"15" березня 2016 р.Справа №921/96/16-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів
до відповідача: Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Чортків Тернопільської області
про cтягнення 1128324,27грн,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №НВС 075207 від 10.12.2015р.;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність №69/01 від 23.02.2016р.
В судовому засіданні присутнім учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів звернувся 04.02.2016р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Чортків Тернопільської області, про стягнення заборгованості в сумі 1128324,27грн у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань в частині проведення оплати за спожиті послуги водопостачання в терміни, передбачені умовами договору №16/В від 01.11.2012 р.
Ухвалою господарського суду від 11 лютого 2016 року порушено провадження у справі; в порядку статті 65 ГПК України, витребувано від сторін додаткові документи. Судове засідання призначено на 23 лютого 2016 року.
23.02.2016р. позивачем подано клопотання (вх.№5790, вх.№5729 від 23.02.2016р.) про долучення додаткових документів до матеріалів справи. Також, в судовому засіданні 23.02.2016р., в порядку ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 1200год. 15.03.2016р.
Позивач, у судовому засіданні, яке відбулося 15.03.2016р. позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, зазначених у позові та просив суд їх задовольнити.
Відповідачем у судовому засіданні позовні вимоги визнано повністю.
Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01 листопада 2012 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дистанція водопостачання" (далі - постачальник), реорганізованого в Регіональну філію "Львівська залізниця" згідно постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р., та Чортківським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (далі - споживач), укладено договір №16/В надання води із залізничного водопроводу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання забезпечувати споживача водою на станції Чортків Львівської залізниці в межах встановленого ліміту (питну та технічну воду), а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати рахунки за спожиту воду.
Відповідно до пункту 2.2 договору сторони узгодили, що на підставі складеного та підписаного обома сторонами акту постачальник виписує рахунок за спожиту воду, який споживач повинен оплатити до 28 числа наступного за розрахунковим місяця.
У відповідності до п.2.1 розділу 2 договору облік відпущеної води здійснюється по водо-лічильнику, а у випадку його відсутності за розрахунком водоспоживання, затвердженим "Постачальником". У всіх інших випадках, в тому числі при наявності витоків на мережі "Споживача", відпуск води вважається без обліковим, про що складається акт і споживання води розраховується за пропускною спроможністю труби вводу при її повному перетині та швидкості руху води 2м/сек протягом 24 години на добу.
Пунктом 2.3 договору визначено, що відпускна ціна за один м3 води встановлюється на підставі погоджених органами місцевого самоврядування тарифів, згідно чинного законодавства України. Тариф, на момент укладення договору, становить 1,51грн/м3 без ПДВ.
В подальшому, 14.12.2015р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №16/В, згідно якої, у зв'язку з реорганізацією юридичної особи постачальника, внесено зміни в преамбулу договору та розділ 8 "Юридичні адреси сторін та банківські реквізити". Решта умов договору залишилися без змін.
25.12.2014р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову №929 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Державному територіально - галузевому об'єднанню "Львівська залізниця", у відповідності до якої Залізниці було встановлено тарифи на централізоване водопостачання в розмірі 6,94грн за 1м3 (без ПДВ) та централізоване водовідведення в розмірі 5,88грн за 1м3 (без ПДВ).
ОСОБА_3 оприлюднена на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 30.12.2014р., що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту в мережі Інтернет Комісії, який надав позивач та набрала чинності з 01.02.2015р., тобто, є чинною, що додатково підтверджується судовим рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2015р. та Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015р. №826/2781/15 про визнання протиправною та скасування постанови.
Також, у місцевій газеті "Чортківський вісник" №02(351) від 23.01.2015 року було опубліковано Повідомлення про зміну тарифу на послуги із водопостачання та водовідведення (копія вказаної газети знаходиться в матеріалах справи).
У пунктах 5.1, 5.2 договору сторони дійшли згоди, що договір є укладеним на термін до 31 грудня 2012 року і набуває чинності з моменту його підписання та вважається продовженим на невизначений термін, якщо за один календарний місяць до припинення його дії жодна із сторін не повідомить про його розірвання письмовим попередженням. Таким чином, договір від 01.11.2012р. є чинним, відтак, є обов'язковим для сторін договору в силу приписів ст.629 ЦК України.
В разі несвоєчасної оплати рахунків постачальника, споживач, за умовами п.6.1 договору, повинен сплатити постачальнику пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день затримки, але не більше розмірів, прийнятих чинним законодавством.
Як встановлено судом і це випливає з матеріалів справи, позивачем за спожиті послуги водопостачання протягом березня-листопада 2015 року Споживачу до оплати було виставлено наступні рахунки-фактури: №62 від 24.03.2015р. на суму 96912,94грн; №37 від 27.04.2015р. на суму 112428,00грн; №46 від 27.05.2015р. на суму 104616,34грн; №117 від 30.06.2015р. на суму 117324,86грн; № 115 від 31.07.2015р. на суму 103333,82грн; №86 від 27.08.2015р. на суму 108022,49грн; №87 від 24.09.2015р. на сум 120181,37грн; №61 від 29.10.2015р. на суму 90808,51грн; №115 від 24.11.2015р. на суму 88118,57грн.
Відповідач факт отримання рахунків на оплату послуг не заперечує.
Утім, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства (ст.526 ЦК України), споживач не здійснив оплати за спожиті послуги водопостачання в терміни, встановлені договором, у зв'язку з чим допустив заборгованість станом на 11.01.2016р. в сумі 941746,90грн. Надісланні на адресу відповідача претензії від 13.05.2015р. №22/733 на суму 96912,94грн, від 16.07.2015р. №978-ю на суму 217044,34грн, від 20.08.2015р. №1020-ю на суму 117324,86грн, від 04.09.2015р. №1034-ю на суму 103333,82грн, від 12.10.2015р. №1071-ю на суму 108022,49грн, від 20.11.2015р. №1089-ю на суму 120181,37грн, від 30.11.2015р. №1094-ю на суму 90808,51грн з вимогою погасити заборгованість залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Матеріали справи, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.02.2016р., свідчить про відображення сальдо на користь позивача у сумі 1 222 799, 83 грн. Даний акт підписаний повноважними представниками сторін та засвідчений печатками юридичних осіб.
Наведені обставини послугували підставою для звернення з позовними вимогами до суду. Окрім суми основного боргу за невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем у відповідності до ст.625 ЦК України, умов договору нараховано 10724,22грн 3% річних, 15365,11грн інфляційних втрат та 160488,04грн пені.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи таке.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів, та Чортківським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства, м.Чортків Тернопільської області, виникли зобов'язання, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст.901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, зокрема, п.2.3 сторони дійшли згоди, що відпускна ціна за один м3 води встановлюється на підставі погоджених органами місцевого самоврядування тарифів, згідно чинного законодавства України. Тарифи на момент укладання договору становлять 1,51 грн/м3 без ПДВ .
25.12.2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 25.12.2014 р. було прийнято постанову за №929 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення Державному територіально - галузевому об'єднанню "Львівська залізниця", у відповідності до якої Залізниці було встановлено тарифи на централізоване водопостачання в розмірі 6,94грн за 1 м3 (без ПДВ) та централізоване водовідведення - 5,88грн за 1 м3 (без ПДВ).
ОСОБА_3 є чинною та визначені нею тарифи діють з 01 лютого 2015 року, що підтверджується судовими рішеннями в адміністративній справі №826/2781/15 від 17.04.2015р. та 09.07.2015р., згідно з якими Чопській міській раді відмовлено у задоволенні позову про скасування постанови №929 від 25.12.2014р. в частині встановлення тарифу на централізоване водопостачання в розмірі 6,94грн за 1 м3.
Також, про зміну тарифу на водопостачання та водовідведення було доведено до відома населення, споживача шляхом публікації Повідомлення в місцевій газеті "Чортківський вісник" №02(351) від 23.01.2015 року (копії оголошення та судові рішення знаходяться в матеріалах справи).
Відповідно до пункту 2.2 договору сторони узгодили порядок здійснення оплати за спожиті послуги, а саме встановили, що на підставі складеного та підписаного обома сторонами акту про зняття показників водолічильника постачальник щомісяця виписує рахунок за спожиту воду, який споживач оплачує не пізніше 28 числа наступного за розрахунковим місяця.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 629 ЦК України).
Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Матеріалами справи підтверджується, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" свої зобов'язання по договору виконало належним чином, зокрема, надавши відповідачу послуги з водовідведення та водопостачання, утім, відповідач порушив господарське зобов'язання не провівши оплати за надані йому послуги з водопостачання за період з березня по листопад 2015 року включно, у строки, встановлені п.2.2 договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у заявленому розмірі.
Так, на день розгляду спору неоплаченими залишилися рахунки на загальну суму 941746,90грн: №62 від 24.03.2015р. на суму 96912,94грн; №37 від 27.04.2015р. на суму 112428,00грн; №46 від 27.05.2015р. на суму 104616,34грн; №117 від 30.06.2015р. на суму 117324,86грн; №115 від 31.07.2015р. на суму 103333,82грн; №86 від 27.08.2015р. на суму 108022,49грн; №87 від 24.09.2015р. на сум 120181,37грн; №61 від 29.10.2015р. на суму 90808,51грн; №115 від 24.11.2015р. на суму 88118,57грн.
Представник відповідача в судовому засіданні наведені обставини не заперечує, навпаки, сума боргу підтверджується шляхом підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2015 року, в який включено суму заборгованості за надані послуги з водопостачання за зазначеними вище рахунками-фактурами за тарифом, визначеним постановою НКРЕКП №929.
Долучена відповідачем в ході судового розгляду копія платіжного доручення №60 від 03.02.2016 року на суму 6000грн як доказ часткового погашення суми заборгованості до уваги судом не приймається, оскільки грошові кошти, як вбачається з графи "призначення платежу" даного розрахункового документу, сплачено за послуги з водопостачання, спожиті в іншому, ніж заявлено позивачем періоді, а саме - січень 2016 року.
Згідно ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За даних обставин, суд доходить висновку про правомірність доводів позивача про порушення його майнових прав на суму 941746,90грн основного боргу за водопостачання за договором № 16/В про подачу води із залізничного водопроводу від 01.11.2012 року, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг, відсутність заперечень відповідача щодо розміру заборгованості та якості наданих послуг, їх обсягах, а тому, згідно ст.15 ЦК України, порушене право публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 94 764, 90грн боргу.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних в розмірі 10 724,22 грн. за період з дати виникнення боргу по 11 січня 2016 року по кожному рахунку-фактурі окремо та суму інфляційних нарахувань в розмірі 15365,11грн за аналогічний період (з травня по грудень 2015 року), виходячи із сум заборгованостей, зазначених в кожному рахунку-фактурі окремо, суд, здійснивши власний арифметичний їх розрахунок дійшов висновку, що дані вимоги є обґрунтованими, відповідають наведеним вище нормам закону, положенням укладеного між сторонами договору, відтак, підлягають до задоволення.
Окрім того, належне виконання грошових зобов'язань Споживачем забезпечено сторонами у п.6.1 договору пенею у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день затримки, але не більше розмірів, прийнятих чинним законодавством.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
22 листопада 1996 року прийнято Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (з наступними змінами), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, статтею 1 якого передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На думку суду, положення пункту 6.1 договору не суперечать вищенаведеним правовим нормам.
Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок пені, здійснений помісячно, виходячи із вартості спожитих послуг, починаючи з дати виникнення заборгованості по 11 січня 2016р., по кожному рахунку-фактурі окремо, що за підрахунками позивача становить 160488,04грн, суд, враховуючи кінцевий строк сплати за надані послуги з водовідведення, зазначений в п.2.2 договору (28 число кожного наступного місяця) та враховуючи приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, здійснивши власні арифметичні підрахунки за період з дати виникнення боргу по 11.01.2016р., дійшов висновку, що до задоволення як обґрунтовані та документально підтверджені підлягають вимоги про стягнення 158790,41грн пені (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).
Щодо стягнення 1697,63грн нарахованої пені, то на думку суду, такі вимоги як нараховані помилково, до задоволення не підлягають. При цьому, слід зазначити, що згадана різниця виникла у зв'язку, зокрема з помилковим обрахуванням боргу за період з 25.09.2015р. по 11.01.2016р. (109 днів) з суми боргу 103333,82грн по рахунку-фактурі №115 від 31.07.2015р., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ 44% і за розрахунками позивача становила 15410,03грн, замість 13577,78грн (103333,82х109х44/100/365).
З урахуванням викладеного вище позовні вимоги задовольняються частково, а судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні 15.03.2016року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України..
З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Чортківського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (м. Чортків Тернопільської області, вул.Сонячна, 7, ідентифікаційний код 03353851) - 941746 (дев'ятсот сорок одну тисячу сімсот сорок шість)грн 90коп. боргу, 10724(десять тисяч сімсот двадцять чотири)грн 22коп. трьох відсотків річних, 15365(п'ятнадцять тисяч триста шістдесят п'ять)грн 11коп. інфляційних втрат, 158790(сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто)грн 41коп. пені та 16899(шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять)грн 47коп. судового збору на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (м.Львів, вул.Рудненська, 1, ідентифікаційний код 40081195).
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті позову - відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено "28" березня 2016 року.
Суддя Н.О. Андрусик