ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
29 березня 2016 року м. Київ№ 826/24629/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву та додані до неї матеріали:
за позовом ОСОБА_1,
до відповідача Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації,
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2015 суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні 01.03.2016 позивач надав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем чинного житлового законодавства України та порушення конституційного права ОСОБА_1 на житло.
Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, повноважних представників не скерував.
З огляду на зазначені вище обставини, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ОСОБА_1 27.01.2015 звернувся до житлової комісії Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою зарахувати його на квартирний облік на загальних підставах з родиною, яка складається зоднієї особи, як такого, що проживає за договорм найму (оренди) житла у квартирі АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності.
Розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.09.2015 № 425 позивачу відмовлено у прийнятті на квартирний облік, у зв'язку з тим, що у зазначеній квартирі зареєстровано 5 осіб і відповідно до ст.ст. 64, 156, 158 Житлового кодексу України та постанови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 30.04.1991 № 234 «Про порядок застосування в м. Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» кожен з п'яти осіб забезпечений житловою площею більш ніж 7,5 кв. м. на 1 людину.
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача про скасування набуття громадянства України протиправним та таким, що прийняте без законних підстав, позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів із позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Прийняте районною державною адміністрацією спірне рішення (як суб'єктом владних повноважень) є ненормативними актами органу місцевого органу виконавчої влади, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника чи наймача жилого приміщення оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності чи користування на жиле приміщення має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про надання житлової площі), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244-2 КАС України.
Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15 зазначив, що житлові спори - особливий різновид спорів, що торкаються житлових прав та інтересів громадян і організацій та дійшов висновку про належність даного спору до повноважень цивільних судів.
Так, приписи п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Отже, вирішення спірних правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у даній справі, не належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги викладене та те, що заявлені позовні вимоги не можуть вирішуватись у порядку адміністративного судочинства, провадження в даній справі підлягає закриттю із роз'ясненням позивачу відповідно до частини другої статті 157 КАС України, що розгляд його вимог повинен відбуватися в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України.
Керуючись частинами першою та другою статті 157 КАС України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрити.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, встановлені частиною першою статті 254 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська