ПОСТАНОВА 31 березня 2016 року м. Київ
Суддя Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2016 року щодо ОСОБА_3 ,
встановила:
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку зазначених вище судових рішень у касаційному порядку.
Згідно з вимогами ч.2 ст.387 КПК України 1960 року зміст касаційних скарг повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст.350 КПК України 1960 року.
Відповідно до ч.1 ст.398 КПК України 1960 рокупідставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали, постанови є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст.370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст.371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст.372 КПК України 1960 року), даний перелік є вичерпним.
Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на його думку, допущені судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Як вбачається з касаційної скарги, вказаних вище вимог Закону захисником не виконано, оскільки у поданій скарзі не міститься обґрунтування необхідності скасування вироку та ухвали на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року з огляду на положення ст. 370 цього Кодексу. Крім того, захисник, не погоджуючись із висновками суду, зазначає про їх невідповідність фактичним обставинам справи, посилається на однобічність та неповноту слідства, що в силу процесуального закону не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Не зазначено у скарзі й конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції при винесені ухвали.
Крім того, прохальна частина касаційної скарги не відповідає змісту самої скарги, оскільки захисник просить скасувати судові рішення та направити кримінальну справу на нове розслідування, не наводячи для цього обґрунтування та відповідних підстав.
Згідно із ч.2 ст.388 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст.350, ч.2 ст.383, ст.384, ч.2 ст.386, ч.1 ст.398 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Вказані вище порушення перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.
За таких обставин, у витребуванні кримінальної справи необхідно відмовити.
Відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, передбаченого ч.2 ст.386 КПК України 1960 року, або протягом місяця з дня отримання даної постанови.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК України в редакції 1960 року та пункту 15 Розділу XI«Перехідні положення» КПК України
постановила:
Відмовити у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 для перевірки її в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1