29 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Яреми А.Г., Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М.,
розглянувши заяву фермерського господарства «Русетт» про перегляд рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, фермерського господарства «Русетт», Реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня 2015 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,9656 га, розташованої на території Косонської сільської ради Берегівського району, укладений ОСОБА_5 із фермерським господарством «Русетт» (далі - ФГ «Русетт») від 3 червня 2014 року, зареєстрований Реєстраційною службою Берегівського райуправління юстиції 19 червня 2014 року.
Зобов'язано ФГ «Русетт» повернути зазначену земельну ділянку власнику ОСОБА_5
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У заяві ФГ «Русетт» порушується питання про скасування рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року та ухвалення нового судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України:
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 65 СК України та частини другої статті 369 ЦК України;
невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини другої статті 65 СК України та частини другої статті 369 ЦК України.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ФГ «Русетт» посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року, постанову Судової палати у цивільних Верховного Суду України від 27 січня 2016 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб 31 грудня 1967 року, який станом на момент розгляду справи не було розірвано. Спірна земельна ділянка була спільною сумісної власністю позивача та відповідача, однак договір оренди земельної ділянки був укладений та зареєстрований без згоди позивача.
Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року, що надана заявником як приклад, якою рішення суду апеляційної інстанції скасоване, а справа передана на новий розгляд до цього суду, не містить правової позиції щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а вказує на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судами належним чином фактичних обставин справи.
Порівняння змісту вказаного для прикладу судового рішення зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 січня 2016 року, що надана заявником як приклад, предметом розгляду судів було визнання договору іпотеки недійсним та визнання права спільної сумісної власності. У вказаній постанові, зазначено, що відповідач засвідчила в договорі іпотеки те, що спірна квартира належить їй на праві особистої приватної власності. На момент укладення оспорюваного правочину відповідач у шлюбі з позивачем не перебувала.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, фермерського господарства «Русетт», Реєстраційної служби Берегівського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за заявою фермерського господарства «Русетт» про перегляд рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 3 липня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк