Ухвала іменем україни 24 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника
цивільного відповідача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
№ 12015040030000514 за касаційною скаргою з доповненнями представника цивільного відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 ,
Вказаним вироком місцевого суду засуджено
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гаврилівка Покровського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в місті Дніпропетровську, такого, що не має судимості,
- за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 15 % заробітку тапозбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на її користь відповідно 225 035,07 та 49 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а ще 18 110,42 грн. на її ж користь стягнуто з ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 24.06.2015 близько 08-50 год. керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем «ВАЗ-210994», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по мосту № 2 з боку вул. Ширшова в напрямку пр-ту Газети «Правда» в місті Дніпропетровську, в порушення пп. «а» п. 2.9., п. 10.1. Правил дорожнього рухуУкраїни, не встежив за дорожньою обстановкою, змінив напрямок руху автомобіля вліво та виїхав на смугу зустрічного руху, де біля електроопори № 148 допустив зіткнення з зустрічним автомобілем «ВАЗ-21099» під керуванням ОСОБА_9 , який в свою чергу, будучи некерованим, зіткнувся з автомобілем «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , яка в результаті ДТП отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення ОСОБА_7 п. 10.1. ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з вищезазначеними наслідками ДТП.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково - вирок місцевого суду змінено в частині вирішення цивільного позову, стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_8 49 000 та 5 000 грн. на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди й 16 651,18 грн. шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої. Внесено зміни до резолютивної частини вироку шляхом доповнення анкетних даних ОСОБА_7 .
У касаційній скарзі з доповненнями представник цивільного відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_6 просить вищезазначені судові рішення скасувати у частині розв'язання цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що апеляційний суд не повідомив ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги потерпілої, розглянув справу без участі їх представника, це позбавило їх можливості реалізувати процесуальні права цивільного відповідача. В порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд першої інстанції при визначенні суми завданого збитку не врахував залишкову вартість автомобіля потерпілої, який визнано фізично знищеним. Крім цього, суд невірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню із страхової компанії - це не 5 000, а 832,56 грн.
В запереченні потерпіла ОСОБА_8 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, як необґрунтовану, а оскаржені судові рішення - без зміни, наводить відповідні мотиви.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного відповідача на підтримку касаційної скарги у повному обсязі; думку прокурора, яка погодилась з доводами касатора, та просила їх задовольнити, судові рішення змінити:скасувати в частині розв'язання цивільного позову потерпілої і в цій частині призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства; дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Висновки судів про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та кваліфікація його дій, з огляду на положення п. 9 ч. 1 ст. 425 КПК України, стягнення з цивільного відповідача на користь потерпілої ОСОБА_8 16 651,18 грн. шкоди, пов'язаної з її лікуванням, у касаційному порядку не оспорюється.
Доводи представника цивільного відповідача про неналежне повідомлення ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про дату час та місце апеляційного розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 необґрунтовані.
Як вбачається з наявної в матеріалах кримінального провадження довідки (т. 1 а.с. 237), представника цивільного відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_6 про дату, час та місце апеляційного розгляду було повідомлено об 11 год. 17 хв. 16.11.2015 шляхом надіслання SMS-повідомлення на зазначений у апеляційній скарзі номер мобільного телефону ( НОМЕР_3 ; т.1 а.с. 212), яке доставлено одержувачу того ж дня о 12 год. 37 хв. Однак, на апеляційний розгляд представник цивільного відповідача не прибув та не повідомив про поважні причини свого неприбуття. Тому, на думку колегії суддів, апеляційна інстанція розглянувши кримінальне провадження за відсутності касатора, діяла відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Більше того, сам ОСОБА_6 у касаційній скарзі не заперечує, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» отримало ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію касаційної скарги, а отже у нього не було перешкод додатково дізнатися про дату та час апеляційного розгляду шляхом звернення до канцелярії апеляційного суду або безпосередньо за телефоном помічника судді, вказаному в супровідному листі, разом з яким надсилалися вищезазначені документи (т. 1 а.с. 232).
Щодо доводів представника цивільного відповідача про неправильне визначення судом першої інстанції розміру відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку із невірним визначенням розміру страхового відшкодування, то колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктами 34.2. - 34.4. статті 34 вищезазначеного Закону передбачено, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у визначений п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк страховик ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», в якого на підставі полісу серії АЕ № 382271 застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7 , самостійно не визначив розмір завданих потерпілій ОСОБА_8 збитків, пов'язаних із пошкодженням її автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 . Докази протилежного в матеріалах кримінального провадження відсутні.
У зв'язку із цим потерпіла відповідно до п. 34.3. ст. 34 вищезазначеного Закону самостійно залучила експерта, який визначив вартість матеріальних збитків в результаті пошкодження зазначеного автомобіля.
Згідно висновку від 14.08.2015 № 0608/15/15 (т. 1 а.с. 43-52), ринкова вартість автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 276 035,07 грн., вартість його відновлювального ремонту - 315 343,77 грн., і оскільки вартість відновлювального ремонту більша за ринкову вартість, сума завданого збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля, й тому його відновлення визнано не доцільним.
Згідно п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи зазначене, оскільки потерпіла ОСОБА_8 не заперечувала проти визнання транспортного засобу фізично знищеним, суд першої інстанції стягнув з цивільних відповідачів суму ринкової вартості автомобіля «Hyundai Accent» на момент пошкодження.
При цьому, згідно абз. 2 п. 14 вказаної постанови Пленуму, ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Така заява касатора у кримінальному провадженні відсутня.
А враховуючи те, що із загальної суми завданої потерпілій шкоди у 276 035,07 грн., стягнуто зі страховика ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в межах ліміту відповідальності страховика з урахуванням суми франшизи в 49 000 грн., а вона не може бути меншою у цьому випадку навіть з урахування остаточної вартості повністю знищеного автотраспорту потерпілої, тому доводи представника цивільного відповідача про необхідність визначення залишкової вартості автомобіля та врахування її при розв'язанні цивільного позову поданого до касатора, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи про необхідність стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь потерпілої 832,56 грн. на відшкодування моральної шкоди, а не 5 000 грн., як це зробив апеляційний суд.
Так згідно з ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому (фізичній особі), який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оскільки згідно страхового полісу серії АЕ № 3822971 страхове відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000 грн., а визначена апеляційним судом сума на відшкодування моральної шкоди потерпілій - 5 000 грн., що складає 5% від розміру страхового відшкодування, зазначена сума обґрунтовано стягнута зі страховика ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
Отже, вирок місцевого суду, з урахуванням внесених змін апеляційним судом в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 , та ухвала апеляційного суду , яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законними, належним чином вмотивованими та обґрунтованими, підстави для їх скасування в частині цивільного позову, про що йде мова в касаційні скарзі, відсутні.
При перевірці кримінального провадження в касаційному порядку істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді судами кримінального провадження, колегія суддів не встановила. А тому касаційна скарга представника цивільного відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, колегія суддів
п о с та н о в и л а :
Касаційну скаргу з доповненнями представника цивільного відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3