Справа № 698/911/13-к
Провадження № 1/698/1/16
14 березня 2016 р.смт. Катеринопіль
Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
з участю захисників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Катеринопіль кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Онопріївка, Тальнівського району. Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, працюючого енергетиком Тальнівського РайСТ, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Червоне, Тальнівського району, українки, громадянки України, освіта середня-спеціальна, одруженої, приватного підприємця, проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимої, -
у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,-
ОСОБА_6 звернулась в суд із скаргою по обвинуваченню ОСОБА_5 і просить притягнути його до кримінальної відповідальності, сформулювавши йому обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України при цьому обвинувачує його в тому, що 02 червня 2010 року близько 13-00 год. в приміщенні універмагу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , на орендовану нею площу прибув ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , де з метою захвату нею орендованої площі, стали пересувати її товар. На цьому грунті виникла сварка під час якої ОСОБА_5 заподіяв їй тілесні ушкодження, а саме згідно висновку експерта від 31 січня 2011 року № 308/63 у неї виявлено три косо-вертикальних садна в ділянці бічної поверхні шиї зліва, поверхневе садно в проекції тіла грудини, три косо-вертикальних садна в ділянці передньої поверхні лівого плечового суглобу в середній третині та нижній третині, синій синець в ділянці передньо-бічної поверхні правого плеча. Дані тілесні ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів, в час та при обставинах, вказаних освідуваною та в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_6 просить призначити покарання ОСОБА_5 та задовольнити вимоги її позовної заяви, а саме стягнути на її користь з ОСОБА_5 заподіяну матеріальну шкоду за пошкоджений товар в розмірі 3400 грн., витрати на лікування в розмірі 435 грн. 38 коп., за бензин 75 грн. 50 коп., за медичний висновок 39 грн. 76 коп., за юридичну допомогу в розмірі 1500 грн. та за нанесену моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
ОСОБА_5 звернувся із зустрічною скаргою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 сформулювавши їй обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України при цьому обвинувачує її в тому, що він 02 червня 2010 року близько 13 год. він прибув в магазин «Універмаг», який знаходиться за адресою м. Тальне вул. Гагаріна,8/13, для визначення на місці торгової площі в розмірі 33 кв.м., яку повинен відповідно до договору оренди від 01.06.2010 року з 02.06.2010 року зайняти ПП ОСОБА_7 . В приміщенні магазину «Універмаг» в цей час перебувала ПП ОСОБА_6 , яка також орендує торгову площу. Він разом із ОСОБА_7 пересунули дві шафи на частину площі ОСОБА_6 , яка намагалась перешкоджати їм це робити, і коли він почав пересовувати одне з крісел та диван ОСОБА_6 почала наносити йому удари, вдаривши його по лиці, а потім в різні ділянки тіла. Він був змушений захищатися в зв'язку із чим взяв за руки ОСОБА_8 і намагався посадити її на крісло, однак ОСОБА_6 продовжувала вириватись, штовхати його, голосно кричала та билася усіма частинами тіла об крісло. В наслідок побиття, він ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження, які були нанесені йому громадянкою ОСОБА_6 . Згідно висновку експерта від 17 грудня 2010 року № 312/63 у нього виявлено садно правого передпліччя та синець з травматичним набряком лівого передпліччя, що утворились від дії твердих тупих предметів, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Скарга ОСОБА_6 та зустрічна скарга ОСОБА_5 були прийняті Тальнівським районний судом, Черкаської області і суддею даного суду були порушені кримінальні справи: 25.06.2010 року по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст. 125 КК України та визнано ОСОБА_6 , потерпілою, а 24.11.2010 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України та визнано ОСОБА_5 , потерпілим та цивільним позивачем. 17 грудня 2010 року суддею Тальнівського районного суду, Черкаської області дані кримінальні справи були об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 , він же і потерпілий, свою вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що дійсно він разом з ОСОБА_9 із юристом Тальнівського РайСТ ОСОБА_10 , дійсно 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., за вказівкою голови правління Тальнівського РайСТ ОСОБА_11 , з метою визначення на місці торгової площі, яку повинен зайняти ПП ОСОБА_7 , прибули в магазин „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Після чого вони та ОСОБА_7 , зайшли у відділ в якому торгувала ОСОБА_6 , до якої звернулися ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , з вимогою щоб вона перемістила свій товар у тих межах, які визначені договором оренди та з урахуванням поданої нею заяви про зменшення орендованої площі так як ОСОБА_6 , подавши заяву про зменшення їй торгової площі фактично використовувала площу в первинних межах хоча торгівельна площа в магазині, від якої відмовилася ОСОБА_6 , керівництвом Тальнівського РайСТ, вже була передана ОСОБА_7 . Після того як ОСОБА_6 відмовилась прибрати частину свого товару з площі, яку мав зайняти ПП ОСОБА_7 , вони почали з останнім пересунули дві шафи на частину площі ОСОБА_6 , яка в цей час намагалася перешкодити це робити почала кидати в нього картини, які впали, а потім ударила його долоню правої руки по обличчю та намагалась ще нанести йому удари. На такі неправомірні дії ОСОБА_6 , з метою їх припинення та самозахисту він відреагував тим, що схопив ОСОБА_6 , за руку, щоб не дати їй можливості продовжувати наносити йому удари, а ОСОБА_6 , намагався вивільнити руку, однак він її утримуючи посадив ОСОБА_6 , у крісло та з вищезазначеною метою утримував її. Наполягав на тому, що його дії не мали мети нанесення потерпілій ОСОБА_6 , тілесних ушкоджень, а лише мету відвернути можливість продовження нею нанесення йому побоїв та побиття. Потім на крики прибули інші підприємці магазину і він її відпустив, а потім викликали швидку медичну допомогу та працівників міліції. Після чого в нього значно підвищився тиск і він був змушений в той же день лягти в лікарню. Аналогічні за змістом показання підсудний ОСОБА_5 , давав в ході перевірки звернення ОСОБА_6 , до правоохоронних органів, які містяться у відмовному матеріалі № ЖРЗПЗ № 565 від 02.06.2010 року, відмовне провадження № 401.
Тому просив суд його виправдати та визнати підсудну ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину передбаченому ч.1 ст.125 КК України та задовольнити цивільний позов.
ОСОБА_5 , в ході судового розгляду просив суд його виправдати за відсутністю в його діях складу злочину при цьому не відмовляючись від обвинувачення ОСОБА_6 не просив суд призначити їй конкретне покарання та не просив суд задовольняти поданий ним цивільний позов, при цьому зазначив, що ОСОБА_6 та свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 давали неправдиві показання за що повинні нести кримінальну відповідальність.
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_6 , вона ж і потерпіла, свою вину у вчиненні злочину не визнала та показала, що дійсно 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., вона перебула в приміщенні магазину „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , де вона являючись приватним підприємцем здійснює торгівельну діяльність, на орендованій площі даного магазину. В цей час на дану орендовану нею площу магазину прибув ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 з метою захвату орендованої нею площі стали переміщувати її товар при цьому пошкодив меблі та картини, які їй належали. Тому вона була змушена вийти із свого відділу, після чого ОСОБА_5 , почав двигати на неї диван, а потім схопив її обома руками за її руку та викрутив їй руку, а далі кинув її у крісло де схопивши її обома своїми руками за шию почав товкти її лицем у крісло. Під час її побиття прибули ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і бачили як ОСОБА_5 їй наносив удари і саме на їх вимогу він припинив її бити та відпустив від неї свої руки . Після чого вона відчувала біль, а ОСОБА_5 , плюнув їй у обличчя. При цьому категорично заперечує факт нанесення будь-яких ударів ОСОБА_5 , а його показання в частині де він показав про нанесення нею йому удару по обличчю вважає надуманими з метою уникнути відповідальності при цьому вона посилається на те, що вона цього не робила та і не могла зробити так як перед нею знаходився диван, який на неї двигав ОСОБА_5 . Тому просила суд, за обвинуваченням по скарзі ОСОБА_5 , її виправдати, а як потерпіла просила суд вимоги за її скаргою задовольнити та визнати підсудного ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину передбаченому ч. 1 ст.125 КК України та призначити йому покарання та задовольнити цивільний позов.
Свідок ОСОБА_18 , в судовому засіданні показала, що вона в 2010 році працювала секретарем в Тальнівському РайСТ і 30.04.2010 року нею було прийнято письмову заяву від орендаря ПП ОСОБА_6 , про зменшення орендованої нею площі в магазині „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . ЇЇ заява була задоволена після чого в червні 2010 року та площа магазину від якої вона відмовилася була передана ПП ОСОБА_7 , однак ОСОБА_6 , продовжувала користуватися площею в магазині, яку орендувала раніше не звільнивши ту частину від якої відмовилася. При цьому незважаючи на пояснення їй того що та частина торгівельної площі від якої вона відмовилася передана другому підприємцю продовжувала її використовувала та подала заяву про повернення їй цієї площі.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вона працює економістом - юристом Тальнівського РайСТ., 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., вона за завданням керівництва перебувала в магазині „ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 з метою вирішити питання з орендою частини приміщення магазину так. як виникла проблема між орендарями ПП ОСОБА_6 , та ПП ОСОБА_7 . У відділ де здійснювала торгівельну діяльність ПП ОСОБА_6 , разом з нею прибули ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_7 . Так як ОСОБА_6 , на їх вимогу відмовлялася виконати розпорядження їх керівництва, а саме звільнити частину площі магазину, від якої вона попередньо відмовилася, і яка на той час вже була передана ОСОБА_7 , тому виник словесний конфлікт. Після чого ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 , почали переміщати меблі у межі орендованої частини магазину ОСОБА_6 на, що остання відреагувала тим, що вдарила ОСОБА_5 , рукою по обличчю на що він взяв її за руки і посадив у крісло та утримував її. Перебуваючи у кріслі ОСОБА_6 почала кричати, що її б'ють. На ці крики відреагувала ОСОБА_20 , яка перед цим стояла до них спиною та потім у відділ прибула ОСОБА_15 . Після того ОСОБА_5 , перестав утримувати ОСОБА_6 , і у нього на щоці було явно видно слід від удару по щоці у виду почервоніння при цьому ОСОБА_6 , будь - яких пошкоджень чи слідів ушкоджень на той час не мала.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що вона 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., перебувала в магазині „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 і в її присутності ПП ОСОБА_6 , відмовлялася виконати вимогу юриста Тальнівського РайСТ ОСОБА_10 , а саме перемістити свій товар у межі орендованої нею площі, так як на той час вона фактично безпідставно займала площу, що орендував вже ПП ОСОБА_7 . Після чого ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 , почали переміщувати меблі при цьому їх здвигали і коли таким чином ОСОБА_5 , перемістив диван то на другій стороні дивана стояла ОСОБА_6 , яка стала колінами на диван і вдарила рукою по обличчю ОСОБА_5 , а він взяв її за руки і посадив у крісло після чого вона почала кричати, що її б'ють, хоча ніхто її не бив, а лише ОСОБА_5 , намагався уникнути від отримання від неї ударів та з метою щоб вона заспокоїлася тримав її у кріслі. На крики ОСОБА_6 , у відділ прибігли ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , а також до них повернулася ОСОБА_13 , яка перед цим стояла до них спиною. Після чого ОСОБА_5 перестав утримувати ОСОБА_6 та відпустив. Свідок вважає що ініціатором даного конфлікту була саме ОСОБА_6 , яка має запальний характер і вдарила ОСОБА_5 , який при цьому її не вдарив у відповідь, а лише захищаючись від її агресії притримав її руки та посадив у крісло. Після того як конфлікт між ними закінчився свідок не бачила пошкоджень на тілі ні у ОСОБА_5 , ні у ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що вона 02 червня 2010 близько 13 год. він перебував в магазині „Універмаг', який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , куди прибув вирішити питання передачі йому орендованої ним площі в магазині, яку безпідставно займала ОСОБА_6 і яка на прохання звільнити передану йому в оренду площу не реагувала. Тому він разом із ОСОБА_5 почали пересовувати меблі ОСОБА_6 , у межі орендованої нею території магазину. І в той момент коли ОСОБА_5 переміщував диван ОСОБА_6 , вдарила ОСОБА_5 рукою по щоці. Після чого ОСОБА_5 з метою захиститися від такої агресивної поведінки останньої взяв її за руки та посадив у крісло та утримував її при цьому будь-яких побоїв він ОСОБА_6 не наносив. Після того як ОСОБА_6 , була посаджена у крісло то вона почала кричати, що її б'ють і на ці крики відреагувала ОСОБА_13 , яка перед цим стояла до них спиною за своїм прилавком та згодом прибігли ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Свідок також показав, що після отриманого удару від ОСОБА_6 , у ОСОБА_5 , була червона щока, а пошкоджень у ОСОБА_6 , він не бачив хоча до неї він особливо і не приглядався.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., перебувала в магазині „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 куди вона прибула разом із юристом ОСОБА_10 та електриком ОСОБА_5 Тальнівського РайСТ, оскільки їх направили на допомогу ПП ОСОБА_7 для звільнення площі, яку передали йому в оренду і яку не звільняла попередній орендар. Так як ОСОБА_6 відмовлялася звільнити територію магазину, що вже була передана ОСОБА_7 , тому останній та ОСОБА_5 почали самостійно здвигати меблі ОСОБА_6 . Під час того, як ОСОБА_5 пере двинув в сторону ОСОБА_6 диван то остання стала ногою на диван та вдарила рукою ОСОБА_5 по обличчю, а він взяв її за руки та посадив у крісло, після чого вона почала кричати на що спочатку відреагувала на ОСОБА_13 , яка перед настанням цим подій перебувала на значній відстані від них де стояла до них спиною за своїм прилавком та згодом прибігли ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . Після їх прибуття ОСОБА_5 і відпустив ОСОБА_6 при цьому пошкоджень на тілі ні у ОСОБА_5 , ні у ОСОБА_6 , вона не бачила.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., перебувала в магазині „Універмаг”, який знаходиться за адресою м.Тальне вул. Гагаріна, 8/13 при цьому перебувала на у своєму відділі, який розташований на орендованій території магазину. Вона бачила як ОСОБА_5 з із юристом Тальнівського РайСТ ОСОБА_10 , прибули в даний магазин, через деякий час вона почула що в магазині відбувається якась суперечка, а саме у відділі, який орендує ОСОБА_6 , де виник спір за площу між ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 . Тому вона прибігла у відділ де здійснює торгівельну діяльність ОСОБА_6 , і побачила, що ОСОБА_7 , кидав картини, а ОСОБА_5 поклав ОСОБА_6 , лицем на крісло головою вниз при цьому її руку завів їй за спину. Після чого вона викликала міліцію та швидку допомогу так як у ОСОБА_6 , боліла рука та на шиї були червоного кольору садна та у неї піднявся тиск. При цьому показала, що ОСОБА_6 , в її присутності будь-яких ударів ОСОБА_5 не наносила.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., перебувала в магазині „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Вона бачила як ОСОБА_5 прийшов в магазин, вона вийшла передзвонити під час чого почула що в магазині відбувається якась суперечка, вона повернулась і побачила, що у відділі, який орендує ОСОБА_6 , перебувають ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_6 , сиділа на дивані , а ОСОБА_5 стояв над нею і своїми обома руками тривав її за шию. Після того як він її відпустив то у неї на шиї було видно садна і подряпини після чого було викликано швидку допомогу.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні Тальнівського районного суду Черкаської області показала, що вона 2 червня 2010 року близько 13 год. вона перебувала в магазині „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Вона перебувала поряд з відділом в якому торгувала ОСОБА_6 Кола вона почула, що кричить ОСОБА_6 вона побігла в у відділ де та торгує і побачила, як ОСОБА_5 товкав ОСОБА_6 , у крісло, а потім почав душити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в цей час кидав картини, які знаходились у відділі в якому торгувала ОСОБА_8
(т.1 а.с. 114)
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні Тальнівського районного суду Черкаської області показав, що 02 червня 2010 року після вказаної суперечки до нього зателефонувала ОСОБА_6 і повідомила про вказаний випадок. Він приїхав до міліції де зустрівся з ОСОБА_5 та намагався вирішити питання мирним шляхом. Потім приїхала ОСОБА_6 з якою він також переговорив та попросив забрати заяву з міліції та вирішити питання мирним шляхом, на його думку на той час йому це вдалося. Відповідно до чого ОСОБА_6 написала заяву про те що претензій до ОСОБА_5 не має. Він бачив, що у ОСОБА_6 були подряпини та садна, у ОСОБА_5 він пошкоджень не бачив. Дані показання були оголошенні судом в ході даного судового розгляду.
