Справа: № 826/17007/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
29 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Національного банку України, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», у якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача надати йому інформацію на запит від 16 липня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з таких підстав.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у наданні інформації, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З таким висновком не можна не погодитися.
Як убачається із матеріалів справи, представник позивача звернувся із запитом від 16 липня 2015 року до Національного банку України, у якому просив повідомити йому чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та чи надходила заявка від 31 серпня 2007 року про продаж на цій валютній біржі в сумі 114 000,00 доларів США від позивача через вказаний акціонерний банк і купівлю української гривні, і якщо така подія мала місце - вказати по якому курсу було проведено продаж валюти, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажу валюти.
Листом від 28 липня 2015 року №40-03003/52775 Національний банк України повідомив заявника, що за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України 31 серпня 2007 року було зареєстровано інформацію щодо продажу безготівкових доларів США за гривню Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» на міжбанківському валютному ринку України. Разом з тим, заявника повідомлено, що інформація про конкретні заявки фізичних осіб - клієнтів комерційних банків у вказаній Системі, зокрема, за зазначену у листі дату, відсутня, і що відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, яка надходила до Національного банку України за формою №520, відображалась у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила відомостей у розрізі операцій їх клієнтів.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність при розгляді запиту на отримання публічної інформації, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
Положеннями статті 13 цього Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади.
Відповідно до статті 5 Закону доступ до інформації забезпечується, серед іншого, шляхом наданням інформації за запитами на інформацію.
Запит на інформацію, згідно статті 19 Закону, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Статтею 14 цього Закону встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Розпорядник інформації, відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону, має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
З урахуванням наведених норм, за результатами розгляду запиту на отримання інформації адресат запиту зобов'язаний надати відповідну інформацію, і має право відмовити у її наданні, якщо не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти запитуваною інформацією.
Із відповіді на запит представника позивача вбачається, що Національний банк України повідомив заявника про відсутність у нього інформації щодо конкретних заявок фізичних осіб - клієнтів банку. Відтак, Національним банком України не було в повному обсязі задоволено запит на інформацію від 16 липня 2015 року, а саме: в частині відомостей про заявку позивача щодо продажу доларів США через Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» і купівлі української гривні.
Обговорюючи правомірність такої відмови, колегія суддів зазначає, що правове регулювання операцій на міжбанківському валютному ринку України станом на час правовідносин, які склались між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», про які йдеться у запиті від 16 липня 2015 року, здійснювалось відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України».
Цією постановою затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (далі - Положення) та Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів (далі - Правила).
Пунктами 3, 5 розділу І Положення встановлено, що Національний банк України здійснює торгівлю іноземною валютою з метою забезпечення виконання функцій, покладених на нього законодавством України. Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).
За визначеннями, наведеними в цьому Положенні, міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком; суб'єкти ринку - уповноважені банки та уповноважені фінансові установи; торгівля іноземною валютою - - це, зокрема, купівля, продаж та обмін іноземної валюти.
Згідно пункту 6 розділу І Положення суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Правил уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії (далі - Заявка) незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.
Заявка в паперовій формі підписується керівником (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) банку (фінансової установи) і залишається на зберіганні в банку (фінансовій установі). Заявка в електронній формі подається до Національного банку України в установлений ним строк.
Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) не має права брати участь у Торговельній сесії без отримання підтвердження Національного банку України про прийняття Заявки.
Згідно пункту 2.3 цієї глави Правил уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати взаємні розрахунки за операціями з купівлі-продажу іноземних валют та банківських металів за гривні лише за підтвердженими угодами. Підтвердженою вважається угода, за якою обидва її учасники під час Торговельної сесії отримали взаємні підтвердження засобами Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України (далі - Система підтвердження угод).
Пунктом 2.5 вказаної глави Правил встановлено, що у разі, якщо уповноваженим банком за дві години до закінчення Торговельної сесії не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні. На підставі аналізу внутрішнього валютного ринку з купівлі-продажу іноземної валюти Національний банк України за дві години до закінчення Торговельної сесії може прийняти рішення стосовно валютної інтервенції з визначенням суми купівлі/продажу іноземної валюти за відповідним курсом.
Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення Торговельної сесії розгорнуту заявку. Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом із зазначенням ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ [або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності)], суми, мети купівлі, а також курсу, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти. Для здійснення операції з продажу іноземної валюти розгорнута заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом про суму операції, а також курс, за яким банк бажає продати Національному банку України іноземну валюту.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що інформація за окремим клієнтом уповноваженого банку - суб'єкта міжбанківського валютного ринку може бути отримана Національний банком України лише у разі, якщо операції з купівлі-продажу іноземної валюти цим суб'єктом здійснюються безпосередньо із Національним банком України, адже в такому разі уповноважений банк подає до Національного банку розгорнуту заявку, яка містить, зокрема, ідентифікаційний код клієнта, суми купівлі чи продажу та курс, за яким уповноважений банк бажає придбати-продати іноземну валюту. В іншому випадку, в тому числі, якщо операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються між суб'єктами ринку на підставі підтверджених угод, чинними на час відповідних відносин нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку надання уповноваженим банком Нацбанку відомостей про конкретні заявки клієнтів банку.
Оскільки під час розгляду справи не встановлено вищевказаних обставин, які підтверджували б факт купівлі-продажу іноземної валюти Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» у Національного банку України, і позивачем не доведено існування обставин, які свідчили б про те, що у останнього дійсно наявна інформація, у наданні якої йому було відмовлено, колегія суддів доходить висновку, що при наданні відповіді на запит позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Положення нормативно-правових актів, в тому числі постанови Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не відносять до компетенції відповідача отримання, складання чи створення відомостей про конкретні заявки фізичних осіб - клієнтів комерційного банку щодо купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.
Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що відповідачем не було допущено бездіяльності по відношенню до позивача при розгляді запиту на отримання публічної інформації від 16 липня 2015 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Шелест С.Б.
Пилипенко О.Є.