29 жовтня 2015 року (17:06 год.) м. Київ №810/3934/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 07.09.2015 № 268/03-УРБ-15;
від відповідача: не з'явився
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості імпортованого товару від 17.03.2014 № 100250002/2014/000133/2 та від 30.01.2014 № 100250002/2014/000040/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом є безпідставним, оскільки позивачем були надані всі документи на підтвердження правильності обчислення митної вартості за ціною договору, які були у нього в наявності для застосування першого методу визначення митної вартості товарів.
Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, а саме, для підтвердження митної вартості товару за визначеним позивачем методом, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів були витребувані додаткові документи, які позивачем надані не були, у зв'язку з чим оскаржувані рішення прийняті Київською міжрегіональною митницею Міндоходів у відповідності до вимог митного законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення сторонам рекомендованих поштових відправлень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (ідентифікаційний код юридичної особи 32294926, місцезнаходження юридичної особи: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5) є юридичною особою, зареєстроване 02 грудня 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2015 (т.5, а.с.88-93).
20.12.2013р. між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) та «INTERSILESIA MC BRIDE POLSKA SP.Z.O.O.», що є юридичною особою, яка діє за законодавством Польщі (Продавець), укладено контракт № 071/13 (далі - «Контракт»), предметом якого є купівля - продаж побутової хімії і косметики, в тому числі під торговою маркою «Премія», в асортименті, кількості, за цінами у відповідності з додатками, які є невід'ємною частиною Контракту (т.2, а.с.5-9).
Ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну поставку товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні Продавця (пункт 2.1 Контракту).
Відповідно до пп. 2.2, 2.3 Контракту валютою контракту є євро та загальна вартість контракту складає 800, 000 тисяч євро.
Згідно з п. 8.1. Контракту оплата здійснюється через 50 календарних днів з моменту отримання Покупцем товару, згідно пунктів 3.1. і 3.2. Контракту і при умові надання повного комплекту документів, вказаних в розділі 7 Контракту.
Відповідно до п. 3.1 Контракту і товаросупровідних документів (міжнародних автомобільних накладних CMR) товар поставлявся на умовах FCA 47-100, вул. Матейки, 2А, Стшельце-Опольске, Польща згідно з Інкотермс 2010.
Згідно п. 10.1 Контракту сторони домовилися, що всі спори та розбіжності, які можуть виникати із цього контракту або у зв'язку з ним, можуть вирішуватися шляхом перемовин. Усі розбіжності, що виникають або пов'язані з цією угодо, підлягають остаточному врегулюванню Арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.
Отримавши придбаний за названим Контрактом товар, позивачем для його декларування подано до митного посту «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів митні декларації від 17.03.2014 № 100250002/2014/062449 (поставка № 14-68 відповідно до внутрішньої нумерації позивача) (т.3, а.с.236-238); від 29.01.2014 №100250002/2014/060858 (поставка № 14-03 відповідно до внутрішньої нумерації позивача) (т.3, а.с.207-209) на товар - поверхнево-активні засоби для чищення поверхонь, без вмісту мила, не в аерозольній упаковці, розфасовані для роздрібної торгівлі в пластикові пляшки ємністю 1 л., ароматизовані, універсальні концентровані гелі для чищення торгівельної марки «Премія», виробник «Intersilesia McBride Polska Sp.z», країна виробництва Польща.
Судом встановлено, що митна вартість вищезазначеного товару була задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною контракту).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст. 335 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, про що вказано у митних деклараціях та картках відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 митних декларацій згідно кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» від 20.09.2012 № 1011.
Судом встановлено, що до кожної митної декларації були надані: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами (1602); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (2730); довідка про транспортні витрати (3007); інвойс (3105); пакувальний лист (3141); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів (4104); декларація про відповідність (5112); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501); інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (5503); інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504); сертифікат відповідності (5111); декларація про походження товару (7014).
Судом встановлено, що відповідач на підставі ст.53 Митного кодексу України на електронну адресу декларанта позивача направив електронні повідомлення про необхідність подання таких додаткових документів: зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експортною організацією, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, що підтверджується наданими відповідачем скрін-шотами повідомлень.
Для підтвердження витрат на транспортування декларанту відповідно до частини другої статті 53 Кодексу необхідно подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (т.3, а.с.210, 239).
Листом від 17.03.2014 № 538 декларант позивача надав відповідачу додаткові документи: прайс-лист виробника товару від 03.03.2014; комерційну пропозицію від 03.03.2014; експортну декларацію країни відправлення, платіжне доручення №14073 від 13.03.2014, виписку з бухгалтерської документації 17.03.2014 та рахунок за перевезення №43-НТ від 14.03.2014. Також у вказаному листі декларант позивача зазначив, що інші додаткові документи на даний час не має змоги надати (т.4, а.с.2).
Листом від 30.01.2014 № 150 декларант позивача надав відповідачу додаткові документи: прайс-лист виробника товару від 14.01.2014; комерційну пропозицію №14/22 від 22.01.2014; інвойс на перевезення №122 від 29.01.2014; експортну декларацію країни відправлення від 27.01.2014; договір на перевезення №73 від 20.01.2011; контракт №071/13 від 20.12.2013. Окрім того, у вказаному листі декларант позивача зазначив, що інші документи на даний час не має змоги надати (т.3, а.с.225).
За результатами перевірки митних декларацій та додатково поданих документів, що підтверджують визначену митну вартість, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, правонаступником якої є відповідач, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів:
- від 17.03.2014 № 100250002/2014/000133/2 (поставка 14-68) (т.4, а.с.11-12);
- від 30.01.2014 № 100250002/2014/000040/2 (поставка 14-03) (т.3, а.с.234-235).
Відповідачем в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» оскаржуваних рішень зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються за таких підстав:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену ним митну вартість товарів (згідно ст. 53 Митного кодексу України);
- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України;
- у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Перелік вимог митного органу щодо надання додаткових документів: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу необхідно подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експортною організацією, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;
- метод 2-а не був використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари; метод 2-б не використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари; методи 2-в та 2-г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
В якості обставин, які вплинули на коригування митницею в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вищенаведених рішень про коригування митної вартості зазначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Процедура консультацій між митним органом і декларантом проведена.
На підставі рішень про коригування митної вартості товарів Київською міжрегіональною митницею Міндоходів видані Картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення від 17.03.2014 № 100250002/2014/00150 (поставка 14-68) і від 30.01.2014 № 100250002/2014/00045 (поставка 14-03).
У зв'язку з відмовою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів у митному оформленні позивач на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення товару за новими митними деклараціями. Розмір переплати податків та зборів ТОВ «Фоззі-Фуд» після коригування митної вартості по обох поставках склав 19 878, 04 грн.
Після цього, у порядку, передбаченому п. 8 ст. 55 Митного кодексу України, представник ТОВ «Фоззі-Фуд» звернувся до Митного органу із заявами про скасування рішень про коригування митної вартості товару від 05.06.2014 № УБР 10/14-2575 та від 17.04.2013 № УБР 10/14-1722 (т.2, а.с.51-53, 79-81).
До заяви про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 05.06.2014 № УБР 10/14-2575 були додані додаткові документи, що підтверджують заявлену ТОВ «Фоззі-Фуд» митну вартість товару, а саме по поставці 14-68: копія платіжного доручення від 29.04.2014 № 14542 про оплату товарів за контрактом №071/13 від 20.12.2013 по інвойсам № 121411086, 121410715; копія інвойсу від 19.03.2014 №121411086 (для підтвердження платіжного доручення від 29.04.2014 № 14542); копія виписки з бухгалтерської документації від 05.06.2014 по кредитору Intersilesia McBride Polska Sp. по контракту № 071/13 від 20.12.2013, по інвойсу від 11.03.2014 №121410715; копія виписки з особового рахунку від 30.04.2014 б/н про списання коштів згідно з платіжним дорученням від 29.04.2014 № 14542 про оплату товарів за контрактом №071/13 від 20.12.2013 по інвойсам № 121411086, 121410715; копія прайс-листа виробника товару від 03.03.2014 №14/03 (надається повторно, надавався під час митного оформлення); копія митної декларації країни відправлення від 11.03.2014 №14РL381010Е0013850 (надається повторно, надавався під час митного оформлення); копія експертного висновку від 10.04.2014 №Ц-156; копія договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування від 10.01.2014 №ЛОГ-31; копія заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.03.2014 №14-68, 14-62.3 до договору від 10.01.2014 №ЛОГ-31; копія акту виконаних робіт №43-НТ від 18.03.2014; копія платіжного доручення від 27.03.2014 №2318190 про оплату транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 згідно з рахунками 42-НТ, 43-НТ, 44-НТ, 40-НТ від 03.03.2014; копія рахунку від 14.03.2014 №42-НТ (подається для підтвердження платіжного доручення від 27.03.2014 №2318190); - копія рахунку від 14.03.2014 №43-НТ (надається повторно, надавався під час митного оформлення); - копія рахунку від 17.03.2014 №44-НТ (подається для підтвердження платіжного доручення від 27.03.2014 №2318190);- копія рахунку від 03.14.2014 №40-НТ (подається для підтвердження платіжного доручення від 27.03.2014 №2318190); копія виписки з особового рахунку від 28.03.2014 б/н про списання коштів згідно з платіжним дорученням від 27.03.2014 №2318190 про оплату транспортних послуг ФОП ОСОБА_2 згідно з рахунками 42-НТ, 43-НТ, 44-НТ, 40-НТ від 03.03.2014; копія виписки з бухгалтерської документації від 16.04.2014 б/н по кредитору ФОП ОСОБА_2 по поставці 14-68, 14-62/3 за договором від 10.01.2014 №ЛОГ-31 по рахунку від 14.03.2014 №43-НТ.
До заяви про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 17.04.2013 № УБР 10/14-1722 були додані додаткові документи, що підтверджують заявлену ТОВ «Фоззі-Фуд» митну вартість товару, а саме по поставці 14-03: копія контракту № 071/13 від 20.12.2013 (надається повторно, надавався під час митного оформлення); копія платіжного доручення від 13.03.2014 № 14073 про оплату товарів за контрактом №071/13 від 20.12.2013 по інвойсу № 121408791 від 27.01.2014; копія виписки з бухгалтерської документації від 16.04.2014 по кредитору Intersilesia McBride Polska Sp. по контракту № 071/13 від 20.12.2013, по ГТД №060887 від 30.01.2014; копія виписки з особового рахунку від 14.03.2014 б/н про списання коштів згідно з платіжним дорученням від 13.03.2014 № 14073 про оплату товарів за контрактом №071/13 від 20.12.2013 по інвойсу № 121408791 від 27.01.2014; копія прайс-листа виробника товару від 10.01.2014 №14/01 (надається повторно, надавався під час митного оформлення); копія митної декларації країни відправлення від 27.01.2014 №14РL381010Е0004038 (надається повторно, надавався під час митного оформлення); копія експертного висновку від 10.04.2014 №Ц-156; копія заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.01.2014 №14-03 до договору № 73 від 20.01.2011; копія акту виконаних робіт №122 від 29.01.2014 до договору № 73 від 20.01.2011; копія платіжного доручення від 19.02.2014 №2267655 про оплату транспортних послуг ПАТ «Внешранс» згідно з рахунками 122, 131, 154, 158, 159 від 06.02.2014; копія рахунку від 03.02.2014 №131 (подається для підтвердження платіжного доручення від 19.02.2014 №2267655); копія рахунку від 05.02.2014 №154 (подається для підтвердження платіжного доручення від 19.02.2014 №2267655); копія рахунку від 06.02.2014 №158 (подається для підтвердження платіжного доручення від 19.02.2014 №2267655); копія рахунку від 06.02.2014 №159 (подається для підтвердження платіжного доручення від 19.02.2014 №2267655); копія виписки з особового рахунку від 24.02.2014 б/н про списання коштів згідно з платіжним дорученням від 19.02.2014 №2267655 про оплату транспортних послуг ПАТ «Внештранс» згідно з рахунками 122, 131, 154, 158, 159 від 06.02.2014; копія виписки з бухгалтерської документації від 16.04.2014 б/н по кредитору ПАТ «Внештранс» за договором від 20.01.2011 №73 по рахунку від 29.01.2014 №122.
