29 березня 2016 року Справа № 915/1587/15
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі Куліненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/571 від 24.02.2016 про стягнення витрат (основної грошової винагороди) арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна у справі
за заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 39554010)
до банкрута: Товариства з обмеженою відповідальністю “НКФ-Южанка” (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1, ідентифікаційний код 32390408),
ліквідатор: арбітражний керуючий ОСОБА_1 (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 10, оф. 10),
про банкрутство,
за участю представників учасників процесу:
від кредитора: ОСОБА_2 - довіреність № 1607/9/14-03-10-013 від 15.07.2015,
ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий ОСОБА_1,
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2015 порушено провадження у справі № 915/1587/15 за заявою кредитора - Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “НКФ-Южанка” за загальним порядком провадження у справі про банкрутство, передбаченим положеннями ст. ст. 11, 12, 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон про банкрутство); визнано грошові вимоги кредитора - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до боржника в загальній сумі 2 231 089,00 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1С.); встановлено арбітражному керуючому ОСОБА_1 оплату послуг (грошову винагороду) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат шляхом її авансування заявником (кредитором).
Ухвалою суду від 12.01.2016 затверджено звіт розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” - арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/538 від 11.01.2016 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого - розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” у справі № 915/1587/15 станом на 11.01.2016 на суму 10 164,60 грн.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2016 припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” - арбітражного керуючого ОСОБА_1, визнано боржника банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ “НКФ-Южанка” призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1
25.02.2016 до Господарського суду Миколаївської області від арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшло клопотання № 02-01/571 від 24.02.2016 про стягнення витрат (основної грошової винагороди) арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство ТОВ “НКФ-Южанка”.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 розгляд вищевказаного клопотання призначено на 29 березня 2016 року. Явку кредитора та ліквідатора банкрута визнано обов'язковою.
Усі учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (Т. 2, а. с. 49-51).
29.03.2016 у судове засідання з'явився ліквідатор банкрута, який підтримав своє клопотання, та представник ініціюючого кредитора, який проти вказаного клопотання заперечень не висловив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/571 від 24.02.2016, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Статтею 22 Закону про банкрутство встановлено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.
Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала.
Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на сто п'ятнадцять календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.
Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
Так, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2015 було порушено провадження у справі № 915/1587/15 за заявою кредитора - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про банкрутство боржника - ТОВ “НКФ_Южанка”; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, встановлено арбітражному керуючому ОСОБА_1 оплату послуг (грошову винагороду) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат шляхом її авансування заявником (кредитором).
Зазначена ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2015 у встановленому законом порядку учасниками в справі про банкрутство не оскаржена, а тому на даний час є чинною.
Згідно ч. 7 ст. 115 закону про банкрутство розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2016 було затверджено звіт розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” - арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/538 від 11.01.2016 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого - розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” у справі № 915/1587/15 станом на 11.01.2016 на суму 10 164,60 грн.
Зазначена ухвала Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2016 у встановленому законом порядку учасниками в справі про банкрутство не оскаржена, а тому на даний час є чинною.
Станом на 24.02.2016 ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2015 у справі № 915/1587/15 в частині обов'язку ініціюючого кредитора оплачувати послуги арбітражного керуючого ОСОБА_1 за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” виконана не була, що і стало підставою звернення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Господарського суду Миколаївської області з відповідним клопотанням № 02-01/571 від 24.02.2016.
Ухвалою суду від 25.02.2016 розгляд вказаного клопотання було призначено на 29 березня 2016 року.
Зауважень або заперечень на клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/571 від 24.02.2016 від ініціюючого кредитора до господарського суду не надходило.
У відповідності до приписів ст. 75 ГПК України вищезазначене клопотання № 02-01/571 від 24.02.2016 господарським судом розглянуто за наявними в справі матеріалами.
Частиною 4 ст. 40 Закону про банкрутство встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону про банкрутство ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”). Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону України “Про виконавче провадження”.
З системного аналізу норм Закону про банкрутство витікає, що судовими рішеннями у справах про банкрутство є ухвали господарського суду, винесені за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
З аналізу положень ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що ухвала суду виступає самостійним виконавчим документом, який підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання в такому разі положеннями чинного законодавства не передбачено.
Вищий господарський суд України на питання, чи видаються накази на примусове виконання ухвал та постанов господарського суду, в п. 10 Інформаційного листа № 01-8/1270 від 14.07.2004 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” (із змінами), відповів так: пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” [нині - п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”] ухвали та постанови господарських судів віднесено до числа виконавчих документів. Тому, як правило, немає необхідності у видачі на їх виконання наказу господарського суду.
Як вказано в п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України “Про виконавче провадження”, а наказ при цьому не видається. Така ухвала має відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” (в тому числі містити строк пред'явлення її до виконання).
Статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено вимоги до виконавчих документів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 86 ГПУ України ухвала господарського суду має, зокрема, містити вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).
У пп. 9.13 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 “Про судове рішення” (із змінами) зазначено, що у рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, господарські суди повинні зазначати, зокрема, дані, визначені в пункті 3 частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Отже, обов'язок авансування оплати послуг (грошової винагороди) арбітражного керуючого ОСОБА_1 за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” покладений на ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2015.
При цьому, сума грошової винагороди, на яку має право арбітражний керуючий ОСОБА_1 за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” встановлена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2016, якою було затверджено звіт розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” - арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/538 від 11.01.2016 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого - розпорядника майна ТОВ “НКФ-Южанка” у справі № 915/1587/15 станом на 11.01.2016 на суму 10 164,60 грн.
Таким чином, з урахуванням усього вищевикладеного, враховуючи приписи ст. 4-5, ч. 1 ст. 115 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/571 від 24.02.2016.
Керуючись ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 02-01/571 від 24.02.2016 задовольнити.
2. Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 39554010) (боржник) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 10, оф. 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (стягувач) основну грошову винагороду за виконання ним повноважень розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “НКФ-Южанка” (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1, ідентифікаційний код 32390408) у справі № 915/1587/15 у сумі 10 164 (десять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 60 коп.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та є обов'язковою до виконання.
4. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - 1 (один) рік.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Суддя В.С. Адаховська