Ухвала
16 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Попович О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2015 року, -
У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 03 лютого 2009 року на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2008 року про стягнення із неї та ОСОБА_4 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованості закритого акціонерного товариства «Фрунзівський молзавод» (далі - ЗАТ «Фрунзівський молзавод») за кредитним договором у розмірі 1 708 255, 71 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Вимогу мотивувала тим, що 24 грудня 2012 року ліквідовано юридичну особу боржника за основним зобов'язанням - ЗАТ «Фрунзівський молзавод», а тому її зобов'язання поручителя за договором забезпечення також припинилося в силу положень ст. 559 ЦК України.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просила визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, стягнути із банку безпідставно отримані у період із 24 грудня 2012 року по 30 червня 2014 року кошти.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2015 року, заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано виконавчий лист № 2-4085/08 від 03 лютого 2009 року про примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2008 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 708 255, 71 грн та судових витрат таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У справі встановлено, що 01 грудня 2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «Фрунзівський молзавод» було укладено кредитний договір № 11088527000. В забезпечення зобов'язань позичальника ЗАТ «Фрунзівський молзавод» ОСОБА_3було надано поруку згідно з договором поруки від 01 грудня 2006 року.
03 лютого 2009 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-4085/08 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь АТ «УкрСиббанк» 1 708 255, 71 грн заборгованості за кредитним договором. З 01 грудня 2011 року виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27 листопада 2012 року вимоги ЗАТ «Фрунзівський мол завод» припинено внаслідок ліквідації та внесено відомості про припинення юридичної особи у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24 грудня 2012 року (а. с. 44-47), вимоги до товариства, які не задоволено за недостатністю майна, визнано такими, що погашені.
Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, положення ст. 559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.
Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Таке розуміння ст. 559 ЦК України відповідає висновкам Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-172цс15 від 25 листопада 2015 року.
У справі, яка переглядається, право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника.
Таких обставин судами не враховано, що свідчить про передчасність висновків судів щодо припинення зобов'язання поручителя внаслідок ліквідації особи-позичальника.
З урахуванням викладеного, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
О.В. Попович