( т.1 а.с. 122)
Перевіривши та дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні нею злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 , не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, до такого висновку суд прийшов виходячи із наступних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування висновків про наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та доведеності її вини у вчиненні цього злочину потерпілий ОСОБА_5 послався на наступні докази: - акт судово-медичного обстеження № 312 від 04.06.2010 року, висновок експерта № 312/63 від 17 грудня 2010 року, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.06.2010 року, та показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , які в судовому засіданні дали показання про те що ОСОБА_6 вдарила рукою ОСОБА_5 по обличчю.
Однак, суд вважає, що ці докази участі ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, при обставинах викладених у скарзі, не доводять.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів перевірки по заяві ОСОБА_5 , встановлено, що 02.06.2010 року він звернувся в Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області з заявою щодо заподіяння йому 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., в приміщенні магазину „Універмаг”, який знаходиться за адресою м. Тальне, тілесних ушкоджень громадянкою ОСОБА_6 , Вказана заяви була зареєстрована в ЖРЗПЗ і в ході перевірки були проведені судово-медичні обстеження заявника ОСОБА_5 , опитаний вказаний заявник та можливі очевидці події і за наслідками проведених перевірок постановою від 09 червня 2010 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 , було відмовлено за відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.
Покази потерпілолого ОСОБА_5 , та вина підсудної ОСОБА_6 , у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України також спростовується висновком експерта № 312/63 від 17 грудня 2010 року,яким встановлено у ОСОБА_5 , виявлено садно правого передпліччя та синець з травматичним набряком лівого передпліччя, що утворились від дії твердих тупих предметів, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень т.1 (а. с. 87-88).
З чого вбачається, що будь - яких тілесних ушкоджень на щоці або обличчі ОСОБА_5 не виявлено.
З чого слідує, що виявлені у потерпілого ОСОБА_5 , та описані у висновку експерта № 312/63 від 17 грудня 2010 рокутілесні ушкодження, їх характер, локалізаціята місце розташування на його тілі не відповідають показам потерпілого, який вказував, що підсудна нанесла йому удар лише по обличчю, а не по іншим частинам тіла. Отже доказів наявності у потерпілого легких тілесних ушкоджень на обличчі не встановлено.
Логічні та послідовні покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , які безпосередньо перебували поряд з ОСОБА_5 , в той момент коли його вдарила ОСОБА_6 , та висновки описані в висновку експерта № 312/63 від 17 грудня 2010 рокуузгоджуються із показами підсудної ОСОБА_6 , про її непричетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , а тому беруться до уваги судом.
Крім показів потерпілої, інших доказів, які б свідчили, що тілесні ушкодження потерпілому заподіяні саме підсудною ОСОБА_6 , судом добуто не було.
За змістом ст.ст. 16-1, 27 КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Справи про злочини, передбачені ст. 125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі підтримувати обвинувачення.
Сукупність вказаних доказів та їх аналіз вказує, що участь підсудної ОСОБА_6 , у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України не доведена.
Відповідно до вимог ч.1,2 статті 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст. 323 ч.1 ст. 327 ч.4 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а у випадках коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину постановляється виправдувальний вирок.
Суд вважає недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Зазначені докази висновок експерта № 312/63 від 17 грудня 2010 рокуне свідчать, що дані тілесні ушкодження заподіяні саме підсудною, та не вказують на участь підсудної ОСОБА_6 , у вчиненні злочину також і зібрані органом дізнання під час дослідчої перевірки по заяві ОСОБА_5 , письмові докази.
Зібрані та досліджені під час судового слідства докази лише підтверджують факт сварки між підсудною та потерпілим, а свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , бачили, що ОСОБА_6 , нанесла один удар потерпілому ОСОБА_5 , саме долонею по обличчю після чого той з метою захисту взяв її за руку та посадив у крісло де утримував.
Інших належних і допустимих доказів, які б вказували, що саме ОСОБА_6 , нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не наведено й в судовому засіданні добуто не було.
Таким чином, перевіривши докази у цій справі, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінивши їх відповідно до положень статті 67 КПК України, суд приходить до висновку про те, що встановлено наявність конфлікту між нею та ОСОБА_5 , в ході якого вона вдарила його рукою по обличчю, але не здобуто доказів щодо умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень, тому суд, дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в їх сукупності приходить до висновку, що вини підсудної ОСОБА_6 , у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 , не доведено, а сумніви щодо можливого одержання таких тілесних ушкоджень від необережних дій самого потерпілого, мають тлумачитися на користь підсудної.
Виходячи із завдань кримінального судочинства, визначених статтею 2 КПК України, відносно того, щоб жоден невинний не був покараний та зважаючи на положення частини 2 статті 327 КПК України, за якою обвинувальний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише при умові, коли в ході судового розгляду справи винність підсудного у вчиненні злочину доведена, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів травмування потерпілого, підсудною, і враховуючи, що у справі відсутня можливість збирання додаткових доказів, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до переконання про необхідність виправдування підсудної по пред'явленому їй обвинуваченню за недоведеністю її участі у вчиненні злочину.
Враховуючи вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 , заподіяної злочином, необхідно відмовити.
Щодо обвинувачення ОСОБА_5 , у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , суд прийшов до висновку про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, з наступних підстав.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 , суду показала, що 02 червня 2010 року близько 13 год. 00 хв., вона перебула в приміщенні магазину „Універмаг”, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , де вона являючись приватним підприємцем здійснювала торгівельну діяльність. І після того як ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 стали переміщувати її товар при цьому пошкодили меблі та картини, які їй належали вона була змушена вийти із свого відділу. При цьому ОСОБА_5 , почав двигати на неї диван, а потім схопив її обома руками за її руку та викрутив їй руку, а далі кинув її у крісло де схопивши її обома своїми руками за шию почав товкти її лицем у крісло. Під час її побиття прибули ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і бачили як ОСОБА_5 їй наносив удари і саме на їх вимогу він припинив її бити та відпустив від неї свої руки. При цьому категорично заперечує факт нанесення нею будь-яких ударів ОСОБА_5 , посилаючись на те, що вона цього не робила та і не могла зробити фізично так як перед нею знаходився диван, який на неї двигав ОСОБА_5 .
З пояснень ОСОБА_22 (матеріалів відмовного провадження ), які вона давала в ході дослідчої перевірки до порушення кримінальної справи вбачається, що вона що спочатку показала, що ОСОБА_5 спричинив їй умисне легке тілесне ушкодження та душив за лице (а.с. 5), (матеріалів відмовного провадження ), згодом, відмовилась від своїх показів (а.с. 7) (матеріалів відмовного провадження ), пояснювала, що сварка між нею та
ОСОБА_5 виникла на грунті особистих неприязних відносин. Під час суперечки розмовляли на підвищених тонах, тілесних ушкоджень один одному не завдавали. В судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 схопив її обома руками за її руку та викрутив їй руку, а далі кинув її у крісло де схопивши її обома своїми руками за шию почав товкти її лицем у крісло.
Таким чином свідчення потерпілої ОСОБА_22 , наявні в матеріалах справи, є непослідовними та викликають у суду сумнів в їх достовірності.
В судовому засіданні свідки, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , яким конкретно способом ОСОБА_5 травмував руку та шию потерпілої, пояснити суду не змогли, а лише вказували, що схопивши потерпілу за руку ОСОБА_5 посадив її у крісло де утримував її за шию. Таким чином, показання цих свідків не містять доказових даних, в частині обставин умисного спричинення ОСОБА_22 тілесних ушкоджень підсудним ОСОБА_5 , чи нанесення ним будь -яких цілеспрямованих ударів ОСОБА_22 , а лише вказують, що вищезазначеними діями ОСОБА_5 посадив її у крісло де утримував, а потім на їх вимогу відпустив.
Суд відкидає як необґрунтовані твердження свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про те що ОСОБА_22 , взагалі не наносила будь - яких ударів ОСОБА_5 оскільки в судовому засіданні достовірно було встановлено, що з моменту їх прибуття до відділу магазину де відбувався конфлікт, тобто місця події пройшов деякий проміжок часу і вони не були безпосередніми свідками початку конфлікту натомість свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 та ОСОБА_9 , які з моменту прибуття в цей відділ ОСОБА_5 постійно перебували в цьому відділі і цей факт їх перебування у відділі не заперечують, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_22 , показання цих свідків є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву у їх достовірності, а тому можуть бути покладені в основу вироку. І саме ці свідки показали, що ОСОБА_22 перша та безпричинно нанесла удар рукою по обличчю ОСОБА_5 .
Доводи ОСОБА_22 , про те, що вона взагалі не наносила будь - яких ударів ОСОБА_5 з посиланням на те, що вона цього не робила та і не могла зробити фізично так як перед нею знаходився диван, який на неї двигав ОСОБА_5 не відповідають фактичним обставинам встановленим під час судового розгляду, та повністю спростовуються наведеними вище доказами дослідженими під час судового розгляду, оскільки свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , показали, що саме ставши на диван ОСОБА_22 , нанесла удар рукою по обличчю ОСОБА_5 а далі він взяв її за руку і дані показання свідків суд вважає правдивими оскільки вони відповідають обставинам справи, оскільки враховуючи місце перебування ОСОБА_22 , на момент коли між нею та ОСОБА_5 знаходився диван той не становив жодної загрози для неї і вона в судовому засіданні не зазначала, що схопивши її за руку ОСОБА_5 перетягував її через цей диван.
Отже, судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_22 , сама була ініціатором конфлікту, вона сама ставши на диван, який був між нею та ОСОБА_5 перша, вчинила відносно нього активні дії вдаривши його рукою по обличчю після чого він її активні дії сприйняв, як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, а тому з метою самозахист схопив її руку, а далі посадив у крісло де утримував при цьому жодного цілеспрямованого удару у відповідь на таку агресивну поведінку не наніс.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_22 , необережне легке тілесне ушкодження, з метою попередження подальшого нанесення нею йому ударів.
Відповідно до ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Згідно з ч.1 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2010 року №1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» вбачається, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
На переконання суду, в обстановці конфлікту між ОСОБА_22 , та ОСОБА_5 та загрози нанесення ОСОБА_22 , подальших ударів, ОСОБА_5 мав достатні підстави сприймати загрозу спричинення йому таких ударів від ОСОБА_22 , як реальну, а тому правомірно застосував до ОСОБА_22 , фізичний вплив з метою припинення її неправомірних дій, завдавши їй шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_22 , легке тілесне ушкодження в межах необхідної оборони, що виключає злочинність його діяння, у зв'язку з чим ОСОБА_5 слід виправдати у вичинені інкримінованого йому злочину на підставі п.2 ст.6 КПК України (1960 року), через відсутність в його діянні складу злочину.
Керуючись п.2 ст.6, ст.323, ст.324, ст.327, 328 КПК України (в редакції 1960 року), суд,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України визнати невинною та виправдати за недоведеністю її участі у вчиненні злочину.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 - відмовити повністю.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України визнати невинним і виправдати за відсутністю в його діянні складу злочину.
В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 - відмовити повністю.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , не обирати.
На вирок протягом 15 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області через Катеринопільський районний суд Черкаської області з моменту проголошення, а засудженими з моменту отримання копії вироку.
Головуючий ОСОБА_1