Митний орган відмовив у скасуванні рішень про коригування митної вартості товару, що підтверджується листами від 17.06.2014 № 7039/1/26-70-61-05 та від 29.04.2014 № 5229/1/26-70-61-04 (т.2, а.с.77-78, 105).
У зв'язку з отриманою відмовою, у порядку, передбаченому ст. 24 МК України, представник ТОВ «Фоззі-Фуд» звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на оскаржувані у цій справі рішення про коригування митної вартості товарів від 18.07.2014 № УРБ 10/14-3312 (т.2, а.с.169-172), яку було отримано 21.07.2015, що підтверджується поштовим повідомленням та описом вкладення (т.2, а.с.173-174). Однак, відповіді ДФС України позивач до моменту звернення до суду не отримав.
Відповідно до частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи до уваги ненадання Державною фіскальною службою України відповіді на скаргу позивача від 18.07.2014 № УРБ 10/14-3312 суд вважає, що процедура адміністративного оскарження не завершена, відтак строк звернення до суду позивача із цим позовом не сплинув.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, звернувся до суду з цим позовом про визнання рішень про коригування митної вартості протиправними та їх скасування.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 ст. 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Закріплений в частині третій статті 53 МК України перелік умов, за яких можуть бути витребувані від декларанта додаткові документи, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, а зазначення в дужках звороту «за наявності» вказує на уточнення переліку таких підстав. Аналізуючи зазначену правову норму, суд приходить до висновку, що декларант звільняється від обов'язку надавати зазначені в цій частині документи у разі їх відсутності, оскільки виникненню такого обов'язку кореспондує наявність у декларанта вказаних документів.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, декларант ТОВ «Фоззі-Фуд» разом з митними деклараціями надав митному органу такі документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами (1602); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (2730); довідка про транспортні витрати (3007); інвойс (3105); пакувальний лист (3141); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів (4104); декларація про відповідність (5112); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (5501); інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (5503); інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (5504); сертифікат відповідності (5111); декларація про походження товару (7014).
Крім того, як встановлено судом, на вимогу митного органу декларант позивача надав відповідачу додаткові документи: прайс-листи виробника товару; комерційні пропозиції; інвойси на перевезення; експортні декларації країни відправлення; договір на перевезення 73 від 20.01.2011 (поставка 14-03); контракт 071/13 від 20.12.2013 (поставка 14-03). Окрім того, у вказаних листах позивач зазначив, що інші документи не має змоги надати у зв'язку з їх відсутністю.
Як встановлено судом та слідує з п. 3.1 Контракту і товаросупровідних документів, зокрема, міжнародних автомобільних накладних CMR та інвойсів, товар поставлявся на умовах FCA 47-100, вул. Матейки, 2А, Стшельце-Опольске, Польща згідно з Інкотермс 2010.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), митний орган посилався на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену ним митну вартість товарів, невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, а також наявністю у митного органу інформації щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
При цьому митний орган зазначив перелік вимог щодо надання додаткових документів: для підтвердження витрат на транспортування декларанту необхідно подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експортною організацією, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
З наведеного слідує, що наявність сумніву митного органу в правильному визначенні заявленої митної вартості пов'язана із неподанням позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ (резервний) визначення митної вартості товару.
Судом встановлено, що поставка товару відбувалась на умовах Інкотермс 2010 - FCA (п.3.1 Контракту від 20.12.2013 року №071/13).
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 Інкотермс, що введені в дію з 01.01.2011, базисні умови поставки FCA (FREE CARRIER (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означають, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці.
