79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.03.2016р. Справа№ 914/305/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ», м. Дніпропетровськ
до відповідача: Приватного підприємства «РЕНЕСАНС СТИЛЬ», с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область
про стягнення боргу та пені за договором поставки №01/07-П від 01.07.2015р. в сумі 427 374,87 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Сало О.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 04.01.2016р.
На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» подано позов до приватного підприємства «РЕНЕСАНС СТИЛЬ» про стягнення боргу та пені за договором поставки від 01.07.2015р. №01/07-П в сумі 427 374,87 грн.
Ухвалою суду від 05.02.2016 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.10.2016р.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 22.02.2016р. розгляд справи відкладено на 14.03.2016р., а 14.03.2016р. на 28.03.2016р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору поставки від 01.07.2015р. №01/07-П в повному обсязі не оплатив вартість поставленого йому товару. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути заборгованість за договором в сумі 414 416,08 грн. та пеню за прострочку виконання зобов'язання в сумі 12 958,79 грн.
В судове засідання 28.03.2016р. представник позивача явку повноважного представника не забезпечив, подав клопотання (вх.№ 13174/16 від 28.03.2016р.), в якому зазначає, що 24.03.2016р. від відповідача надійшли кошти в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2016р. № 2628. Повідомляє, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без участі представника позивача .
В судовому засіданні 28.03.2016р. представник відповідача подав відзив, надав усні пояснення по справі. Визнає існування заборгованості за договором в сумі 399 416,08 грн., з врахуванням часткової оплати боргу в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2016р. № 2628. В частині стягнення пені в сумі 12 958,79 грн. просить відмовити та у зв'язку з важким матеріальним становищем просить розтермінувати виконання рішення.
В судовому засіданні 28.03.2016р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.
01.07.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №01/07-П (далі за текстом - Договір).
Згідно п.1.1. ОСОБА_2 Постачаль ник (позивач у справі) зобов'язується поставити, а Покуп ця (відповідач у справі) прийняти та оплатити на умовах викладених в ОСОБА_2 продукцію, іменовану в подальшому за текстом «продукція», асортимент, кількість, якість та ціна якої вказана у видаткових накладних/ рахунках-фактурі який надається Постачальником Покупцю відповідно до умов цього ОСОБА_2, або у специфікації до ОСОБА_2, якщо сторонами обумовлено її підписання.
На виконання умов ОСОБА_2, позивачем було поставлено продукцію, а відповідачем отримано продукцію на суму 1 102 515,75 грн., що вбачається з видаткових накладних підписаних сторонами та скріплених печатками без жодних застережень та товарно - транспортними накладними, підтримується позивачем та визнається відповідачем.
Відповідно п. 6.3.,п 6.4. ОСОБА_2 розрахунки за продукцію за ОСОБА_2 здійснюється Покупцем згідно рахунку-фактури у національній валюті України (гривня) в безготівковій грошовій формі на поточний рахунок Постачальника. Строк оплати продукції вказується у рахунку-фактурі, та здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати продукції, якщо інше не обумовлено сторонами.
Покупець зобов'язаний провести оплату продукції відповідно до умов ОСОБА_2 (п.7.2.1. ОСОБА_2).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару за ОСОБА_2 в сумі 414 616,08 грн. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлену продукцію, що підтримується позивачем та визнається відповідачем.
05.01.2016р. позивач направив відповідачу претензію №05/01 від 05.01.2016р. щодо сплати заборгованості за ОСОБА_2 в сумі 414 416,08 грн., яка залишена останнім без відповіді.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідач частково здійснив оплату заборгованості в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2016р. № 2628, визнається позивачем та відповідачем.
З Акту взаємозвірки розрахунків підписаного та скріпленого печаткою відповідача, вбачається, що станом на 28.03.2016р. заборгованість у відповідача перед позивачем становить 399 416,08 грн.
Належних та допустимих доказів повної оплати заборгованості за поставлену продукцію відповідачем не надано.
За неналежне виконання умов ОСОБА_2 позивач просить стягнути 12 958,79 грн. пені.
Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду 26.01.2016р. та порушення провадження у справі (ухвала суду від 05.02.2016р.) заборгованість відповідача за поставлену продукцію становила 414 416,08грн.
Судом встановлено, що 24.03.2016р. після подання позовної заяви до суду, відповідачем частково оплачено заборгованість в сумі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2016р. № 2628, визнається позивачем та відповідачем.
Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 15 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 399 416,08 грн. заборгованості за ОСОБА_2, оскільки така є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та визнаються відповідачем (відзив на позовну заяву від 28.03.2016р.).
Відповідно п.8.2. ОСОБА_2 за невиконання або неналежне виконання умов даного ОСОБА_2 сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
У випадку порушення строків оплати (п.6.4. ОСОБА_2) за наявності умов фактичного отримання Покупцем продукції, Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення ( п.8.3. ОСОБА_2).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд здійснивши перерахунок пені, з врахуванням ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок, дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 12 544,95 грн. В частині стягнення 413,84 грн. пені слід відмовити, оскільки за зобов'язанням в сумі 368 215,85 грн. (видаткова накладна від 28.12.2015р.) прострочення виконання зобов'язання починається з 29.12.2016р., а за зобов'язанням в сумі 46 200,23 грн. (видаткова накладна від 22.10.2015р.) в межах заявлений позовних вимогах.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити виконання рішення у справі, у зв'язку із важким матеріальним становищем, що пов'язаний з тимчасовими збитками у господарській діяльності.
Відповідно до п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідачем (боржником) не подано належних та допустимих доказів свого фінансового стану.
Однак, самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що він не може вчасно виконати рішення суду з підстав відсутності грошових коштів, оскільки така відсутність не може спричиняти неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших способів виконання рішення суду, крім звернення стягнення на грошові кошти у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Крім того, заявник у своїй відзиві не наводить жодних доказів того, що виконати рішення суду неможливо, чи з певних причин складно, а обґрунтовує свою з тимчасовими збитками в господарській діяльності.
Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача (стягувача), оскільки розстрочка може позбавити позивача від того, на що він очікував при укладенні із відповідачем ОСОБА_2, а саме вчасної та у повному обсязі оплати поставленої продукції.
Оглянувши і дослідивши матеріали справи та поданого відзиву, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 530, 549, 599, 610-612, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «РЕНЕСАНС-СТИЛЬ» (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Івасюка, буд. 30; ідентифікаційний код 34571419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТРУБОІЗОЛКОМПЛЕКТ» (49028, м.Дніпропетровськ, вул. Горького, буд 22А; ідентифікаційний код 37180015) 399 416,08 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 12 544,95 грн. пені та 6 404,42 грн. витрати по сплаті судового збору.
3. В стягнення 15 000,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.
4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2016 року.
Суддя Коссак С.М.