24 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Дьоміної О.О., Остапчука Д.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Чернігова, який діє в інтересах ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 липня 2014 року,
У квітні 2014 року прокурор м. Чернігова, який діє в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з указаним позовом.
Зазначав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 27 вересня 2012 року за участю автомобіля УАЗ - 3303, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ЗАЗ - 968 МБ, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, останньому завдано шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності.
На підставі викладеного просив стягнути із відповідача на користь ОСОБА_3 заробіток, втрачений ним внаслідок каліцтва за період з 01 травня 2013 року по 01 травня 2014 у розмірі 22 710 грн 60 коп та щомісячні платежі починаючи із 01 травня 2014 року до відновлення працездатності у розмірі 1 892 грн 556 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 втрачений ним внаслідок каліцтва заробіток за період з 01 травня 2013 року по 01 травня 2014 року у розмірі 22 710 грн 60 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 щомісячні платежі у розмірі 1 892 грн починаючи з 01 травня 2014 року і до відновлення ним працездатності.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 липня 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 27 вересня 2012 року сталась ДТП за участю автомобіля УАЗ - 3303, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ЗАЗ - 968 МБ, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого нормами ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено відповідне покарання.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 14 листопада 2013 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2013 року змінено в частині визначення міри покарання ОСОБА_4
Відповідно до витягу із акта огляду МСЕК серії ВТЕ-22 № 084025 ОСОБА_3 встановлено довічно ІІ групу інвалідності з дитинства.
Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК від 22 грудня 2012 року ОСОБА_3 встановлено першу групу інвалідності (А), причиною інвалідності зазначено - інвалідність з дитинства, загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату внаслідок ДТП.
Відповідно до висновку експерта від 25 березня 2013 року № 34, складеного судово-медичною експертною комісією Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи, з урахуванням попереднього стану здоров'я ОСОБА_3, а саме наявності захворювань, інвалідності другої групи та встановлення йому після отриманої внаслідок ДТП травми інвалідності першої групи (А), наявні у нього ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою стійкої втрати працездатності не менше як на одну третину, отримання потерпілим інвалідності першої групи (А) знаходиться у причинному зв'язку із тілесними ушкодженнями, отриманими в результаті ДТП.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (яка діяла на час спірних правовідносин) шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті ДТП, є шкода, (в тому числі моральна шкода) пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.
Згідно із ч. 26.1 ст. 26 цього Закону у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.
Відповідно до п.п. 2 п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 цього Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 цього Закону обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля УАЗ - 3303, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»).
Згідно із листом ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» № 1374 від 04 березня 2014 року позивача повідомлено про те, що страхова компанія має відшкодувати йому 11 458 грн 98 коп. витрат на лікування наслідків ушкодження здоров'я внаслідок ДТП.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою стійкої втрати працездатності не менше як на одну третину, оскільки позивач на час ДТП тимчасово не працював, то розмір втраченого заробітку необхідно розраховувати виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який на час отримання тяжких тілесних ушкоджень становив 5 735 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи, не визначив характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягала застосуванню, з'ясувавши, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована та страховик має виплатити потерпілому страхове відшкодування, не з'ясував, фактичний розмір завданої позивачу шкоди, не дослідив, чи нараховано та здійснено страховиком відшкодування цієї шкоди потерпілому у повному обсязі чи частково, дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване судове рішення не може вважатись законними і обґрунтованими та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 липня 2014 року, скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.П. Касьян
Судді:В.П. Гончар Т.П. Дербенцева О.О. Дьоміна Д.О. Остапчук