Ухвала
іменем україни
16 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
ЧерненкоВ.І., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року,
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним вище позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію, а саме:
- визнати відомості, опубліковані на веб-сайтах:ІНФОРМАЦІЯ_5 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ІНФОРМАЦІЯ_6 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»,такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність і ділову репутацію;
- зобов'язати ОСОБА_4 опублікувати офіційне вибачення перед нею на веб-сайтах: ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, з оголошенням про публікацію вибачення в Рахівській районній народній газеті «Зоря Рахівщини»;
- стягнути з ОСОБА_4 на її користь 5 тис. грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 опублікував на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», а ІНФОРМАЦІЯ_4 року на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 - статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1». Дані статті, попри різні назви, мають тотожний зміст, є недостовірними та такими, в яких автор відкрито зводить наклеп, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію як педагога. У публікаціях автор зазначає, що за результатами зовнішнього незалежного оцінювання по Закарпатській області школа посіла 257 місце серед 303 шкіл області. Низький рейтинг школи ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що педагогічний колектив не приділяє належної уваги організації навчального процесу, а захопився розв'язанням іншої проблеми -усунення від посади директора Богданської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів ОСОБА_5 В школі дійсно склалася атмосфера нетерпимості, причиною виникнення якої є зневажливе ставлення ОСОБА_5 як до педагогів, так і до технічних працівників. Профспілка дійсно вживає заходів щодо усунення ОСОБА_5 з посади директора школи і такі заходи є законними та зводяться до звернень до управління освіти, районної державної адміністрації, вищих інстанцій. Все це здійснюється поза навчальним процесом, без негативного на них впливу.
Вона є педагогом із 37 річним стажем, членом педагогічного колективу та членом профспілки. Колектив школи і її особисто автор статті зневажливо називає «сходняком», «каптьоркою», «деструктивною, терористичною та антипедагогічною по своїй поведінці групою вчителів», «ситуативним вискочкою», «популістом», «демагогом», «заколотником» та «лицеміром», а також порівнює з відомим терористом ОСОБА_6 на прізвисько «ОСОБА_6», звинувачує у вживанні алкоголю під час навчального процесу.
Вважає вказане наклепом та неправдою, які принижують людську гідність колективу та її особисто.
Окрім образи честі та гідності, дії ОСОБА_4 підривають ділову репутацію, оскільки зі слів автора видно, що вона є одним із винуватців дезорганізації навчального процесу, що негативно впливає на її імідж як педагога.
Ураховуючи наведене, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині правового обґрунтування підстав для відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в інтернет-виданні «Закарпаття онлайн», що знаходиться на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_6, опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_4 року в інтернет-виданні «РЮ», що знаходиться на веб-ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_5, опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1» за авторством ОСОБА_4
Обидві статті ідентичні за змістом та стосуються діяльності педагогічного колективу Богданської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Рахівського району.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що стаття не зачіпає інтереси позивачки, а також, що вислови, викладені в статтях, є оціночними судженнями автора.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування підстав для відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_3, апеляційний суд послався на незалучення до участі у справі у якості відповідачів засобів масової інформації, на яких були розміщені публікації.
Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.
Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, обґрунтовуючи підстави позову, посилалася на те, що опубліковані відомості є такими, що не відповідають дійсності, порочать її честь, гідність і ділову репутацію.
Верховний Суд України у п. 13 постанови Пленуму від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення в цивільній справі» роз'яснив, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України.
Апеляційний суд у мотивувальній частині рішення зробив висновок про те, що частково інформація, викладена у статті відповідача, є недостовірною, при цьому відмовив у задоволенні позову через те, що до участі у справі в якості відповідача не залучена особа, яка поширила цю інформацію.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (ст. ст. 32, 33 ЦПК України).
На зазначене суд уваги не звернув.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Проте у рішенні апеляційного суду не відображено, яка саме і в якій статті опублікована інформація є неправдивою і стосується саме особи позивачки ОСОБА_3
Крім того, визнавши інформацію недостовірною, суд не ухвалив у цій частині відповідного рішення.
Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В. Закропивний
В.А. Черненко
С.П. Штелик