28.03.2016 Справа № 920/46/16
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи № 920/46/16:
за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача: Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс", Сумська область, м. Шостка,
про стягнення 249492 грн 98 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: Станішевський І.С. (довіреність від 13.05.2014 № 14-125),
від відповідача: Тесленко О.Г. (довіреність від 15.12.2015 № 1/2016-Д),
Суть спору: : позивач просить суд стягнути з відповідача 208428 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 41064 грн. 95 коп. 3 % річних за неналежне виконання умов договору купівлі-прадажу природного газу № 14/2276/11-ТЕ від 30.09.2011, укладеного між сторонами даного спору.
01.02.2016 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що 20.11.2014 платіжним дорученням № 8 згідно договору № 749/30 від 14.10.2014 про організацію взаєморозрахунків була погашена заборгованість за спожитий природній газ згідно з договором від 30.09.2011 № 14/2276/11-ТЕ за 2012 рік. Крім того, 01.02.2016 подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
10.03.2016 представник позивача подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.03.2016 задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та продовжено строк вирішення справи № 920/46/16 на 15 днів до 28.03.2016.
10.03.2016 представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору № 749/30 про організацію взаєморозрахунків від 14.10.2014.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції по справі подав додаткові письмові пояснення по справі.
Представник відповідача проти позову заперечує і вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:
30.09.2011 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2276/11-ТЕ.
Згідно п. 1.1., 1.2 вказаного договору, продавець зобов'язаний передати у покупцю у 4 кварталі 2011 р. та у 2012 році імпортований природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язаний приймати та оплачувати природний газ на умовах цього договору.
В розділі 2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2276/11-ТЕ сторонами узгоджено кількість та якість газу, який позивач має передати відповідачу, а саме: з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. позивач має передати відповідачу газ обсягом до 5400 тис. куб. м., та передбачено можливість змінювати обсяги отриманого газу в установленому порядку.
Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2276/11-ТЕ, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
В п. 5.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2276/11-ТЕ сторони встановили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу складає 1309,20 грн. з ПДВ.
На виконання договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2276/11-ТЕ позивач з жовтня 2011 року по квітень 2012 року та з жовтня по грудень 2012 року передав відповідачу природний газ в обсязі 4116,2254 тис. куб.м. на загальну суму 5388999,72 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р., від 30.11.2011 р., від 31.12.2011 р., від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 27.11.2012 р., від 30.11.2012 р. та від 31.12.2012 р.
Згідно п. 6.1 цього договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
В подальшому сторони уклали кілька додаткових угод (а саме: додаткову угоду № 1 від 11.10.2011 р., № 2 від 19.01.2012 р., № 3/1 від 27.06.2012 р. та № 4 від 30.11.2012 р.) до договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2276/11-ТЕ, якими внесено зміни щодо призначення поставленого природного газу, обчислення ціни на газ та відповідальності за невиконання умов основного договору.
Проте відповідач свої зобовязання по вказаному договору щодо розрахунків за отриманий природний газ виконував неналежним чином, у звязку з чим у відповідача станом на 17.02.2014 виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ з 01.10.2011 по 30.112013 в розмірі 1585464 грн. 59 коп.
У березні 2014 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс" про стягнення з відповідача 1817478,83 грн. по договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2276/11-ТЕ, в тому числі: основного боргу за поставлений по вказаному договору природний газ в сумі 1585464,59 грн., пені в сумі 92351,88 грн., 7% штрафу в сумі 60014,95 грн., інфляційних витрат в сумі 3740,23 грн. та 3% річних в сумі 75907,18 грн., а також відшкодувати витрати по сплаті судового збору в сумі 36349,58 грн. Позов обґрунтовано з посиланням на невчасну та не в повному обсязі оплату вартості отриманого природного газу по вказаному договору.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.05.2014 р. у справі № 920/660/14 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 1585464,59 грн., пеню в розмірі 92351,88 грн., 7% штрафу в розмірі 60014,95 грн., 3% річних в розмірі 75907,18 грн., інфляційні витрати в розмірі 3740,23 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 36349,58 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість в сумі 1585464 грн. 59 коп хоча і стягнена на коритсь позивача рішенням господарського суду Сумської області у справі № 920/660/14, однак відповідач так і не погасив заборгованість навіть після судового рішення, у звязку з чим позивач нарахував 208428 грн. 03 коп. інфляційних збитків та 41064 грн 95 коп 3% річних.
Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних в сумі 41064 грн. 95 коп та інфляційних втрат на суму 208428 грн. 03 коп. Суд вважає, що даний розрахунок зроблений відповідачем невірно,виходячи з наступного.
При здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем не врахувано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 по справі № 920/660/14, якою скасовано рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2014 у справі № 920/660/14 та прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг за поставлений природний газ в сумі 513258 грн. 35 коп., пеню в сумі 17225 грн. 79 коп., 3% річних в сумі 14557 грн. 44 коп., інфляційні витрати в сумі 2053 грн. 03 коп.
При розгляді справи Харківським апеляційним господарським судом було встановлено, що заборгованість відповідача по договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 № 14/2276/11-ТЕ в сумі 1072206 грн. 25 коп. є списаною з 31.10.2012.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, позивачем здійснювалось нарахування 3% річних та інфляційних втрат в тому числі і на суму заборгованості, яка була списана 31.10.2012.
Крім того, суд вважає, що позивачем неправомірно було визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2014 по справі № 920/660/14 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 по справі № 920/660/14 відповідачу вже здійснювалось нарахування інфляційних та 3% річних за період з 15.11.2011 по 17.12.2013.
Отже, правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних за період з 18.12.2013 по 14.10.2014, оскільки 14.10.2014 відповідно до статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" між територіальним органом Казначейства у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Шосткинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Шосткинської міської ради, Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс», ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено договір № 749/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - Договір № 749/30): пунктом 8 договору № 749/30 сторони погодили, що КЗ «ШКЗ «Імпульс» перераховує на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 513258 грн. 35 коп.., у тому числі податок на додану вартість 85543 грн. 06 коп для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 30.09.2011 № 14/2276/11-ТЕ за 2012 рік; з метою виконання умов договору № 749/30 сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (пункти 11, 16 договору № 749/30); КЗ «ШКЗ «Імпульс» повністю розрахувалося з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.
Уклавши договір №749/30, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором № 14/2276/11-ТЕ. Отже, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором № 749/30
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат без врахування вище зазначеного, судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального їх розміру.
Отже, правомірним буде нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу в розмірі 513258 грн. 35 коп за період з 18.12.2013 по 13.10.2014, що становить 83064 грн. 28 коп., та нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 513258 грн. 35 коп за період з 18.12.2013 по 13.10.2014, що становить 12655 грн69 3% річних.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за спожитий газ, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 12655 грн. 69 коп - 3% річних та 83064 грн. 28 коп. інфляційних втрат, в іншій частині позову - суд відмовляє.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1435 грн. 80 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 81 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (41101, Сумська область, м. Шостка, вул. Куйбишева, буд. 41, Ідентифікаційний код 14314452) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 12655 грн. 69 коп - 3% річних, 83064 грн. 28 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1435 грн. 80 коп.
3. В частині стягнення 125363 грн. 75 коп. інфляційних втрат - відмовити.
4. В частині стягнення 28409 грн. 26 коп. 3% річних - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.03.2016.
Суддя І.В. Зайцева