не проживает”.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач -ТОВ „Телетиждень-Медіа”, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
01 лютого 2006 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі -позивач), та СПДФО ОСОБА_2 (далі -відповідач) укладено договір № 6456 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій згідно з додатком № 1 до договору, - щит стаціонарний (6х3х2), за адресою: м. Харків, вул.. Героїв Праці,6, строком з 01 лютого 2006р. по 31 грудня 2006 року.
Факт передачі місця підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами 01 лютого 2006р.
На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 01.02.2007р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит на фасаді на фасаді щит стаціонарний (6х3х2), за адресою: м. Харків, вул.. Героїв Праці,6 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1. Договору та Додатку № 1 до Договору № 6456 від 01.02.2006 року відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями у розмірі 1296 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ .
Відповідно до п. 4.2. Договору № 6456 від 01.02.2006 року сторони домовились, що з дня укладення договору і до отриання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 324,00 грн. (з ПДВ)."
Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата. Пунктом 4.7 договору передбачено, що оплата робіт з демонтажу спеціальних конструкцій здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку від позивача.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки. Пунктом 2.1 договору сторонами передбачений термін дії договору - набирає законної сили з 01 лютого 2006 р. та діє до 31 грудня 2006 р.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 81 грн. 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано повідомлення № 2057 від 19.04.2006 року з вимогою погасити виниклу заборгованість у 5-ти денний строк, та вказано про те, що у разі невиконання вимог спеціальні конструкції будуть демонтовані позивачем із понесенням для відповідача витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням.
Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов'язання згідно договору від №6456 від 01 лютого 2006 року виконав належним чином, але відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором від 27.12.2007 р. № 6097 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 6456 від 01.02.2006 р., у розмірі 81 грн. 00 коп., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 6.1 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором № 6456 від 01.02.2006 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 19 грн. 62 коп., розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому є такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, інн НОМЕР_1 (АДРЕСА_1; відомості про банківськи рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 38, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користуванням місцем у розмірі 81 грн. 00 коп., пеня у розмірі 19 грн. 62 коп, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 25.12.2008 року.
Суддя