Отже, виходячи з положень п.6 ч.2 ст.53 МК України, приймаючи до уваги, що за умовами поставки FCA витрати на транспортування не включені у вартість товару, декларант позивача повинен був надати під час митного оформлення транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до пп. «б» п.1 ч.1 ст.335 під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі, зокрема, транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).
Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956 (Конвенція СMR), ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.6 Закону України «Про транзит вантажів», п.1 ч.2 ст.191 Митного кодексу України перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (СMR).
Як встановлено вище судом, СMR були подані позивачем до обох поставок, позаяк вони зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом 2730, що не оспорюється відповідачем.
Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за N 984/21296, відповідно до графи 20 розділу ІІІ яких для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Отже, зазначений перелік документів не є вичерпним.
Крім того, згідно ч.10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Контрактом від 20.12.2013 року №071/13, зокрема, пунктом 7.1, визначено, що Продавець зобов'язується підготувати та передати в обумовлені строки транспортному агенту Покупця Товар та забезпечити наявність визначених Контрактом товаросупровідних документів. Постачання товару позивачу його контрагентом здійснювалась на умовах Інкотермс 2010 - FCA, згідно яких витрати, пов'язані з відвантаженням товару на транспортні засоби, надані покупцем, бере на себе постачальник.
Наведене підтверджується інвойсами від 11.03.2014 року №121410715, від 27.01.2014 №121408791 (в яких зазначено умови поставки: FCA Стшельце-Опольське, Польща та довідкою від 10.01.2014 про транспортні витрати, в якій зазначено, що вантаж доставлявся по маршруту Стшельце-Опольське, вул.Матейки, 2А (Польща) - Київська область, Броварський район, с.Дімітрово, вул.Гоголевська, 1а (Україна), а також наданим інвойсом на перевезення №122 від 29012014 та договором на перевезення №73 від 20.01.2014.
Щодо навантажувальних робіт пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, навантаження, витрати по митному оформленню вантажу в країні Продавця, отже вартість навантажувальних робіт включена до ціни Товару.
Досліджуючи зміст наданих позивачем під час митного оформлення по декларації від 17.03.2014 № 100250002/2014/062449 документів на підтвердження понесених витрат на транспортування та перевезення імпортованих товарів судом встановлено, що транспортні послуги позивачем замовлені на підставі заявки №14-68.14-62.3 від 06.03.2014 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якої виконавцем послуг є ФОП ОСОБА_2 (т.2, а.с.27).
Згідно вказаної заявки позивачем замовлено перевезення побутової хімії до 20500 кг у кількості 28 палет за маршрутом Польща-Україна, зокрема, з адресою навантаження: вул.Матейки, 2А, Стшельце-Опольське, Польща, адреса розвантаження: Київська область, Броварський район, с.Дімітрово, вул.Гоголевська, 1а.
Позивач отримав від ФОП ОСОБА_2 рахунок-фактуру №43-НТ від 14.03.2014, згідно з яким вартість транспортних послуг складає 17500,00 грн. (т.2, а.с.28).
Судом встановлено, що перевезення оцінюваних товарів за митною декларацією від 17.03.2014 № 100250002/2014/062449 здійснювалось згідно договору №ЛОГ-31 від 10.01.2014 на надання послуг по організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговуванні між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Замовник), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з організації перевезень вантажу, здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу за рахунок коштів Замовника (т.4, а.с.134-137).
Крім того, для митного оформлення, окрім вищевказаних документів, надана довідка про транспортні послуги до договору №ЛОГ-31 від 10.01.2014, що відповідає інформації про транспортні послуги, яка міститься в заявці №14-68.14-62.3 від 06.03.2014 та рахунку-фактурі №43-НТ від 14.03.2014.
Щодо перевезення оцінюваних товарів за митною декларацією від 29.01.2014 №100250002/2014/060858 судом встановлено, що транспортні послуги позивачем замовлені на підставі заявки №14-03 від 22.01.2014 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якої виконавцем послуг є ПАТ «Внештранс» (т.4, а.с.111).
