Копія
29 березня 2016 р. Справа №818/142/16
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,суддів - Гелети С.М., Соп'яненка О.В.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає в затримці виплати ОСОБА_1 коштів по виконавчому листу від 22.07.2010 р. у справі №2-1683/2010 р., який було видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області;
- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити соціальні виплати ОСОБА_1 визначені у виконавчому листі від 22.07.2010р., який видано Контопським міськрайонним судом по справі №2-1683/2010р., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.04.2013 р. він звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010р. у справі №2-1683/2010р. про стягнення на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійсненої за цей період виплати.
У судове засідання позивач не прибув, 18.03.2016 р. подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с.44).
У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання ним повістки про виклик (а.с.43), доказів поважності неприбуття в судове засідання або клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем до суду не подав. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні відповідача за наявними в ній доказами.
У письмовому запереченні відповідач зазначає, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмо. "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться виконавчий лист, виданий Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі №2-1683/2010р. про стягнення коштів в сумі 3150,00 грн. на користь ОСОБА_1, який надійшов та зареєстрований в органах Казнайечства 25.11.2013р. і взятий з цієї дати на облік до виконання. Разом з тим, відповідач зазначає, що відповідно до абз другого підпункту 1 пункту 9 розділу УІ Прикінчеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного і місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень. На сьогоднішній день у казначействі знаходиться 8295 рішень судів на загальну суму 251,2 млн.грн., що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №2-1683/2010р. (копія виписки з реєстру формування зведеної інформації щодо виконання судових рішень, що гарантуються державою, додається). Отже, враховуючи недостатність призначень за Програмою для погашення заборгованості за поданими судовими рішеннями та наявність сформованої черги, в якій перебуваєна виконанні значна кількість виконавчих документів, казначейство позбавлене можливості виконати виконавчий лист, виданий по справі №2-1683/2010р. у строк визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". На даний час вищезазначений лист знаходиться на зберіганні у Казначействі до виконання його у повному обсязі.
Крім цього, від відпвідача до суду надійшло клопотання про залучення в якості відповідачів по даній справі Кабінету Міністрів україни та Міністерства фінансів України. Дане клопотання відповідач обгрунтовує тим, що Казначейство здійснює виконання рішень судів у порялку та у черговості надходження таких документів у межах суми, передбаченої Законом України "Про дежавний бюджет". Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади та розробляє проект закону про Державний бюджету України в забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів.
Судом було розглянуте дане клопотання. Суд не вбачає правових підстав для залученні в якості відповідачів Кабінету Міністрів україни та Міністерства фінансів України, оскільки прелметом спору по даній справі є безсірне списання коштів за судовим рішенням (Порядок визначений Постановою КМ України від 03.08.2011р. №845 у строки передбачені Законом України "Про гарантіє держави щодо виконання судових рішень"), яке має здійснюватись саме Державною казначейською службою України - належним відповідачем по даній справі. Тоді як до компетенції КМ України та Міністерства фінансів України відноситься встановлення чи зміна бюджетних призначень - позовні вимоги позивача не пов"язані з встановленням чи зміною бюджетних призначень.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст. ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010 р. (а.с.31-32), зміненим Апеляційним судом Сумської області, стягнуто з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійсненої за цей період виплати.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.11.2013 р. змінено спосіб виконання вказаного рішення суду (від 22.07.2010 р. в справі №2-168/2010), а саме ухвалено стягнути з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2010 рік у розмірі 3150,00 грн.
12.04.2013р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010 р. у справі № 2-1683/2010 (а.с.8).
В подальшому, позивач звертався до Конотопського управління Державної казначейської служби України з запитом, в якому просив надати інформацію про дату виплати належних йому коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.07.2010 р. у справі № 2-1683/2010.
Листом від 29.11.2013 року Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області повідомило позивача про те, що виконавчий документ направлено до Державної казначейської служби України для подальшого розгляду (а.с.36).
03.02.2016 р. Конотопське управління Державної казначейської служби України просило ОСОБА_1 повідомити про чинність та стан виконання ухвали Конотопського міськрайонного суду від 15.11.2013 року у справі №577/5974/13-а (6а/577/149/13) про заміну способу виконання рішення від 22.07.2010 р. в справі №2-1683/2010 шляхом стягнення з Конотопського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік в сумі 3150 грн. (а.с.9)
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Так, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Як встановлено судом, на час розгляду справи рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним, що також підтверджується листом Державної казначейської служби України від 03.02.2016 р. № 03-12/0321, в якому просить ОСОБА_1 повідомити про чинність та стан виконання ухвали Конотопського міськрайонного суду від 15.11.2013 року у справі №577/5974/13-а (6а/577/149/13) про заміну способу виконання рішення від 22.07.2010 р. в справі №2-1683/2010 шляхом стягнення з Конотопського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік в сумі 3150 грн. (а.с.9)
Тобто на даний час рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним більше двох років.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 р. (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Відповідно до статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року). Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод"). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини "Гордєєви і Гурбик проти України" від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років вжити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, у тому числі у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області є протиправною, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, що полягає у затримці виплат ОСОБА_1 по виконавчому листу від 22.07.2010 року визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити виплату ОСОБА_1 по виконавчому листу від 22.07.2010 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Суд зазначає, що така компенсація виплачується разом із виплатою основної суми коштів за рішенням суду, а тому розрахунок трьох відсотків річних від несплаченої суми проводиться в момент нарахування основної суми боргу.
Враховуючи те, що компенсаційні виплати повинні бути перераховані на рахунок позивача одночасно із виплатою основної частини боргу, а сума коштів за виконавчим листом від 22.07.2010 р. не виплачена позивачу станом на час розгляду справи, позовні вимоги в цій частині є передчасними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу від 22.07.2010 року який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 2-1683/2010.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя (підпис) О.М. Кунець
Судді (підпис) С.М. Гелета
(підпис) О.В. Соп'яненко
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець