ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
28 березня 2016 року Справа № 10/142
За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 192594570 грн 43 коп.
Орган виконання судових рішень - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
розгляд скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” №1521/01-02-54 від 09.09.2015 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Суддя господарського суду Луганської області Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від органу виконання рішень - ОСОБА_1, довіреність №20-22/626 від 30.12.2015.
Обставини справи: відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, звернувся до господарського суду зі скаргою № 1521/01-02-54 від 09.09.2015 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з вимогами:
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зняти арешт з коштів та інших цінностей ПАТ “Луганськгаз”, накладений постановами про арешт коштів головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 11.08.2015 і від 14.08.2015 за ВП № 33280183.
Позивач та відповідач явку повноважних та компетентних представників в судові засідання 09.03.2016, 28.03.2016 не забезпечили.
Відповідно до ст. 121-1 ГПК України неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду скарги по суті. В даному випадку, всі заінтересовані особи були належним чином повідомлені про дату та час судових засідань і мали реальну можливість забезпечити явку своїх представників до суду та надати відповідні пояснення та заперечення.
В даному випадку справа розглядається в присутності лише представника органу Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Так, позивачем у справі були надані заперечення на скаргу №31/13-819 від 01.03.2016, які судом долучені до матеріалів справи.
В обґрунтування поданої скарги, відповідач у справі - ПАТ по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” зазначає, що 11 серпня 2015 по ВП № 33280183 винесено постанову про арешт коштів ПАТ «Луганськгаз» в межах суми 7 332 448 грн. 68 коп.
14.08.2015 було винесено постанову, за якою знято арешт, накладний постановою державного виконавця від 15.06.2015 № 33280183 з коштів та інших цінностей, які належать боржнику в межах суми 23 280 524,55 грн.
В той же час, другим пунктом вказаної постанови накладено арешт на кошти та інші цінності, що належать боржнику у межах суми 7 332 448,68 грн.
Із зазначеної постанови вбачається, що сума на яку накладається арешт є частиною суми розстроченого зобов'язання по наказу господарського суду Луганської області від 22.06.2012 по справі № 10/142.
У зв'язку із неможливістю виконання рішення суду у спосіб і порядок, визначений ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2012, відповідач звернувся до суду із заявою про надання відстрочки виконання рішення по даній справі. Ухвалою від 25.08.2015 суд задовольнив заяву відповідача частково та змінив відповідний порядок та спосіб виконання рішення.
Також відповідач зазначає, що виконавче провадження було зупинено і наявність арешту на рахунках відповідача при зупиненому виконавчому провадженні створює перепони для діяльності останнього.
З урахуванням ухвали суду від 25.08.2015 та постанови державного виконавця від 08.09.2015 про зупинення виконавчого провадження ВП № 33280183 відповідач вважає, що з 25.08.2015 арешт коштів на рахунках товариства є безпідставним та порушує його права.
Виходячи з наведеного, з посиланням на п.13 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач вважає, що діями державної виконавчої служби порушуються його права та просить зобов'язати відділ зняти арешт з коштів та інших цінностей боржника.
Позивач проти скарги заперечує та зазначає, що постанови про арешт коштів боржника від 11.08.2015 та 14.08.2015 державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МУЮ винесені правомірно, оскільки відповідачем рішення суду, з урахуванням ухвали від 22.06.2012 про надання розстрочки виконання рішення у справі, за яким затверджено певний графік погашення заборгованості, в добровільному порядку не виконується.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 32 вказаного Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до п. 10.3 Постанови правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що визначена в постанові про арешт коштів. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному чи декількох рахунках.
Виходячи з наведеного, позивач зазначає, що державним виконавцем правомірно у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження" винесені постанови про арешт коштів боржника у межах належної до стягнення суми.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надані заперечення на скаргу та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.
Зокрема, відділом, зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 33280183 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області № 10/142 виданого 30.08.2014 про стягнення з «Луганськгаз» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» основного боргу за поставлений природний газ в сумі 110 791 668,82 грн., пені у сумі 11 762 907,75 грн., 3% річних у сумі 4 020 506,13 грн., інфляційних нарахувань в сумі 12 774 936,54 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 25 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. у розмірі 139 375 755,24 грн.
21.06.2012 року державним виконавцем відділу винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
11.08.2015 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти боржника в межах сумі 7 332 448,68 грн., що обліковуються на рахунках боржника, окрім рахунків, захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України "Про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями», а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та спеціального рахунку експлуатуючі організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
Ухвалою господарського суду Луганської області 25.08.2015 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" від 23.07.2015 про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Луганської області по справі №10/142 шляхом відстрочки задоволено частково. Відстрочено сплату залишку платежу який повинен бути здійснений в 2014 році в сумі 3 666 224,34 грн. (згідно ухвали суду від 22.06.2012) до 25.08.2022 р. включно; відстрочено сплату платежу, який повинен бути здійснений в 2015 році в загальній сумі 7 332 448,68 грн.(згідно ухвали суду від 22.06.2012) до 25.08.2023 р. включно; відстрочено сплату платежу, який повинен бути здійснений в 2016 році в загальній сумі 7 332 448,68 грн. (згідно ухвали суду від 22.06.2012) до 25.08.2024р. включно.
У зв'язку з чим, державним виконавцем зупинено виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова від 08.09.2015 року.
За повідомленням стягувача та доданої до нього копії постанови Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, та прийнято рішення за яким відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Луганської області по справі №10/142 шляхом встановлення відстрочки.
У зв'язку з чим, 20.10.2015 року винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.
Приписами пункту 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №14 встановлено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 1212 ПІК. При цьому суд не вправі заборонити державному виконавцю вчиняти дії, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» здійснюються лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Таким чином, суд не вправі зобов'язувати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знімати арешт з грошових коштів, накладений державним виконавцем в додержання вимог ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" для забезпечення реального виконання рішення суду.
Частиною сьомою статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.
Виходячи з наведеного, державна виконавча служба просить відмовити в задоволенні скарги.
Оцінивши подану скаргу та матеріали справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами від імені України і є обов'язковими для виконання на всій території України. Обов'язковість рішення суду, як одна із засад судочинства також встановлена нормами Конституції України, які є нормами прямої дії. Недотримання цього принципу порушує правовий порядок, встановлений державою.
Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов, господарських судів тягне відповідальність, встановлену ГПК України та іншими законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, виконанню підлягають рішення, ухвали і постанови судів загальної юрисдикції у цивільних справах та господарських судів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 31.03.2011 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 110 791 668 грн. 82 коп., пеню в сумі 11 762 907 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 4 020 506 грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 12 774 936 грн. 54 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 25 500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” залишено без задоволення, рішення господарського суду Луганської області змінено в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, провадження у справі в частині оплаченої в процесі розгляду справи суми боргу у розмірі 32 004 355 грн. 55 коп. припинено; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2011 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2011 залишена без змін.
30.08.2011 господарським судом Луганської області видано відповідний наказ №10/142.
19.06.2012 Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом від 30.08.2011 №10/142.
21.06.2012 було відкрите виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова ВП №33280183.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2012 за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” надано розстрочку виконання рішення суду від 31.03.2011 в частині заборгованості, залишеної непогашеною в сумі 67 825 150 грн. 25 коп. протягом 10 років шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками у сумі 611 037 грн. 39 коп., починаючи з жовтня 2012 року по грудень 2021 року відповідно до затвердженого графіку.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 ухвала господарського суду Луганської області від 22.06.2012 залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 ухвала господарського суду Луганської області від 22.06.2012 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 залишені без змін.
Ухвалою господарського суду Луганської області 25.08.2015 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” від 23.07.2015 про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Луганської області по справі №10/142 шляхом надання відстрочки задоволено частково. Відстрочено сплату залишку платежу який повинен бути здійснений в 2014 році в сумі 3 666 224,34 грн. (згідно ухвали суду від 22.06.2012) до 25.08.2022 р. включно; відстрочено сплату платежу, який повинен бути здійснений в 2015 році в загальній сумі 7 332 448,68 грн.(згідно ухвали суду від 22.06.2012) до 25.08.2023 р. включно; відстрочено сплату платежу, який повинен бути здійснений в 2016 році в загальній сумі 7 332 448,68 грн. (згідно ухвали суду від 22.06.2012) до 25.08.2024р. включно.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2015 апеляційну скаргу Дочірньої компанії "газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено, та прийнято рішення за яким відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Луганської області по справі №10/142 шляхом встановлення відстрочки.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 касаційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" та постанову Донецького апеляційного суду від 12.10.2015 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 03.08.2015 було частково задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” - визнано недійсними постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 15.06.2015 ВП №33280183 про стягнення з боржника виконавчого збору та від 15.06.2015 ВП №33280183 про арешт коштів та інших цінностей боржника. В той же час, зазначеною ухвалою суд зобов'язав відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та інших цінностей, які належать боржнику - Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз”, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 15.06.2015 ВП №33280183 про арешт коштів та інших цінностей боржника.
11.08.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП № 33280183) в межах суми 7 332 448,68 грн., що знаходяться на всіх рахунках і вкладах у відповідних банківських установах, окрім захищених рахунків.
В той же час, державним виконавцем було винесено постанову від 14.08.2015 за якою постановлено зняти арешт з коштів та інших цінностей, які належать боржнику в межах суми 23 280 524,55 грн., накладений постановою від 15.06.2015 ВП № 33280183. Крім цього, накладено арешт на кошти боржника (ВП № 33280183) в межах суми 7 332 448,68 грн. , що знаходяться на всіх рахунках і вкладах в відповідних банківських установах, окрім захищених рахунків.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» наведений перелік прав та обов'язків державного виконавця під час виконання виконавчих дій, в тому числі і право на накладення арешту на кошти боржника.
Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
В даному випадку, відповідачем доказів добровільного виконання рішення суду, з урахуванням ухвали від 22.06.2012, не надано. Крім цього, при подачі заяви про надання відстрочки виконання рішення, відповідачем були надані відповідні докази, що підтверджують невиконання графіку, затвердженого ухвалою від 22.06.2012 та наявність відповідної заборгованості перед позивачем. Крім цього, про наявність відповідного боргу також, було зазначено в ухвалі суду від 25.08.2015.
Так, із матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що на момент винесення ухвали господарського суду Луганської області від 22.06.2012 про надання розстрочки виконання рішення, залишок заборгованості складав 67 825 150 грн. 25 коп. Після цього, відповідачем було сплачено 12 831 785 грн. 19 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 54 993 365 грн. 06 коп.
Виходячи із затвердженого судом графіку, відповідач повинен був щорічно сплачувати позивачу кошти в загальній сумі 7 332 448 грн. 68 коп.
З наданих сторонами доказів вбачається, що відповідачем графік сплати відповідних платежів фактично дотримувався по червень 2014 року включно та за 2014 рік на користь позивача було сплачено 3 666 224 грн. 34 коп. При цьому, несплаченими за 2014 рік залишилися платежі за період липень - грудень 2014 року в загальній сумі 3 666 224 грн. 34 коп.
В той же час, за період січень - грудень 2015 року відповідач повинен був сплатити позивачу кошти в загальні сумі 7 332 448 грн. 68 коп., але в 2015 році відповідачем взагалі не здійснювалися будь які платежі.
Тобто, станом, на момент винесення оскаржуваних постанов у відповідача був відповідний борг перед позивачем і на цей час, відповідачем інших доказів оплати боргу, ніж ті, що наявні в матеріалах справи не надано.
Згідно ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах
у депозитарних установах.
Відповідно до ч. 6 вказаної статті стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до ст. 57 вказаного закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Як вбачається з наведених вище обставин справи, ухвала господарського суду від 25.08.2015 була скасована та відповідно до цього, спосіб та порядок виконання рішення у справі залишився такий, що ухвалений відповідно до ухвали від 22.06.2012.
Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження ”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Виходячи з наведеного, постанови про арешт коштів боржника від 11.08.2015 і 14.08.2015 винесені правомірно.
Як зазначено в п. 9.13 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з запереченнями Відділу ПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відхиляє доводи скаржника.
Виходячи з цього, слід зазначити, що при винесенні оскаржуваних постанов Відділом ПВР Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були дотримані норми Закону України «Про виконавче провадження» та такі дії відповідають нормам чинного законодавства.
За таких обставин, скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Луганськгаз” слід відхилити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" № 1521/01-02-54 від 09.09.2015 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити в повному обсязі.
Суддя Т.А. Василенко