Згідно вказаної заявки позивачем замовлено перевезення побутової хімії до 20500 кг у кількості 28 палет за маршрутом Польща-Україна, зокрема, з адресою навантаження: вул.Матейки, 2А, Стшельце-Опольське, Польща, адреса розвантаження: Київська область, Броварський район, с.Дімітрово, вул.Гоголевська, 1а.
Позивач отримав від ПАТ «Внештранс» рахунок-фактуру №122 від 29.01.2014, згідно з яким вартість транспортних послуг за маршрутом Стшельце-Опольське, Польща, до кордону України, та від кордону України до с.Дімітрово (Київська область, Броварський район) складає 16000,00 грн. (т.2, а.с.48).
Судом встановлено, що перевезення оцінюваних товарів за митною декларацією від 29.01.2014 №100250002/2014/060858 здійснювалось згідно договору №73 від 29.01.2011 на надання послуг по організації перевезень вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і транспортно-експедиційному обслуговуванні між ПАТ «Внештранс» (Виконавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Замовник), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з організації перевезень вантажу, здійснення транспортно-експедиційного обслуговування вантажу за рахунок коштів Замовника (т.3, а.с.219-222).
Відповідно до положень Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
Таким чином, відповідно до умов поставки FCA продавець товару, в даному випадку компанія " INTERSILESIA MC BRIDE POLSKA SP.Z.O.O.", яка здійснює поставку на своїх площах, несе всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки (до завантаження товару на транспортний засіб, наданий перевізником), а покупець (позивач), в свою чергу, несе витрати на перевезення товару від місця поставки.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є не достатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Фоззі-Фуд» були надані усі наявні у нього документи, що підтверджували митну вартість товару і обраний метод визначення митної вартості товару. Надані відомості про визначення митної вартості товару базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.
Щодо посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).
Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Стосовно посилань митного органу про те, що вимоги митного органу про надання додаткових документів виконані не в повному обсязі, суд звертає увагу на таке.
Відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не доведено, що подані необхідні документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.
У листах позивача від 17.03.2014 № 538 та від 30.01.2014 № 150 про надання додаткових документів було зазначено про причини неподання певних додаткових документів, а саме - через їх відсутність у ТОВ «Фоззі-Фуд». В свою чергу, надати всі банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, виписки з бухгалтерської документації під час митного оформлення позивач не мав змоги у зв'язку тим, що в п. 8.1 Контракту передбачено, що товар оплачується після його отримання, а тому на момент митного оформлення товар не міг бути оплачений та оприбуткований. При цьому, Митний кодекс України зобов'язує надавати додаткові документи лише у разі їх наявності у декларанта.
На те, що додаткові документи надаються на вимогу митного органу виключно у разі їх наявності у декларанта звертає увагу також Міністерство доходів і зборів України у консультації від 28.08.2013 №9921/6/99-99-24-02-04-25, яка була надана на запит компаній-членів Американської торговельної палати в Україні.
Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методу, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваними рішеннями у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.
Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості митницею було застосовано одразу резервний метод, без послідовного застосування попередніх п'яти та без обґрунтування неможливості їх застосування.
Окрім того, суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Однак жодних законних підстав для витребовування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.
Відомості з iнформацiйних баз даних Мiндоходiв мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 по справі № К/800/39236/14 (Реєстраційний номер судового рішення згідно ЄДРСР №40927683).
Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Цінова база даних Міндоходів, правонаступником якого є ДФС, не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
З наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів безпідставно зазначила в рішеннях про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.
Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим зазначені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятих Київською міжрегіональною митницею Міндоходів рішень про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень на момент їх прийняття, такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішень обставин.
Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, оскаржувані рішення відповідача оцінюються судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірних рішеннях та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішень, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного такі рішення повинні обґрунтовуватись під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн., відповідно до платіжного доручення від 22.07.2015 №2951753, підлягають стягненню з Київської міської митниці ДФС на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 КАС України.
Судом 29 жовтня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 03 листопада 2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 17.03.2014 № 100250002/2014/000133/2 та від 30.01.2014 № 100250002/2014/000040/2.
3. Стягнути судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, ідентифікаційний код 32294926) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, місцезнаходження 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8 А).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.