"09" березня 2016 р.Справа № 921/1192/15-г/3
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
розглянув справу
за позовом: Почаївського споживчого товариства, вул. Шевченка, 19, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область,47025
до відповідача: Почаївської міської ради, вул. Возз'єднання, 16, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область,47025
про cтягнення заборгованості в сумі 354 227,95 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог)
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №65 від 29.01.2016р.)
Учасникам судового процесу у судових засіданнях оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалася.
У судовому засіданні 09.03.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Почаївське споживче товариство звернулося до господарського суду з позовною заявою до Почаївської міської ради про cтягнення заборгованості в сумі 312 541,40 грн. а саме: 215 320,00 грн. - сума основного боргу, 6 141,04 грн. - 3% річних, 91 080,36 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 24.12.2015р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 26.01.2016р.
26.01.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 26.01.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, через канцелярію суду подала клопотання № 1/13 від 26.01.2016р. ( вх.№ 4072) про долучення наступних документів зокрема: копію рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради від 31.08.2004р. № 128 "Про надання дозволу Почаївському споживчому товариству виготовлення проектно-кошторисної документації для капітального ремонту орендованого приміщення"; копію акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27.02.2006р.; витяг з висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.04.2015р. № 13/15-22, також надала для огляду суду оригінали документів долучених до позовної заяви.
Відповідач явки свого повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав телефонограму - заяву № 47 від 25.01.2016р. (вх. № 4066) про зупинення провадження у даній справі, в порядку ст. 79 ГПК України у зв'язку з відкриттям касаційного провадження Вищим господарським судом України пов'язаної справи за №921/307/13-г/4, документів які витребовувалися ухвалою суду від 24.12.2015р. не надав. Також, надіслав суду заяву № 40 від 22.01.2016р. ( вх. № 4058 від 25.01.16р.) про відкладення розгляду справи. На задоволення клопотання відповідача розгляд справи відкладено на 05.02.2016р.
Судом клопотання про зупинення провадження у даній справі, в порядку ст. 79 ГПК України у зв'язку з відкриттям касаційного провадження Вищим господарським судом України пов'язаної справи за №921/307/13-г/4 відхилено, як безпідставне.
Представник позивача у судове засідання 05.02.2016р. не з'явилася, проте через канцелярію суду подала клопотання № 1/17 від 04.02.2016р. (вх. № 4639) про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву (вх. № 4681 від 05.02.2016р.).
Ухвалою суду від 05.02.2016р. розгляд справи відкладено на 19.02.2016р.
Представник позивача у судовому засіданні 19.02.2016р. підтримала заяву №11 від 17.02.206р. ( вх.№5503 від 19.02.2016р.) про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог та щодо заяви про збільшення позовних вимог, надала суду додаткові пояснення № 169 від 17.02.2016р. ( вх.№5527). Також подала клопотання про продовження строку розгляду справи ( вх. №5566 ).
Ухвалою суду від 19.02.2016р. заяву № 11 від 17.02.2016р. (вх. № 5503 від 19.02.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, розгляд справи продовжено в порядку статті 69 ГПК України на 15 днів та відкладено її розгляд на 03.03.2016р.
Таким чином, ціна позову, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог становить 354 227,95 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просила суд позов задоволити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у додаткових поясненнях №211 від 02.03.2016р. (вх. № 6334).
У судовому засіданні 03.03.2016р. судом оголошено перерву до 09.03.2016р.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася. Проте, через канцелярію суду надала додаткові документи (вх. № 6531).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, в додаткових поясненнях та в заяві № 235 від 09.03.2016 р. (вх. № 6530).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи доводи позивача та заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.
30.11.2004 р. між Почаївською міською радою (надалі - Наймодавець/відповідач) та Почаївським споживчим товариством (надалі - Наймач/позивач) укладено договір найму (оренди), згідно з умовами якого, Наймачу передано в строкове платне користування строком на 5 років 25/100 частин 5-ти поверхового житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням по вулиці Возз'єднання, 5 в місті Почаїв Кременецького району Тернопільської області.
Факт передачі позивачу в оренду приміщення підтверджується актом передання - приймання частини будівлі від 30.11.2004р.
