"31" березня 2016 р. м. Київ К/800/53006/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.
за участю представників: позивача - Коваленко Н.М.
відповідача - Клюсова Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за позовом ПАТ "Київенерго"
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення,
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 18/01-р/к від 31.03.2014 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити. При цьому послався на помилковість висновків судів про відмову в задоволенні позову.
Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в період з 02.09.2013 року по 20.09.2013 року Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено позапланову виїзну перевірку на предмет дослідження законодавства про захист економічної конкуренції публічного акціонерного товариства «Київенерго» за період з 01.01.2012 року по 01.07.2013 року.
За результатами перевірки складено акт позапланової виїзної перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції ПАТ «Київенерго» від 27.09.2013 року.
31.03.2014 року Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 18/01-р/к «Про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Розглядаючи та вирішуючи справу по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітету України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері закупівель.
Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.
Законом України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, встановлений інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України.
Зокрема, ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня оскарження рішення.
З огляду на зміст вказаної норми, враховуючи положення ч.2 ст.2, ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, спори про оскарження рішень (розпоряджень) Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам, за винятком, відповідно до положень ч.3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішення спорів щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.
Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 червня 2015 року у справі №910/1331/14/3-256гс15 та від 23 червня 2015 року у справі №21-688а15.
За вказаними обставинами, оскільки даний спір не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно п.3 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Як встановлено ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Отже, за суб'єктним складом сторін та предметом спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
За викладеного судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку та закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
Керуючись статтями 221, 223, 228, 230 КАС України,
Касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець