Ухвала іменем україни 24 березня 2016 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Рясна-Руська сільська рада, про відновлення межі земельної ділянки,
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_5, мотивуючи вимоги тим, що їй на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. Будинок розташований на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_5
На протязі багатьох років між ними триває спір відносно відновлення межі земельної ділянки. Зазначала, що відповідач перешкоджає їй встановити огорожу по межі суміжних ділянок та підписати акт встановлення та узгодження меж. За останні роки відповідач перемістив межу, що поділяє їх земельні ділянки, вглиб її території.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2015 року у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд.
Одночасно ОСОБА_2 просить поновити строк на касаційне оскарження зазначених рішень, посилаючись на поважність причин його пропуску
Клопотання підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження, вказані заявником, є поважними.
Разом з тим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із необґрунтованості позовних вимог.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони є власниками будинків розташованих на земельних ділянках, що межують між собою.
Тривалий час між позивачем та відповідачем існує спір, щодо встановлення межі між земельними ділянками.
У 2002 році ОСОБА_2 було споруджено замість старого сараю новий дерев'яний сарай, частина якого споруджена на присадибній ділянці ОСОБА_5
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2010 року по цивільній справі №2-1679/2010 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, останню зобов'язано перенести на свою присадибну ділянку дерев'яний сарай згідно встановлених архітектурних справ (норм) та не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні його земельною ділянкою.
Дане рішення звернуто до виконання проте не виконано.
Із вищенаведеного вбачається, що пред'явивши даний позов, ОСОБА_2 має на меті узаконити самовільно захоплену у відповідача частину його присадибної земельної ділянки і уникнути відповідальності за невиконання судового рішення у справі №2-1679/2010.
Таким чином, судами правильно визначено характер спірних правовідносин та визначено норму права, яка регулює спірні правовідносини.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із матеріалів касаційної скарги та змісту судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2015 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2015 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Рясна-Руська сільська рада, про відновлення межі земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк