Вищий спеціалізований суд україни з розгляду цивільних і кримінальних справ
іменем україни
23 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,
Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька», ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди,
за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути на її користь:
- з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (далі - ПрАТ «СК «Галицька») на відшкодування заподіяного матеріального збитку 11 458 грн 47 коп. та 3 500 грн на відшкодування витрат на правову допомогу;
- з ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 5 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 25 вересня 2014 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої було пошкоджено її автомобіль, чим спричинено матеріальний збиток, який експертним висновком визначений у розмірі 32 794 грн 37 коп., однак ПрАТ «СК «Галицька», у якій була застрахована цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_4, виплатила їй зазначену суму не в повному обсязі, у зв'язку із чим просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Галицька» на користь ОСОБА_3 у відшкодування заподіяного матеріального збитку 10 789 грн 49 коп.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Галицька» відхилено, рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ПрАТ «СК «Галицька», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» 10 789 грн 49 коп. матеріального збитку, 3 500 грн витрат на правову допомогу та 243 грн 60 коп. судового збору і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Галицька» у повному обсязі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються лише в частині стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» 10 789 грн 49 коп. матеріального збитку, 3 500 грн витрат на правову допомогу та 243 грн 60 коп. судового збору, а тому в іншій частині судом касаційної інстанції на предмет законності і обґрунтованості не переглядається.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ПрАТ «СК «Галицька» повинна відшкодувати позивачці різницю між сумою завданого матеріального збитку та виплаченою сумою саме у розмірі 10 789 грн 49 коп., оскільки страхова компанія не надала суду будь-яких документів, які б підтвердили спричинення шкоди у меншому розмірі, ніж визначений висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 12 жовтня 2014 року № 5247. Також суд дійшов висновку і про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» 3 500 грн витрат на правову допомогу.
Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 вересня 2014 року приблизно о 18 год. 40 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Люстдорфська дорога - Тульська в м. Одесі, в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не обрав безпечну швидкість руху, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, який не рухався, в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2014 року у справі № 521/17297/14-п ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн (а. с. 8).
Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 застраховано в ПрАТ «СК «Галицька» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 9274347, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн, франшиза 1 000 грн (а. с. 78, 87).
Згідно з висновком № 5247 експертного автотоварознавчого дослідження від 12 жовтня 2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_6 (свідоцтво Міністерства юстиції України від 23 серпня 2013 року № 851) вбачається, що вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля НОМЕР_2, склала 32 794 грн 37 коп. (а. с. 9-13).
Позивачка звернулася до ПрАТ «СК «Галицька» із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку із чим 28 листопада 2014 року страховиком була перерахована на її користь сума у розмірі 22 004 грн 88 коп., що підтверджується випискою за особовим рахунком ОСОБА_3 (а. с. 19).
Обґрунтовуючи підставність позову, позивачка посилалася на те, що ПрАТ «СК «Галицька» повинна відшкодувати їй різницю між сумою завданого матеріального збитку, визначеною відповідно до висновку № 5247 експертного автотоварознавчого дослідження від 12 жовтня 2014 року, та виплаченою сумою.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором.
За вимогами п. п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній станом на час ДТП, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій вмотивовано відхилили доводи страхової компанії стосовно необхідності прийняття звіту від 10 жовтня 2014 року № 148-10-14 як належного доказу, дійшовши обґрунтованого висновку, що такий складений особою, яка не мала на момент дослідження права на його проведення, в той час як висновок № 5247 експертного автотоварознавчого дослідження від 12 жовтня 2014 року складено чинним атестованим судовим експертом ОСОБА_7, який проводив огляд транспортного засобу у присутності представника ПрАТ «СК Галицька» - ОСОБА_8, про що він розписався в акті огляду транспортного засобу, зауважень щодо помилок у його висновку не зазначив (а. с. 14).
Разом з тим суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що згідно з п. 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 9274347 розмір франшизи становить 1 000 грн (78, 87).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Суди попередніх інстанцій вказаної вимоги закону не врахували та при визначенні розміру стягуваної з відповідача суми страхового відшкодування розмір франшизи не вирахували.
Крім того, положеннями ст. 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та адвокатським об'єднанням «Авто-юст» укладено договір № 0203/02 про надання правової допомоги у цивільній справі.
Відомості про те, що ОСОБА_5 був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.
Із журналу судових засідань вбачається, що ОСОБА_5 брав участь у справі як представник позивача, а не особа, яка надає правову допомогу, що давало б підстави задовольнити вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
З огляду на вищевикладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суди попередніх інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не в повній мірі визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили та не спростували доводи відповідача стосовно того, що сума встановленого судом матеріального збитку має бути стягнута за вирахуванням передбаченої договором франшизи, а також належним чином не перевірили процесуальний статус представника позивача ОСОБА_5, з урахуванням чого має бути вирішено питання про можливість відшкодування витрат на правову допомогу.
З огляду на зазначене судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» задовольнити частково.
Рішення Київського районного судум. Одеси від 09 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.В. Юровська
Судді: В.М. Коротун
Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана