18 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородня І.М., розглянувши матеріали за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, як повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 1 500 гривень від усіх видів його заробітку (доходу) до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 500 гривень на період навчання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,щомісячно, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити повністю, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню доньку, яка потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідач, на якого покладено обов'язок утримувати дитину на період навчання, а тому з урахуванням обставин, передбачених у ст. 182 СК України, дійшов обгрунтованого висновку про зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача на період навчання доньки.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Обставини, на які посилається заявник, не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2016 року.
Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ І.М. Завгородня