"03" березня 2016 р.Справа № 921/73/16-г/3
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
розглянув справу
за позовом: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна ОСОБА_1 міської ради бул. Шевченка, 21, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001
до відповідача: ОСОБА_1 міської молодіжної громадської організації "Українська народна молодь" вул. Грушевського, 23, кабінет 427, м. Тернопіль, 46001
про cтягнення заборгованості в сумі 22 772,37 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 133/9-у від 15.02.2016р.)
Відповідач: не з'явився
Учаснику судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено його права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
В судовому засіданні 03.03.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна ОСОБА_1 міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 міської молодіжної громадської організації "Українська народна молодь" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5 880,92 грн., 1 504,47 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 175,78 грн. - три проценти річних від простроченого боргу та 15 211,20 грн. плати за фактичне користування приміщення.
Ухвалою господарського суду від 01.02.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.02.2016р., який в порядку ст. 77 ГПК України відкладався на 03.03.2016р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі.
18.02.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задоволити повністю.
Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду, направлені відповідачу за адресою: 46001, вул. Грушевського, 23, кабінет 427, м. Тернопіль, повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців сформований господарським судом Тернопільської області станом на 03.03..2016р.
Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі ст. 75 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:
Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.
Згідно ст. 67 ГК України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
01 лютого 2013 року між Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради, а управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна, як уповноважений орган по укладенню договорів оренди - в особі начальника управління ОСОБА_3, який діяв на підставі Положення про Управління обліку та контролю за використанням комунального майна ОСОБА_1 міської ради, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради № 6/4/51 від 05.01.2011 р. та № 6/14/2 від 30.09.2011 р., як Орендодавцем/Позивач, та ОСОБА_1 міською молодіжною громадською організацією "Українська народна молодь", як Орендарем/Відповідач, укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 4001 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради № 81 від 23.01.2013 р. передає, а Орендар 01.02.2013 р. приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення комунальної власності площею 82,0/15,4 кв.м. розміщене за адресою м.Тернопіль, вул. Грушевського, 23, на четвертому поверсі, для розміщення громадської організації (п. 1.1. договору).
Згідно п. 2.1. договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання покладається на Орендодавця.
Порядок розрахунку орендної плати встановлено в розділі 3 договору оренди, відповідно до якого такий розрахунок проводиться на підставі Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя, затвердженого рішенням міської ради №6/9/14 від 20.06.2011р. "Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя" або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна. Орендна плата розраховується за базовий місяць (січень 2013р.) та становить - 776,38 грн. та ПДВ - 155,28 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць та індекс інфляції за наступний місяць оренди, і перераховується Орендарем на рахунок уповноваженого органу по укладенню договору Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця (п.п 3.1, 3.2 договору).
Згідно п. 3.7. договору, Орендодавець зобов'язаний підготувати рахунок на сплату орендної плати до 10 числа місяця наступного за місяцем за який сплачується орендна плата, а Орендар зобов'язується направити представника для отримання рахунку від уповноваженого органу по укладенню договорів оренди до 15 числа місяця. Рахунок вручається представнику орендаря під підпис або направляється рекомендованим листом.
Пунктом 5.3. договору, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном.
Відповідно до п. 10.1 договору, останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.02.2013 р. по 31.12.2015 р. включно.
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що перебуває у комунальній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором оренди.
У свою чергу, правовідносини пов'язані з орендою (наймом) регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГК України).
Згідно положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт передачі позивачем та отримання відповідачем нежитлового приміщення площею 82,0/15,4 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, підтверджується актом передавання нежитлових приміщень в оренду від 01.02.2013 р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору оренди позивачем направлялися відповідачу претензії з рахунками на сплату орендної плати (претензія № 1221/9-у від 10.11.2014р. з рахунком № 4001 від 31.10.2014р., претензія № 1411/9-у від 15.12.2014р. з рахунком № 4001 від 30.11.2014р., претензія № 153/9-у від 12.02.2015р. з рахунком № 4001 від 31.01.2015р., претензія № 306/9-у від 12.03.2015р. з рахунком № 4001 від 28.02.2015р. з доказами їх надіслання відповідачу знаходяться в матеріалах справи), які залишені останнім без відповіді та задоволення.
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконав, заборгувавши позивачу 5 880,92 грн. за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року включно.
Приймаючи до уваги, що згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 880,92 грн., які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно ст.ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
За несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати Орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 9.4. договору).
Матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати орендної плати, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 1 504,47 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 504,47 грн. вважає такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати за оренду майна, тому позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 175,78 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 175,78 грн. - 3% річних правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Як передбачено в ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як вбачається із договору оренди № 4001 від 01.02.2013 р. строк дії даного договору закінчується 31.12.2015 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.02.2015 р. у справі № 921/1357/14-г/5 позовні вимоги задоволено та, зокрема, достроково розірвано договір оренди № 4001 від 01.02.2013 р. та зобов'язано ОСОБА_1 міську молодіжну громадську організацію "Українська народна молодь" у 10-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили звільнити нежитлове приміщення комунальної власності, площею 82,0/15,4 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23 та передати його по акту приймання-передачі Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна ОСОБА_1 міської ради. Повний текст рішення складено 18.02.2015 р.
Відповідно до вимог ст. 116 ГПК України, 03 березня 2015 року видано відповідні накази.
Згідно ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У відповідності до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення.
Виходячи з вищенаведеного, договір оренди № 4001 від 01.02.2013 р. є достроково розірваним за рішенням господарського суду Тернопільської області з 02.03.2015 р.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Як визначається в ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В п. 5.18. договору Орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору в 10-ти денний термін повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, разом з отриманим обладнанням та інвентарем, зі всіма зробленими у ньому невід'ємними поліпшеннями, відшкодувати Орендодавцеві збитки, у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря та сплатити орендну плату відповідно до умов договору.
У відповідності до п.9.2. договору за затримку повернення орендованого майна “Орендар” сплачує “Орендодавцю” неустойку в розмірі орендної плати (плата за фактичне користування майном).
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем звільнено нежитлове приміщення комунальної власності площею 82,0/15,4 кв.м, розміщене за адресою м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23 - 14.12.2015 р., що підтверджується актом державного виконавця від 14.12.2015р., у зв'язку із зазначеним, позивачем нараховано відповідачу плату за фактичне користування приміщенням в розмірі 15 211 грн. 20 коп.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення позивачу орендованого майна, останнім правомірно нараховано плату за фактичне користування приміщенням в розмірі 15 211 грн. 20 коп., що підлягають до задоволення.
Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 5 880 грн. 92 коп. заборгованості по орендній платі, 1 504 грн. 47 коп. пені, 175 грн. 78 коп. - 3% річних, 15 211 грн. 20 коп. заборгованості за фактичне користування приміщенням.
Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 611, 625, 629, 759, 762, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173, 179, 188, 193, 230, 232, 283, 286 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 міської молодіжної громадської організації "Українська народна молодь", вул. Грушевського, 23, каб. 427, м. Тернопіль, 46001 (ідентифікаційний код 37198483) на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна ОСОБА_1 міської ради, бул. Шевченка, 21, м. Тернопіль, 46001 (ідентифікаційний код 37519833) 5 880 грн. 92 коп. заборгованості по орендній платі, 1 504 грн. 47 коп. пені, 175 грн. 78 коп. - 3% річних, 15 211 грн. 20 коп. заборгованості за фактичне користування приміщенням та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).
5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.03.2016 року.
Суддя Боровець Я.Я.