Термін дії договору оренди від 30.11.2004 року, продовжений договором про внесення змін до договору найму (оренди) від 18.05.2012р., встановлено до 31.12.2014 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Почаївським споживчим товариством було проведено реконструкцію та ремонт орендованого приміщення, даний факт встановлений судом у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. у справі № 921/307/13-г/4, враховуючи, що договір оренди припинив свою дію - 31.12.2014 р., у зв'язку з чим позивач звернувся із претензією № 84 від 12.11.2015 р. до відповідача з проханням відшкодувати вартість здійснених поліпшень орендованого майна в сумі 215 320,00 грн.
Однак, Почаївська міська рада своїм листом № 847 від 04.12.2015р. претензію позивача відхилено з підстав, викладених в ній, зокрема повідомила Почаївському споживчому товариству, що з твердженням останнього не погоджується, просить надати докази надання згоди Почаївської міської ради на поліпшення орендованого приміщення, а також докази, які підтверджують факт здійснення поліпшення орендованого приміщення на суму 215 320,00 грн.
Дані обставини і стали причиною звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 215 320,00 грн., які просить стягнути з відповідача.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором оренди.
У свою чергу, правовідносини пов'язані з орендою (наймом) регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ)
Судом встановлено наступне:
Господарським судом Тернопільської області 17 липня 2014 року прийнято рішення у справі № 921/307/13-г/4 за позовом Почаївського споживчого товариства до відповідача - Почаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Почаївського комбінату комунальних підприємств про визнання співвласником Почаївське споживче товариство приміщення на праві спільної часткової власності в розмірі 74,70% вбудованого нежитлового приміщення за адресою вул. Возз'єднання, 5 у м. Почаїв, яким відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. у справі № 921/307/13-г/4, рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року у справі № 921/307/13-г/4 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Предметом розгляду справи № 921/307/13-г/4 було визнання співвласником приміщення на праві спільної часткової власності.
Даною постановою встановлено наступне.
26 грудня 2003 року Почаївською міською радою прийнято рішення №128 "Про розгляд відношення правління Почаївського споживчого товариства" п.п. 1, 3 якого передано в оренду терміном на 5 років з правом викупу Почаївському споживчому товариству приміщення гастроному площею 294 кв. м., що знаходиться в м. Почаєві, вул. Возз'єднання, 5 та доручено начальнику Почаївського комбінату комунальних підприємств ОСОБА_2 укласти договір оренди на 5 років з правом викупу з Почаївським споживчим товариством приміщення гастроному площею 294 кв.м., що знаходиться в м. Почаєві, вул. Возз'єднання, 5.
На виконання даного рішення, 01.02.2004 р. між Почаївським комбінатом комунальних підприємств (як, Орендодавець) та Почаївським споживчим товариством (як, Орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень з викупом приміщення за адресою: м. Почаїв, вул. Возз'єднання, 5.
Відповідно до р. 2 договору від 01.02.2004 р. сторони обумовили, що капітальний ремонт майна проводиться орендарем з дозволу орендодавця.
31.08.2004 р. рішенням Почаївської міської ради №128, Почаївському споживчому товариству надано дозвіл виготовити проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт орендованого приміщення під магазин "Гастроном" і кафе "Гостинка" з його переобладнанням під магазин "Супермаркет", а також приступити до виконання будівельних робіт після виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт та отримання дозволу в органах архітектурно-будівельного контролю на їх виконання.
Рішенням Почаївської міської ради від 22 вересня 2004 року за № 225 Почаївському споживчому товариству дозволено долучити в склад орендованого приміщення під магазин "Гастроном" у м. Почаїв по вул. Возз'єднання, 5 частину кладових та коридору загальною площею 105,9 кв. м.
