22 березня 2016 року 810/499/16
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2015 року №0001192204, №0001182204,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Рітейл Іст" з позовом до Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2015 року №0001192204, №0001182204.
У обґрунтування позову позивач зазначив, що Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу № 708 від 05.08.15, згідно п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Рітейл Іст» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. та з ТОВ «Інтер Профі Груп» за період з 01.07.2014 по 30.08.2014р. та з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. За результатами перевірки був складений Акт № 1151/22-4/38903507 від 15 08.2015 року (далі - Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015 року № 0001182204, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 118 968,00 грн., а саме: за основним платежем у сумі 79 312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 39 656,00 грн. та від 16.09.2015р. № 0001192204, щодо зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за січень 2015 року у розмірі 8 962,00 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач подав до ГУ ДФС у Київській області скаргу. Скарга за результатами розгляду ГУ ДФС у Київській області, рішенням від 26.11.2015р. №3110/10/10-36-10-01-04, залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015р. №0001192204 та № 0001182204 - залишені без змін.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області від 26.11.2015р. №3110/10/10-36-10-01-04 та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.
Державна фіскальна служба України рішенням від 29.01.2016 №1829/6/99-99-10-01-04-25 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015р. №0001192204 та № 0001182204- без змін.
Позивач не може погодитися з висновками, викладеними в Акті перевірки та зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки вони є необґрунтованими, надуманими та не відповідають вимогам закону, тому звернувся з даним позовом до суду.
У судовому засіданні 22.03.2016 року представник позивача Стеценко О.Л. заявив клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач позов не визнав, 22.03.2016 року на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов, які містять лише виклад статей Податкового Кодексу України без зазначення доказів та обґрунтувань заперечень з посиланнями на обставини справи та факти встановлені податковим органом під час перевірки.
В запереченнях відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, справу розглянути у порядку письмового провадження
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що Дочірнє підприємство «Рітейл Іст» є юридичною особою, що зареєстрована 12.09.2013р., як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області з 13.09.2013 року , зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Основними видами діяльності позивача є: виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами , неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування. Напоями та тютюновими виробами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, рекламні агентства, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
У період з 05.08.2015 року по 18.08.2015 року, Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу № 708 від 05.08.15, згідно п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Рітейл Іст» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період з 01.01.15 по 31.01.15 та з ТОВ «Інтер Профі Груп» за період з 01.07.14 по 30.08.2014р. та з 01.01.2015р. по 31.01.2015р.
За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1151/22-4/38903507 від 25.08.2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Рітейл Іст» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2014р. по 31.08.2014р. та податку та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. та з ТОВ «Інтер Профі Груп» за період з 01.07.2014р. по 30.08.2014р. та з 01.01.2015р. по 31.01.2015р.
Згідно висновків Акту перевірки, позивачем, зокрема, було порушено: п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79312грн, в тому числі : за липень 2014 року на суму 39496 грн., за серпень 2014 року на суму 39816 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу ПК поточного звітного (податкового) періоду ряд. 21 Декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 8962 грн.
При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань відповідачем прийнято до уваги відомості, які містяться в Аналітичній системі (перегляд результатів співставлення) ; АС «Податковий блок» та відомості отримані від інших контролюючих органів про господарську діяльність ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп», а також їх контрагентів з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання, а саме: податкову інформацію ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.11.2014 року №179/7/26-56-22-01-11 щодо неможливості проведення зустрічної звірки по підприємству ТОВ «Інтер Профі Груп» за період з 01.02.2014 року по 21.10.2014 року» ; Акт від 01.09.2014 року №2638/26-55-22-07/32155487 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Сервіс».
Враховуючи наявну інформацію по зазначених контрагентах позивача та контрагентах ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп», а також вимоги норм законодавчих актів, відповідач прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача та ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» не спричинили реального настання господарських операцій, фактично товар (послуги) були відсутні у ланцюгу постачання та по всьому ланцюгу постачання встановлено маніпулювання податковою звітністю.
В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що по операціям з: ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» ДП «Рітейл Іст» було відповідно віднесено до податкового кредиту за періоди: липень 2014 р. - 39496 грн. серпень 2014 р- 39816 грн. січень 2015 року -1876грн. та 7086 грн. та сформовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу ПК поточного звітного (податкового) періоду ряд. 21 Декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 8962 грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015 року № 0001182204, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 118 968,00 грн., а саме: за основним платежем у сумі 79 312,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 39 656,00 грн. та від 16.09.2015р. № 0001192204, щодо зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за січень 2015 року у розмірі 8 962,00 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач подав до ГУ ДФС у Київській області скаргу. Скарга за результатами розгляду ГУ ДФС у Київській області, рішенням від 26.11.2015р. №3110/10/10-36-10-01-04, залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015р. № 0001192204 та № 0001182204 - залишені без змін.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області від 26.11.2015р. №3110/10/10-36-10-01-04 та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.
Державна фіскальна служба України рішенням від 29.01.2016 №1829/6/99-99-10-01-04-25 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015р. №0001192204 та № 0001182204 - без змін.
Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення позивачем податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.
Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за наслідками вчинення господарської операцій з ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операції позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту, що підлягали перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг(товарів) із його господарською діяльністю.
Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.
Під час судового розгляду справи та в ході перевірки встановлено, що одним із контрагентів - постачальників позивача було ТОВ «Лідер Медіа Груп» .
Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується випискою з ЄДР.
Позивач здійснює торгівлю через 14 магазинів по всій території України та штат позивача складається з 842 штатних одиниць в 2014 році та з 666 в 2015 році, що підтверджується штатними розписами затвердженими наказами № 1-ОД від 30.04.2014 та №9-ОД від 31.12.2014 р., які надані позивачем суду.
Позивач здійснює торгівлю в магазинах під торговими знаками «Фуршет-магазин сімейної покупки» на підставі ліцензійного договору №99572/3/04/14 від 01.05.2014 р., копія якого міститься в матеріалах справи.
З метою збільшення об'ємів продажу в магазинах та популяризації магазинів та як наслідок збільшення прибутків, позивач замовив у ТОВ «Лідер Медіа Груп» проведення рекламних компаній та здійснення реклами магазинів та товарів, що продаються в них.
Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Лідер Медіа Груп» було укладено договір від 1507.2014року №1707/14 про надання послуг, пов'язаних з плануванням, організацією та проведенням рекламних компаній для просування на території України продукції позивача.
Послуги в грудні 2014 року були надані відповідно до додатків № 7 та № 8 та відповідно до актів приймання-передачі рекламних матеріалів, що підтверджується актами наданих послуг від 02.01.15 № 18 та №24.
На виконання умов договору ТОВ «Лідер Медіа Груп» виписало податкові накладні № 18 від 02.01.15року на загальну суму 36 013,74 грн. в т.ч. ПДВ 6 002,29 грн. та № 24 від 02.01.2015 на загальну суму 6503, 86 грн. в тому числі ПДВ - 1 083,98 грн., які відповідають вимогам ПК України.
На підтвердження наявності трудових ресурсів та декларування податкових зобов'язань ТОВ «Лідер Медіа Груп», надало позивачу копію штатного розпису, затвердженого наказом № 41- К від 11.06.2014року та копію декларації з ПДВ за січень 2015 року з додатком №5 та квитанцією про її декларування, які надані позивачем суду.
На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем було надано суду: Договір про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року ; Додаток №1 до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Додаток №7 до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року; Медіа-план рекламної компанії на радіо від 26 листопада 2014 року, Акт №1/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №1/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року; Акт №2/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №2/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №3/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №3/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №4/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №4/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №7 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Додаток №8 до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Медіа-план рекламної компанії на телеканалі СТБ від 26 листопада 2014 року, Медіа-план рекламної компанії на телеканалі «Інтер» від 26 листопада 2014 року, Медіа-План рекламної компанії на телеканалі 1+1 від 26 листопада 2014 року, Акт №1/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №1/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №2/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №2/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №3/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №3/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №4/1 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Акт №4/2 прийому-передачі рекламного матеріалу до Додатку №8 від 26.11.2014 року до Договору про надання послуг №1707/14 від 15 липня 2014 року, Рахунок на оплату №24 від 2 січня 2015 року, Акт надання послуг 324 від 2 січня 2015 року, Податкову накладну №24 від 02.01.2015 року, Акт надання послуг №18 від 2 січня 2015 року, Податкову накладну №18 від 02.01.2015 року, штатні розписи ДП 2Рітейл Іст» та накази про введення їх в дію, штатний розпис ТОВ «Лідер Медіа Груп» та наказ про введення його в дію, Податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Лідер Медіа Груп» за січень 2015 року.
Також, судом встановлено, що в період, який перевірявся позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтер Профі Груп».
Як встановлено судом, у штаті позивача відсутній технічний персонал, що зміг би здійснити роботи з обслуговування та ремонту металевих візків та офісної техніки, а також, економісти, що могли б здійснити аналіз націнки, даний факт підтверджується штатними розписами, у зв'язку з чим, до для виконання вищевказаних робіт було залучено ТОВ «Інтер Профі Груп».
Так, між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 30.04.14 №04-12 про надання послуг зі збору, обслуговування та ремонту металевих візків. Послуги в липні та серпні 2014 року були надані в повному обсязі, що підтверджується Звітами про надані послуги від 31.07.2014 року та від 31.08.14, Актами наданих послуг №688 від 31.07.2014р. та № 813 від 31.08.2014р., рахунками на оплату № 552 від 31.07.2014р. та № 669 від 31.08.2014р. На виконання умов договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкові накладні № 54 від 31.07.2014р.на загальну суму 126 624,бо грн. в т.ч. ПДВ 21 104,00 грн. та № 29 від 31.08.2014р. на загальну суму 157 056,00 грн. в т.ч. ПДВ 26 176,00 грн., які відповідають вимогам ПК України.
Крім того, між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 30.06.2014р. № 06-34 про надання послуг з аналізу націнки. Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується Актом надання послуг від 31.08.2014р. №838 та рахунком на оплату № 694 від 31.08.2014 року. На виконання умов договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну № 54 від 31.08.2014р. на загальну суму 81 840,00 грн. в т.ч. ПДВ 13 640,00 грн., яка відповідає вимогам ПК України.
Також, позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір поставки від 24.04.2014р. № 04-11. За умовами договору ТОВ «Інтер Профі Груп» поставило позивачу товари відповідно до специфікацій, що підтверджується накладними № 71 від 02.07.2014р. та № 68 від 01.07.2014р. На виконання умов договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкові накладні №71 від 02.07.2014р. на загальну суму 57 928,36 грн. в т.ч. ПДВ 9 654,73 грн. та № 68 від 01.07.2014р. на загальну суму 52 421,53 грн. в т.ч. ПДВ 8 736,92 грн., які відповідають вимогам ПК України.
Між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір від 28.08.2014 року №08-3/ТО про надання послуг з техобслуговування офісної техніки. Послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується Звітом про надані послуги від 05.01.2014р. та Актом надання послуг №7 від 30.01.15. На виконання умов договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну № 7 від 30.01.2015 року на загальну суму 9 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 600,00 грн., яка відповідає вимогам ПК України.
А також, між позивачем та ТОВ «Інтер Профі Груп» укладено договір поставки від 22.12.2014року № 4/РМ. За умовами договору ТОВ «Інтер Профі Груп» поставило позивачу товари відповідно до специфікацій, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 27.01.2015 року На виконання умов договору ТОВ «Інтер Профі Груп» виписало податкову накладну № 3 від 27.01.2015 року на загальну суму 1 656,00 грн. в т.ч. ПДВ 276,00 грн., яка відповідає вимогам ПК України.
На підтвердження наявності трудових ресурсів та декларування податкових зобов'язань ТОВ «Інтер Профі Груп», надало позивачу копію штатного розпису, затвердженого наказом № 279- К від 02.06.14 та копії декларацій з ПДВ липень - серпень 2014 року, січень 2015 року з додатками №5 та квитанціями про їх декларування, копії яких надані позивачем суду.
На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивачем було надано суду: Договір про надання послуг №04-12 від 30 квітня 2014 року , Додаток №1 до Договору про надання послуг №04-12 від 30.04.2014 року, Додаток №2 до Договору про надання послуг №04-12 від 30.04.2014 року, Додаткова угода №1 від 31 липня 2014 року до Договору про надання послуг №04-12 від 30.04.2014 року, Додаткова угода №2 від 27 серпня 2014 року до Договору про надання послуг №04-12 від 30.04.2014 року, Доповнення №1 до Акту наданих послуг №668 від 31.07.2014 року, Рахунок на оплату №552 від 31 липня 2014 року, Звіт про надані послуги згідно Договору про надання послуги від 30 квітня 2014 року №04-12, Розрахунок вартості послуг від 31 серпня 2015 року, Акт надання послуг №668 від 31 липня 2014 року, податкову накладну №54 від 31.07.2014 року, Рахунок на оплату №669 від 31 серпня 2014 року, Звіт про надані послуги від 31 серпня 2014 року, Акт надання послуг №813 від 31 серпня 2014 року, Податкову накладну №29 від 31.08.2014 року, Договір №0634 про надання послуг від 30 червня 204 року, Рахунок на оплату №694 від 31 серпня 2014 року, Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за липень 2014 року (частина1) , Звіт про надання маркетингових послуг щодо аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок за липень 2014 року (частина2) , Акт надання послуг №838 від 31 серпня 2014 року, Податкова накладна №54 від 31.08.2014 року, Договір поставки №04-11 від 24 квітня 2014 року, Додаткова угода №1 до Договору поставки №04-11 від 24 квітня 2014 року, Специфікація від 24 квітня 2014 року до Договору поставки №04-11 від 24 квітня 2014 року, Специфікація від 2 червня 2014 року до Договору поставки №04-11 від 24 квітня 2014 року, Специфікація від 1 липня 2014 року до Договору поставки №04-11 від 24 квітня 2014 року, накладну №71 від 1 липня 2014 року, податкову накладну №71 від 02.07.2014 року, накладну №68 від 1 липня 2014 року, податкову накладну №68 від 01.07.2014 року, Договір про надання послуг №08-3/ТО від 28 серпня 2014 року, Додаток № 1 до Договору про надання послуг №08-3/ТО від 28 серпня 2014 року, Звіт про надані послуги згідно Договору про надання послуг №08-3/ТО від 28 серпня 2014 року, рахунок на оплату №7 від 30 січня 2015 року, Акт надання послуг №7 від 30 січня 2015 року, податкову накладну №7 від 30.0.2015 року, Договір поставки №4/РМ від 22 грудня 2014 року, Специфікація № 1 від 22 грудня 2014 р. до Договору поставки №4/РМ від 22 грудня 2014 року, видаткова накладна №3 від 27 січня 2015 року, податкова накладна №3 від 27.01.2015 року, Наказ про затвердження штатного розпису від 2 червня 2014 року №279 К, Штатний розпис ТОВ «Інтер Профі Груп» , Податкову декларацію з податку на додатну вартість ТОВ «Інтер Профі Груп» за липень 2014 року , серпень 2014 року, січень 2015 року.
Як встановлено судом, по операціям з: ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» ДП «Рітейл Іст» було відповідно віднесено до податкового кредиту за періоди: липень 2014 р. - 39496 грн. серпень 2014 р. - 39816 грн. січень 2015 року -1876грн. та 7086 грн. та сформовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу ПК поточного звітного (податкового) періоду ряд. 21 Декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 8962 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» у складі ціни придбаних послуг та товару за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факти виконання послуг (поставки товарів) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.
Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти надання позивачу контрагентами послуг та товарів у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.
Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність (нереальність) господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» є безпідставними.
Крім того, судом враховано, що в Постанові Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №810/3926/15, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року, суд прийшов до висновку про необґрунтоване твердження відповідача з приводу нереальності здійснення господарських операцій позивача ДП «Рітейл Іст» з ТОВ "Лідер Медіа Груп", а також про документально непідтверджене формування податкового кредиту, оскільки з матеріалів справи слідує, що відповідач не вчиняв фактичних дій по дослідженню реальності господарських операцій, а свої висновки обґрунтовує формальним посиланням на податкову інформацію.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з : постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем послуг та товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Тому, податкові повідомлення-рішення від 16.09.2015 року №0001192204, №0001182204, згідно з якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість підлягає скасуванню як безпідставні.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт реальності виконання господарських договорів, укладених позивачем з ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про надані послуги та товари , їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.
У період виконання договорів ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» та позивач були зареєстрованими у встановленому законом порядку, як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість.
У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД , досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» послуг та товарів у своїй господарській діяльності , що підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, одержаних від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).
Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.
На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб позивача або його контрагентів у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.
При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов'язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.
Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи державної фіскальної служби, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Лідер Медіа Груп» та з ТОВ «Інтер Профі Груп» були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.09.2015 року №0001192204, №0001182204.
Стягнути судовий збір у розмірі 1918 грн. 95 коп. (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять грн. 95 коп.) на користь Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Лиска І.Г.