24 березня 2016 р. Справа № 876/180/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
13.04.2011 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі-ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду із позовною заявою до відповідача - Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі-Мукачівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000021742/0 та № 0000011742/0 від 01.02.2011 року.
В обґрунтування вимог позовної заяви ФОП ОСОБА_2 зокрема покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем всупереч нормам чинного податкового законодавства, на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи.
ФОП ОСОБА_2 зазначає, що зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з рядом контрагентів проведено на підставі необґрунтованих тверджень податкового органу щодо фіктивності та нікчемності укладених правочинів. Так, актом перевірки не встановлено фактів порушень вимог законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні ними операцій з ФОП ОСОБА_2, не доведено що відповідні господарські операції не були у встановленому законом порядку відображені у податковому обліку та не встановлено фактів податкових зобов'язань.
ФОП ОСОБА_2 стверджує, що позивачем було надано всі первинні документи, що підтверджують придбання товарів, оплату їх вартості, оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності, а відповідачем не спростовано факт придбання товарів та не наведено підстав, з яких надані первинні документи перевіркою не взяті до уваги.
За таких обставин, позивач вважає висновки акту перевірки надуманими та нормативно не обґрунтованими, а податкові повідомлення рішення такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 р. у задоволенні адміністративного позову за позовною заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатської області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично позивачем було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. У зв'язку з цим платникові має бути відмовлено в одержанні податкової вигоди, на яку він претендує.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що лише наявними у справі матеріалами підтверджується реальне настання наслідків укладених угод між позивачем та його контрагентами, що полягало у понесенні витрат позивачем. Законодавством не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за можливі допущення порушення законодавства інших суб'єктів господарювання. Крім того, на думку апелянта до повноважень контролюючого органу не належить оцінка ефективності діяльності платника, а лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Мукачівською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 з податку на додану вартість по 31.03.2010 р., за результатами якої складено Акт за № 9/1703/НОМЕР_1 від 06.01.2011р. (а.с.7-28, т.1).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем :
- п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 754842,0 грн.;
- Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», розділу 4 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р № 13-92 в результаті чого було занижено до сплати в бюджет податку з доходів фізичних осіб на суму 645434,00 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом 01.02.2011 року були прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № № 0000011742/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи від підприємницької діяльності на суму 806792,50 грн. (з яких: 645434,00 грн. - основний платіж та 161358,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- податкове повідомлення-рішення № 0000021742/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 943552,50 грн. (з яких: 754842,00 грн. - основний платіж та 188710,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Надаючи юридичну оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.
Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р № 13-92 (що був чинним та регулював спірні відносини) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
В силу п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Так, на підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту придбання та використання товарно-матеріальних цінностней у контрагентів ПП КФ Парадигма", ПП „Вояж-Восток-8", ТОВ „Робоком", ПП „Авторитет-Регіон 8", ПП Альтера-Опторг-28" позивач надав копії договорів поставки, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки по спірним господарським операціям.
Однак, судом першої та апеляційної інстанції на підставі наявних матеріалів справи встановлено наступні факти.
Щодо контрагентів позивача.
Так, відповідно до наданих матеріалів ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську, листом від 24.09.2010 року за № 9561/7/26-34 повідомлено, що було опитано керівника ПП КФ „Парадигма" гр. ОСОБА_3, який пояснив, що зареєстрував підприємство без мети ведення господарської діяльності на прохання невстановлених осіб за грошову винагороду.
Згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року справа № 1-887/10 засновника ПП «КФ Парадигма» визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27, ч. ст.205 Кримінального кодексу України за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
Щодо ПП „Вояж-Восток-08", то в даному випадку встановлено та опитано керівника гр. ОСОБА_4 який пояснив, що зареєстрував підприємство без мети ведення господарської діяльності на прохання малознайомого чоловіка за грошову винагороду.
Стосовно ТОВ „Робоком", то УПМ ДПА у м. Києві, листом від 08.11.2010 р. № 7217/7 надано матеріали щодо керівника гр. ОСОБА_5, згідно яких ОСОБА_5 вступив в попередню змову з невстановленою особою, за винагороду в січні 2009 року завірив особистим підписом завідомо неправдиві документи, які видаються підприємством та надають право здійснювати державну реєстрацію товариства, відкривати рахунки в банківських установах, здійснювати фінансові операції з грошовими коштами. Діяльність невстановленої слідством особи, що створила за співучастю з ОСОБА_5 фіктивного підприємства ТОВ „Робоком", здійснювалась з порушенням законодавчих актів України. що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва. Так, використовуючи ТОВ „Робоком" в якості прикриття, невстановлена особа отримала можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчить про реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність.
Щодо ПП "Альтера-Оптторг-28" то відповідно до пояснень директора гр.ОСОБА_6, дане підприємство ним куплено за 500 грн., позивач - фізична особа ПП ОСОБА_2 йому не знайома, ніких договорів з нею не заключав.
Стосовно ж контрагента ПП „Авторитет - Регіон-8", то ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську здійснено вихід за місцем реєстрації керівника гр. ОСОБА_7, згідно пояснень матері ОСОБА_8, від 19.04.2010 її син, гр. ОСОБА_7 за місцем реєстрації АДРЕСА_1 не проживає протягом останніх двох років.
Крім того, під час здійснення контрольно-перевірочних заходів юридичну та фактичну адресу ПП КФ Парадигма", ПП „Вояж -Восток-8", ТОВ „Робоком", ПП „Авторитет-Регіон 8", ПП. Альтера-Опторг-28" встановити не вдалося.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що керівники усіх вищеназваних постачальників не підписували первинних документів від імені очолюваних ними юридичних осіб та заперечували свою причетність до їх реєстрації та господарської діяльності. Крім того, під час здійснення контрольно-перевірочних заходів податковою інспекцією встановлено обставини відносно спірних контрагентів, які свідчать про неможливість здійснення ними господарської діяльності, а саме - неперебування за місцезнаходженням, фактична відсутність власних або орендованих основних фондів, транспорту та працівників, а також витрат, супутніх господарській діяльності (на виплату заробітної плати, сплату податків, оплату орендованих основних засобів та транспорту, комунальних платежів тощо).
Наявні ж у матеріалах справи та досліджені у судовому засідання первинні документи, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема : видаткові накладні, рахунки, податкові накладні від контрагентів ПП „Вояж - Восток-8", ТОВ „Робоком", ПП „Авторитет-Регіон 8", ПП "Альтера-Опторг-28" містять виключно підпис без зазначення посади, прізвища та ініціалів осіб, що підписали та склали вказані документи, що не дає можливості встановити, ким саме складено та підписано дані первинні документи. Таким чином, подані позивачем первинні документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що представлені позивачем відомості про підтвердження правового статусу юридичних осіб названих постачальників (свідоцтва про їх державну реєстрацію та реєстрацію у податкових органах) засвідчують лише факт створення цих підприємств, а не їх реальну можливість виконати свої зобов'язання.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Вищий адміністративний суд України у постанові від 08.10.2014 року № (справа № К/9991/21592/12) зазначив, що податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у разі, якщо платник діяв без належної обережності та обачливості при виборі контрагента. Доказом належної обачливості є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом, при чому останні обставини повинні у рівному ступені встановлюватися з ціллю з'ясування реальності виконання господарської операції саме вказаним контрагентом.
Таким чином, надавши юридичну оцінку наявним у справі матеріалам, нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та враховуючи судову практику Верховного Суду України та правову позицію Вищого адміністративного суду України щодо подібних за змістом правовідносин, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Як наслідок, позивачем було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з вищепереліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.
Тому, з огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 слід відмовити з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 р. по справі № 2а-0770/1193/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О.Большакова
В.Я. Макарик
Ухвала складена в повному обсязі 29.03.2016 року.