Ухвала іменем україни 24 березня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090120001434, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2015 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
встановив:
у касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_5 , які просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд порушив вимоги ст. 60 КК України, визначивши покарання у виді арешту у днях і неправильно застосував ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання, не врахувавши суб'єктивне ставлення засудженого до вчиненого злочину, яке проявилось в тому, що до початку розгляду провадження в суді апеляційної інстанції він порушив правила особистого зобов'язання у зв'язку з чим був оголошений у розшук, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції. Прокурор зазначає про те, що суд безпідставно визнав пом'якшуючими покарання обставинами: усунення заподіяної матеріальної шкоди і відшкодування потерпілій моральної шкоди, спричиненої вчиненням злочину. Додатково наголошує на формальності розгляду провадження судом апеляційної інстанції, який не перевірив і не спростував всі доводи апеляції сторони обвинувачення, і про невідповідність ухвали цього суду вимогам ст. 419 КПК України, яка не містить належним чином мотивованих підстав із яких апеляцію прокурора визнано необґрунтованою.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року ОСОБА_5 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на строк 2 місяці 10 днів, а на підставі ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення вироку) зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 12 год. 13 січня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день арешту. У зв'язку з фактичним відбуттям покарання засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання.
Цим же вироком було засуджено ОСОБА_7 .
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, яку просив задовольнити, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_7 21 травня 2014 року близько 17:00 год., знаходячись на території дачного кооперативу «Цементник», що в с. Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, через отвір у вікні та захисній решітці проникли у приміщення дачного будинку, який належить потерпілій ОСОБА_8 , звідки таємно викрали майно на загальну суму 278 грн 10 коп.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Правильність встановлення фактичних обставин провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді арешту на строк 2 місяці 10 днів суд неправильно застосував вимоги статей 73, 60 КК України, які регламентують, що строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях і годинах, а також, що покарання у виді арешту призначається на строк від 1 до 6 місяців. При цьому за змістом указаних норм кримінального закону після призначення покарання і після зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях.
На зазначене неправильне застосування місцевим судом кримінального закону не звернув уваги суд апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними твердження прокурора про неправильне застосування судом ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання.
Так, як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості цього злочину, його конкретні обставини, зокрема, незначний розмір викраденого майна, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, дані про засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи характеризувався позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину. Пом'якшуючими покарання обставинами суд визнав: щире каяття, усунення заподіяної матеріальної шкоди і відшкодування потерпілій спричиненої злочином моральної шкоди. Обтяжуючих покарання обставин судом встановлено не було.
При цьому судом враховано принцип індивідуалізації покарання, а також те, що призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог закону України про кримінальну відповідальність й зобов'язані відповідно до положень ст. 65 КК України враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Статтею 69 КК України регламентовано, що суд має право призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Колегія суддів дійшла висновку, що конкретні обставини вчинення злочину, позиція потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках не перебував, певний період часу працював і за місцем роботи характеризувався позитивно, має неповнолітню дитину, а також наведених у вироку пом'якшуючі покарання обставин, які з урахуванням всіх наведених вище даних у сукупності, істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, давали суду підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання цьому засудженому.
Та обставина, щоОСОБА_5 до початку розгляду провадження в суді апеляційної інстанції порушив правила особистого зобов'язання у зв'язку з чим був оголошений у розшук, не свідчить про м'якість призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, судові рішення щодо ОСОБА_5 - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції із підстав неправильного застосування статей 60, 73 КК України.
При новому судовому розгляді провадження щодо ОСОБА_5 суду належить повно й всебічно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, дослідити обставини провадження, наявні докази, дати їм належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
постановив:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
______________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3