12.2
Іменем України
30 березня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/188/16
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковальової Т.І.,
при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років,-
09 березня 2016 року позивач звернувся з позовними вимогами до територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що Указом Президента України № 200/2010 від 20 лютого 2010 року його було призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років.
22 лютого 2010 року під час урочистої церемонії за участю Президента України було складено присягу судді, отримано посвідчення судді та набуто повноважень судді по здійсненню правосуддя.
Наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 13/к від 09 березня 2010 року його було допущено до виконання обов'язків судді цього суду та встановлено, що стаж роботи для виплати щомісячної надбавки за вислугу років станом на 09.03.2010 складає 6 років 11 місяців та 10 днів.
Наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 8/к від 03.01.2012 йому встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 03.01.2012 - 8 років 9 місяців 1 день.
Наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 9/к від 02.04.2013 йму встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 02.04.2013 - 10 років.
Вказані накази не змінені та не скасовані.
У лютому 2016 року, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області йому було виплачено суддівську винагороду, відповідно, за лютий 2016 року. 01 березня позивач отримав розрахунковий лист щодо розміру суддівської винагороди за лютий 2016 року.
Із відомостей про розмір суддівської винагороди за лютий 2016 року позивач дізнався, що при виплаті суддівської винагороди Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області не було нараховано та виплачено на його користь щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, яку він отримував раніше.
03.08.2010 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до ч.5 ст.129 якого суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи більше 10 років.
Позивач вважає, що право на отримання цієї доплати він набув 02.04.2013 по досягненню 10-річного стажу роботи і реально отримував її щомісячно до 20.02.2015.
По закінченню п'ятирічного строку позивачем було подано заяву до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за 6 місяців до закінчення повноважень судді з проханням надати рекомендацію для обрання на посаду судді безстроково. 13.03.2015 Комісією прийнято рішення про рекомендування позивача на посаду судді безстроково, але Верховною радою України до теперішнього часу не розглянуто питання щодо безстрокового обрання на посаду судді позивача.
На думку позивача, склалась ситуація, за якої він фактично не несе відповідальності за бездіяльність конституційного органу законодавчої влади, який з 24.04.2015 свідомо не розглядає питання про обрання суддів.
Відповідач всупереч нормам ст. ст. 8,19,22 Конституції України, які він обов'язково повинен був застосовувати у своїй діяльності, застосував до позивача норму ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України № 192-\/ІІІ, що, як наслідок, призвело до зменшення досягнутого позивачем рівня матеріального забезпечення судді та звуження соціальних гарантій, а також до неправомірної невиплати відповідачем належної йому щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за лютий 2016 року.
На підставі вищенаведеного, позивач просить суд відновити його порушене право на досягнутий рівень матеріального забезпечення судді, шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошові кошти у вигляді невиплаченої позивачу щомісячної доплати за вислугу років за лютий 2016 року.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, розгляд справи просив суд проводити без його участі.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, розгляд справи просив проводити без участі уповноваженого представника відповідача. Надав суду письмові заперечення відповідно до яких зазначив, що 12.02.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015 року.
Пункт 10 ст.133 ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» чітко вказує, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Указом Президента України № 200/2010 від 20 лютого 2010 року ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на 5 років, таким чином 20.02.2015 року закінчився строк на який було обрано позивача.
Враховуючи зазначені обставини, ТУ ДСА України в Луганській області з 28.03.2015 року припинило виплату щомісячної доплати за вислугу років позивачу.
На даний час положення Закону України № 192-УІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», щодо отримання доплат до посадового окладу, якщо суддя не здійснює правосуддя не визнані неконституційними, а також стосовно них відсутнє тлумачення Конституційного Суду України.
Враховуючи зазначені обставини, негайне виконання може призвести до неправомірних стягнень коштів з Державного бюджету України, які в подальшому не можливо буде повернути, оскільки ст.266 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені певні обмеження щодо повороту виконання рішення суду в окремих категоріях справ, зокрема, по справах про присудження виплати заробітної плати чи іншого утримання у відносинах публічної служби.
Таким чином, з 28.03.2015 р. набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» суддя, який не здійснює правосуддя не має права на отримання доплат до посадового окладу, а територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та ДСА України діяли в межах своїх повноважень та діючого законодавства України і не порушувало прав позивача. Дії ТУ ДСА України в Луганській області ґрунтуються на законі і є цілком правомірними.
На підставі вищенаведеного відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог до ТУ ДСА України в Луганській області повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Таким чином, наявний спір пов'язаний з проходженням публічної служби.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 200/2010 від 20 лютого 2010 року позивача призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років (а.с.5).
22 лютого 2010 року позивачем отримано посвідчення судді (а.с.6).
Наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 13/к від 09 березня 2010 року позивача допущено до виконання обов'язків судді цього суду та встановлено, що стаж роботи для виплати щомісячної надбавки за вислугу років станом на 09.03.2010 складає 6 років 11 місяців та 10 днів (а.с.7).
Наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 8/к від 03.01.2012 позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 03.01.2012 - 8 років 9 місяців 1 день (а.с.8).
Наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 9/к від 02.04.2013 позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 02.04.2013 - 10 років (а.с.9).
Згідно копії розрахункового листа за лютий 2016 року вбачається, що протягом лютого 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 30% посадового окладу (а.с.10).
Позивачем було подано заяву до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за 6 місяців до закінчення повноважень судді з проханням надати рекомендацію для обрання на посаду судді безстроково.
13.03.2015 Комісією прийнято рішення про рекомендування позивача на посаду судді безстроково.
Питання щодо безстрокового обрання на посаду судді позивача станом на лютий 2016 року та на день розгляду справи Верховною радою України не розглянуто.
Спірним у даній справі є питання обмеження прав позивача у отриманні доплати за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу, яку він отримував до закінчення повноважень судді.
28.03.2015 набув чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції.
Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).
Частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч.10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у чинній редакції) суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Попередня редакція Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не містила положень щодо не здійснення правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці) суддею, як підставу відсутності права на отримання доплат до посадового окладу. Тобто, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" у новій редакції містить нову норму, яка регулює відносини щодо доплати за вислугу років у відсотковому співвідношенні з посадовим окладом.
На момент розгляду справи норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у новій редакції, зокрема, ч.10 ст. 133 цього Закону, не визнано не конституційними, не скасовано та не змінено.
З аналізу вищенаведеного вбачається, що з моменту набрання - 28.03.2015 чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» суддя, який не здійснює правосуддя не має права на отримання доплат до посадового окладу, тому відповідно територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діяло в межах своїх повноважень та діючого законодавства України та не порушувало прав позивача, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Питання щодо розподілу судових витрат за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 17-18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату за вислугу років, - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Т.І. Ковальова