Ухвала
іменем україни
16 березня 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ КасьянО.П., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про виселення,
ПАТ КБ «ПриатБанк» звернулося до суду із позовом, у якому просило виселити ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1.
На обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що між ПАТ КБ «ПриатБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 48 976 доларів США з кінцевим терміном повернення до 08 травня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку передано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань у відповідача виник борг. Рішенням суду від 22 грудня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приват Банк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
22 грудня 2014 року ОСОБА_2 була направлена вимога про добровільне звільнення будинку. Відповідно до договору іпотеки, третя особа мала право зареєструвати в будинку інших осіб лише з дозволу банка, який дозволу на реєстрацію ОСОБА_2 не давав, у зв'язку з чим просив задовольнити їх вимоги.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 лютого 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити з таких підстав.
Відмовляючи у позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що жиле приміщення, в якому проживає відповідач не було придбано за рахунок кредитних коштів, тому виселення ОСОБА_2 без надання їй іншого житла порушує вимоги ст. 109 ЖК Української РСР.
Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при їх ухваленні.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про виселення.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.П. Касьян