На виконання рішення Почаївської міської ради № 225 від 22 вересня 2004 року, 30.11.2004 р. між Почаївською міською радою (Наймодавець) та Почаївським споживчим товариством (Наймач) укладено новий договір найму (оренди), згідно з умовами якого, Наймачу передано в строкове платне користування строком на 5 років 25/100 частин 5-ти поверхового житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням по вулиці Возз'єднання, 5 в місті Почаїв Кременецького району Тернопільської області, вартістю 72912 грн., загальною площею 399,9 кв. м. Договір посвідчений державним нотаріусом Почаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_3
Відповідно до п. 4.2.2 договору від 30.11.2004 р., наймач вправі поліпшувати предмет оренди (включаючи реконструкцію) лише за письмовою згодою наймодавця.
Факт передачі позивачу в оренду приміщення підтверджується актом передання - приймання частини будівлі від 30.11.2004 р.
18.05.2012 р. між Почаївською міською радою та Почаївським споживчим товариством укладено договір про внесення змін до договору найму (оренди). Згідно умов договору сторони змінили строк дії договору від 30.11.2004р., встановивши його до 31.12.2014 р.
Ремонт орендованого приміщення здійснювався на підставі робочого проекту переобладнання існуючого гастроному із кафе "Гостинка" під продмаг "Супермаркет" по вул. Возз'єднання, 5 у м. Почаїв, виготовленого спільним підприємством комплексного проектування "Тернопількооппроект" .
Згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 лютого 2006 року, затвердженого розпорядженням голови РДА від 09 березня 2006 року за № 135 та зареєстрованого Кременецькою інспекцією ДАБК від 10 березня 2006 року № 16, переобладнаний об'єкт оренди прийнято в експлуатацію. Назва об'єкта: "Закінчений переобладнанням гастроном та кафе "Гостинка" під продмаг "Супермаркет". Роботи проведенні у 2006 році. Відповідно до акту, інвестиційна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 383,450,00 тис.грн., вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 215,320,00 тис.грн.
Висновком Тернопільського відділення КНДІСЕ № 13/15-22 від 20.04.2015 р. встановлено, що були проведені ремонтно-будівельні та монтажні роботи (демонтовані металеві вітрини, демонтовані цегляні стіни та перегородки, демонтовані старі дверні блоки, влаштовані металеві решітки, влаштовані цегляні перегородки, влаштована підвісна стеля "Армстронг", поштукатурені стіни та перегородки та ін.), будівельні роботи виконані Почаївським споживчим товариством по переплануванню та переобладнанню існуючого гастроному і кафе "Гостинка" під продмаг "Супермаркет" по вул. Возз'єднання, 5 в м.Почаїв по ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації" відносяться до реконструкції, по наказу Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004р. - це є невід"ємні поліпшення орендованого майна , здійснені орендарем за час оренди, які покращили технічний стан орендованого майна та його споживчі якості. При проведенні будівельних робіт було проведено перепланування приміщень, замінені та відновлені конструкції та конструктиви, переобладнано інженерні системи, встановлене сучасне технологічне обладнання, виконаний благоустрій. Вартість витрат Почаївського споживчого товариства на проведення ремонтно-будівельних робіт в орендованому приміщенні становила 215 320,00 грн.
Львівський апеляційний господарський суд в своїй поставнові від 17.08.2015 року у справі № 921/307/13-г/4 встановив, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором оренди (п. 4.2.2. договору) позивач здійснив поліпшення орендованого майна, а саме - провів його реконструкцію під магазин "Сепермаркет". Внаслідок реконструкццї площа орендованого приміщення змінилася (371,5 кв.м.), що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 лютого 2006 року.
Як зазначив Львівський апеляційний господарський суд, внаслідок здійсненого позивачем поліпшення, способом реконструкції, опрендованих нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: вул. Возз'єднання, 5 м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області, не було створено нової речі, а збільшення вартості орендованих приміщень після реконструкції не може слугувати підставою для висновку про створення нової речі.
Разом з тим, перепланування і реконструкція внутрішніх приміщень, внаслідок якої збільшується вартість приміщень, лише поліпшує їх, я не створює нову річ.
Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 року ккасаційну скаргу Почаївського споживчого товариства залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2014 року у справі № 921/307/13-г/4 залишено без змін.
У своїй постанові Вищий господарський суд України дійшов висновку, що невід'ємні поліпшення орендорваного майна здійснені орендарем за згодою орендодавця є підставою для відшкодування вартості витрат або для зарахування їх вартості в рахунок оплати за користування річчю на підставі ч. 3 ст. 778 ЦК України, а не підставою для визнання права власності.
Відповідно до п.п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
З матеріалів справи вбачається, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. у справі № 921/307/13-г/4 набрала законної сили згідно вимог ст. 106 ГПК України. В силу правила закріпленого у ст. 35 ГПК України, беручи до уваги склад сторін у справах, обставини встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. у справі № 921/307/13-г/4 мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.
Із змісту постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 р. у справі № 921/307/13-г/4, судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором найму (оренди) від 30.11.2004 р. (п. 4.2.2 договору) позивач здійснив поліпшення орендованого приміщення, а саме - провів його реконструкцію під магазин "Супермаркет".
Згідно з ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частиною 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно з якою, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором.
Відповідно до п. 4.2.2 договору найму (оренди) від 30.11.2004 р., наймач вправі поліпшувати предмет оренди (включаючи реконструкцію) лише за письмовою згодою наймодавця.
Як вбачається із рішення Почаївської міської ради № 128 від 31 серпня 2004 року, Почаївському споживчому товариству надано дозвіл виготовити проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт орендованого приміщення під магазин "Гастроном" і кафе "Гостинка" з його переобладнанням під магазин "Супермаркет", а також приступити до виконання будівельних робіт після виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт та отримання дозволу в органах архітектурно-будівельного контролю на їх виконання.
Також, згідно висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ № 13/15-22 від 20.04.2015 р. встановлено, що роботи виконані Почаївським споживчим товариством по переплануванню та переобладнанню існуючого гастроному і кафе "Гостинка" під продмаг "Супермаркет" по вул. Возз'єднання, 5 в м. Почаїв по ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації" відносяться до реконструкції, по наказу Фонду державного майна України №377 від 27.02.2004 р. - це є невід"ємні поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за час оренди, які покращили технічний стан орендованого майна та його споживчі якості.
З врахуванням викладеного, враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції факт здійснення позивачем невід'ємних поліпшень орендованого приміщення на загальну суму 215 320 грн. 00 коп., суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 215 320 грн. 00 коп. витрат на поліпшення орендованого приміщення відповідно до договору оренди від 30.11.2004 року.
Також, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 9 715,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 129 192,00 грн. за період з 17.08.2014р. по 17.02.2016 р.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.
Зі змісту умов укладеного між сторонами договору оренди вбачається, що сторонами не встановлено строк (термін) виконання відповідачем обов'язку з відшкодування позивачу вартості здійснених останнім за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна. Також, в договорі оренди відсутній обов'язок відповідача, у разі звернення позивача до нього, на повернення позивачу коштів витрачених на поліпшення орендованого майна.
Таким чином, суд вважає, що право позивача на відшкодування вартості поліпшення орендованого майна не набувається за договором оренди приміщення, а набувається на підставі ст. 778 ЦК України і відповідно дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9 715,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 129 192,00 грн. є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.
Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 4-3 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги частково та стягнути з Почаївської міської ради на користь Почаївського споживчого товариства - 215 320 грн. 00 коп. вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення. У решті частин позовних вимог суд у задоволенні позову відмовляє.
Щодо судового збору суд зазначає наступне:
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, судом встановлено, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (редакція чинна з 01.09.2015 р.).
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп.
Предметом судового розгляду у справі №921/1192/15-г/3 є вимога майнового характеру: стягнення заборгованості у розмірі 354 227,95 грн. ( з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) , за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, а становить 5313,42 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5313,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1496 від 22.12.2015р. та квитанцією № 0.0.508257565.1 від 19.02.2016 р. Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,03 грн.
Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,03 грн позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 11, 526, 625, 629, 759, 778 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Почаївської міської ради, вул. Возз'єднання, 16, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025 (ідентифікаційний код 14052785) на користь Почаївського споживчого товариства, вул. Шевченка, 19, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025 (ідентифікаційний код 30917486) 215 320 грн. 00 коп. вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення та 3 229 грн. 80 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
4. У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.03.2016 року.
Суддя Боровець Я.Я.