17 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
ОстапчукаД.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2014 року,
У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «Перший український міжнародний банк») звернулось до суду з указаним позовом.
Зазначало, що 21 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 454 500 грн із сплатою 13,75 % річних та кінцевим терміном повернення до 21 лютого 2028 року, з цільовим призначенням - придбання нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 21 лютого 2008 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку за ОСОБА_5 буде зареєстровано в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_10
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 01 березня 2011 року, у позові ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та визнання права власності відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено та визнано за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_6 у порядку спадкування, після смерті її батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року; витребувано від ОСОБА_5 та передано власнику - ОСОБА_12 - житловий будинок по АДРЕСА_6, стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_10 у якості компенсації моральної шкоди 10 000 грн, компенсацію понесених витрат за надану правову допомогу у розмірі 1 500 грн. В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Позичальник не виконував належним чином умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21 лютого 2008 року оку - житловий будинок АДРЕСА_7 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною, яка буде встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; передати предмет іпотеки в управління банку на період його реалізації; виселити та зняти з реєстрації усіх мешканців, що зареєстровані та проживають у спірному житловому будинку.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2014 року, у позові ПАТ «Перший український міжнародний банк» відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_9, який діє від імені ПАТ «Перший український міжнародний банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 21 лютого 2008 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 454 500 грн із сплатою 13,75 % річних та кінцевим терміном повернення до 21 лютого 2028 року, з цільовим призначенням - придбання нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 21 лютого 2008 року між ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку за ОСОБА_5 буде зареєстровано в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_10
21 лютого 2008 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно з яким остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_3.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 квітня 2008 року № 1032 змінено адресу трикімнатної квартири АДРЕСА_4 на нову адресу: АДРЕСА_8
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 01 березня 2011 року, у позові ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 та визнання права власності відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено та визнано за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_6 у порядку спадкування, після смерті її батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року; витребувано від ОСОБА_5 та передано власнику - ОСОБА_3 - житловий будинок по АДРЕСА_9
Зазначеним рішенням суду від 28 жовтня 2010 року встановлено, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений 15 грудня 2006 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_13, є недійсним (нікчемним), оскільки підпис за ОСОБА_13 у договорі виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням його підпису.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_13 помер.
Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_5.
ОСОБА_3 як спадкоємиця за законом першої черги після смерті свого батька ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у встановленому законом порядку прийняла спадщину.
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягали застосуванню, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_3 набула право власності на квартиру, що передана в іпотеку, у порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спірне майно належало померлому на праві приватної власності та не передавалось останнім в іпотеку за іпотечним договором, тобто ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті свого батька, що не є іпотекодавцем за указаним договором, вона як спадкоємець після смерті батька набула право власності на квартиру в порядку спадкування до укладення між банком та ОСОБА_5 договору іпотеки, і не несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов'язання за кредитним договором, та у разі його порушення боржником у неї не виникає обов'язок щодо задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_9, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2014 року, залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.П. Гончар
Т.П.Дербенцева
Д.О.Остапчук
В.О.Савченко