Справа № 1570/1324/2012
24 березня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрухіва В.В.
при секретарі Рижук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" по ПДВ на 272504,01 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 вересня 2011 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки податковою складено акт № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року. Перевіркою було встановлено, що ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт"порушено вимоги п.п.54.3.2 п.п.54.3 ст. 54, п.199.1, п.199.5 ст. 199 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п.4.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 21.01.2011 року № 41, в результаті чого позивач збільшив у липні 2011 року податок на додану вартість в сумі 107463,34 грн., а також встановлено невідповідність розміру розрахованої частини, що включається до складу податкового кредиту, що призвело до зниження ПДВ на суму 74206 грн. у липні 2011 року. На підставі даного акту СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669,34 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834,67 грн. Представник позивача вважає, що зазначене рішення є протиправним, оскільки позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ВАТ «Одесаобленерго» 31.07.2011 року № 1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн. та № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби №0001211530 від 06.10.2011 року, яким ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 181669 грн. 34 коп. та застосовано штрафні санкції в сумі 90834 грн. 67 коп.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
При новому розгляді справи представники позивача позовні вимоги підтримали, додатково пояснивши, що фактично позивачем податкова накладна № 1857/053 від 31.07.2013 року на суму ПДВ 107463,34 грн. не отримувалася. Податковий кредит по взаємовідносинах ДП "Ізмаїльський МТП" з ВАТ "Одесаобленерго" в липні 2011 року був сформований із двох податкових накладних: № 1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн., що не підлягає реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, і № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн., що підлягає реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. У розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображена згорнута сума по контрагенту ВАТ "Одесаобленерго" на суму 107463,34 грн., яка складається з ПДВ по двох податкових накладних: №1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. та № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн. Також позивач зазначає, що після отримання Акту камеральної перевірки ДП "Ізмаїльський МТП" були надані відповідачу заперечення, до яких додані належним чином завірені копії первинних документів із формування податкового кредиту по ВАТ "Одесаобленерго", а саме: дві податкові накладні від 31.07.2011 року № 1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн., що не підлягає реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, і №1857/053 па суму ПДВ 106287,78 грн. Але зазначені документи не були розглянуті та не були прийняти до уваги Податковою при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Ухвалою суду від 03 березня 2016 року на підставі ст.55 КАС України, у зв'язку з тим, що внаслідок реорганізації створено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, по справі замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкової інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Одесі його процесуальним правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС.
При новому розгляді справи представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях, додатково пояснивши, що у розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних "отримані податкові накладні", "реєстру виданих та отриманих податкових накладних" за липень 2011 року, за порядковим № 17 позивачем відображено одну податкову накладну, отриману від ВАТ "Одесаобленерго", датою виписки 31.07.2011 року № 1857/053 з сумою нарахованого ПДВ в розмірі 107463,34 грн. З 01 липня 2011 року податкова накладна з сумою ПДВ меншою ніж 100000 грн не включається до Єдиного реєстру податкових накладних, проте, на думку відповідача, позивачу необхідно було відобразити таку податкову накладну в "звичайному" реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з присвоєнням їй окремого порядкового номеру. Крім того, відповідач стверджує, що фактично, надану до заперечень ДП "Ізмаїльський МТП" від 27.09.2011 року № 551 копію податкової накладної, отриманої від ВАТ "Одесаобленерго", датою виписки 31.07.2011 року № 1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн., не відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 року. Також відповідач зазначає, що в додатках до заперечень від 27.09.2011 року № 511 позивачем контролюючому органу надано копію квитанції, яка підтверджує реєстрацію податкової накладної від 31.07.2011 року № 1857/053 в Реєстрі лише 16.08.2011 року, що підтверджує несвоєчасну реєстрацію вказаної податкової накладної та безпідставне включення позивачем суми нарахованого ПДВ до податкового кредиту за звітний період - липень 2011 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Суд встановив, що на підставі п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Довгопол С.А. було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 384/15-3/10 від 19.09.2011 року, у висновку якого зазначено, що ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" порушено вимоги п.п.54.3.2 п.п.54.3 ст. 54 , п.199.1, п.199.5 ст. 199 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.п.4.4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом від 21.01.2011 року № 41, а саме: платником включено до складу податкового кредиту податкову накладну № 1857/053 по податку на додану вартість в розмірі 107463,34 грн. отриману від ВАТ "Одесаобленерго", яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та перевіркою встановлено невідповідність розміру розрахованої частини, що включається до складу податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту (а.с.9-13).
Не погодившись з висновками даного акту перевірки, 27.09.2011 року за № 51 позивачем на зазначений акт перевірки було подано заперечення.
Відповідачем 04.10.2011 року за № 33578/15-3 надано відповідь на заперечення до акту перевірки, згідно якої висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення (т.1 а.с.15-23).
На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001211530 від 06 жовтня 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 181669,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90834,67 грн. (а.с.8).
20.10.2011 року позивачем на податкове повідомлення-рішення подано скаргу за №СДПР-03/67 від 20.10.2011 року до Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с.24-28).
Рішенням ДПА в Одеській області від 09.11.2011 року №38675/10/250007 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" - без задоволення (т.1 а.с. 29-30).
23.11.2011 року позивачем подано повторну скаргу до Державної податкової служби України, за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 23.01.2012 року № 1453/6/10-205 вказана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001211530 від 06.10.2011 року та рішення ДПА в Одеській області залишені без змін (т.1 а.с. а.с.31-35, 36-38).
Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пункту 199.5 статті 199 Податкового Кодексу України та пункту 4.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
За висновками податкового органу позивачем частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями відображена в спеціальному розділі рядка 15.1 при розрахунку частини, що включається до складу податкового кредиту (рядок 15.1, колонки А) у розмірі 81% замість 81,4%, визначеної розрахунком від 19.08.2011 №9006987050 (додаток №7 до Декларації), що призвело до завищення суми податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 74206.00грн.
Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Згідно з пунктом 199.2 статті 199 Податкового Кодексу України частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.
Судом встановлено, що позивачем визначено таку частку у розмірі 81,4%. Частина обсягу придбання, що включається до складу податкового кредиту за липень 2011 року склала 2494202,00грн., що і зазначено у рядку 15.1 (колонка А) та відповідає підсумку Реєстру виданих та отриманих податкових накладних (графа 9). В декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року позивачем помилково зазначено загальний об'єм оподатковуваних операцій придбання - рядок 15 (колонка А) - 2608317,00грн. замість 3064130,00грн., проте розрахунок проведений виходячи із правильної суми і така помилка не вплинула на рядок 17 (усього податкового кредиту) та не вплинула на суму, що підлягає сплаті до бюджету - рядки 18 та 25 Декларації.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було занижено суму податкового кредиту за липень 2011 року на суму 74206,00грн.
Щодо висновку податкового органу про включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної №1857/053 на суму податку на додану вартість в розмірі 107463,34 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18. статті 48 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними, при цьому це право платник має незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру.
Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством для складання та подання податкової звітності з ПДВ (у редакції Закону №2755-VI). В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна від 31.07.2011 року № 1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн. отримана портом з позначкою "включено до Єдиного реєстру податкових накладних" та включена до податкового кредиту за липень 2011 року. В серпні 2011 року порту було надано копію квитанції, що засвідчує реєстрацію податкової накладної від 31.07.2011 року № 1857/053 у Єдиному реєстрі податкових накладних з датою реєстрації 16 серпня 2011 року (т.1 а.с. 39-41).
Згідно вимог п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
На підставі вищезазначених вимог ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" було проведено коригування податкового кредиту за липень 2011 року у поточній декларації за серпень 2011 року, а саме: знято податковий кредит у сумі 106287,78грн. за липень 2011 року, сформований за податковою накладною від 31.07.2011 №1857/053 та відображено відповідну суму ПДВ у складі податкового кредиту серпня 2011 року.
Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної від 31.07.2011 року №1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у податковій декларації за липень 2011 року на підставі податкової накладної від 31.07.2011 року №1857/053 було відображено податковий кредит у сумі 107463,34 грн.
Виходячи зі змісту ст.201 ПК України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуги, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару/послуги, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
При цьому згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Суд звертає увагу, що відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарської операції між позивачем та контрагентом ВАТ "Одесаобленерго", за результатом якої було складено податкову накладну №1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн., а також не оспорюється наявність оригіналу належним чином оформленої вищевказаної податкової накладної.
Як встановлено судом, в липні 2011 року фактично позивачем отримано від ВАТ "Одесаобленерго" дві податкові накладні: № 1857/053 від 31.07.2013 року на суму ПДВ 107463,34 грн", та № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн.
Проте, у розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних відображена загальна сума по контрагенту ВАТ "Одесаобленерго" - 107463,34 грн., яка складається з ПДВ по двох податкових накладних: №1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн. та № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн. (1175,56 + 106287,78 = 107463,34), хоча позивач повинен був відобразити ці податкові накладні окремими рядками.
Тим самим позивачем порушено порядок складання податкової звітності, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Разом з тим, зазначене порушення, за наявності у позивача належним чином оформленої податкової накладної №1293/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 1175,56 грн., яка на момент її виписки не підлягала реєстрації в ЄРПН, згідно вимог пункту 11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту на підставі цієї податкової накладної.
При цьому, п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Беручи до уваги, що податкова накладна № 1857/053 від 31.07.2011 року на суму ПДВ 106287,78 грн. була зареєстрована продавцем (ВАТ «Одесаобленерго») в ЄРПН, то виявлена контролюючим органом під час камеральної перевірки розбіжність даних цієї податкової накладної та ЄРПН мала стати підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Саме під час такої перевірки контролюючий орган повинен був встановити правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних №1293/053 від 31.07.2011 року та № 1857/053 від 31.07.2011 року.
Однак відповідач документальну позапланову виїзну перевірку не провів та вищевказані обставини не з'ясував.
При цьому, суд бере до уваги доводи позивача, що проведення камеральної перевірки не дає можливості зробити обгрунтований висновок про правомірність формування податкового кредиту підприємства, в зв'язку із тим що при камеральній перевірці первинні документи не досліджуються.
Також суд враховує, що після отримання Акту камеральної перевірки позивачем були надані відповідачу заперечення, до яких додані належним чином завірені копії первинних документів із формування податкового кредиту по ВАТ "Одесаобленерго", а саме: дві податкові накладні від 31.07.2011 року: № 1293/053 на суму ПДВ 1175,56 грн., що не підлягає реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, і №1857/053 на суму ПДВ 106287,78 грн., проте, контролюючим органом зазначені документи не були розглянуті та не були прийняти до уваги при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Згідно з положеннями ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001211530 від 06.10.2011 року в сумі 272504,01 грн., з яких за основним платежем - 181669,34 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 90834,67 грн., а тому адміністративний позов ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі № 0001211530 від 06.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" по ПДВ на 272504,01 грн.
Стягнути судові витрати у сумі 2725,04 грн. (дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 04 копійки) з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (код ЄДРПОУ 39722244) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125815).
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови суду виготовлений 29.03.2016 року.
Суддя: В.В.Андрухів
.