23 березня 2016 року Справа № 876/635/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в адміністративній справі № 803/3812/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання поновити в органах внутрішніх справ та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі - ГУ Нацполіції у Волинській області) та просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ управління МВС України у Волинській області від 05 листопада 2015 року № 322 о/с «По особовому складу», яким 06 листопада 2015 року його звільнено з органів внутрішніх справ;
- зобов'язати ГУ Нацполіції у Волинській області поновити його на службі в органах внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року;
- стягнути з ГУ Нацполіції у Волинській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по дату постановлення рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його було звільнено без попереднього попередження за два місяці, без погодження з профспілковим комітетом, без урахування переважного права на залишення на роботі та без пропозиції щодо переведення на іншу роботу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Належність до системи таких органів є державною службою.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Закону Кабінет Міністрів Української РСР своєю постановою від 29 липня 1991 року за № 114 затвердив Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (із змінами та доповненнями станом на 5 серпня 2015 року; надалі - Положення).
Підпунктом «г» пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.
За приписами частини першої статті 43 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01 серпня 2003 року; остання займана посада - дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Луцького районного відділу управління МВС України у Волинській області; спеціальне звання - капітан міліції.
Постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було ліквідовано як юридичну особу управління МВС України у Волинській області та її структурні підрозділи.
У зв'язку із зазначеним та відповідно до наказу начальника управління МВС України у Волинській області № 322 о/с від 05 листопада 2015 року позивача було звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).
За приписами пунктів 8 - 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Закон № 580-VIII було опубліковано в газеті «Голос України» № 141-142 від 06 серпня 2015 року; відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач заяви щодо продовження служби в Національній поліції не подавав і не був прийнятий на службу до поліції.
При цьому обмежень, передбачених законодавством, щодо звільнення позивача не встановлено.
Крім того, не є порушенням звільнення позивача без погодженням з профспілковим органом, оскільки відбулася повна ліквідація установи, а згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України, не потрібно попередньої згоди профспілкового органу для розірвання трудового договору через скорочення штатів з працівником органу внутрішніх справ.
При звільненні позивача було дотримано приписи статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Враховуючи приписи пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, позивач вважався належним чином попередженим про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів з дня опублікування цього Закону, а тому необхідності персонального попередження позивача про це у органу міліції не було.
Разом з тим, недодержання строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, не є підставою для поновлення на посаді працівника, при тому, що суд вправі змінити дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції правильними.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, ГУ Нацполіції у Волинській області не є правонаступником управління МВС України у Волинській області, що зокрема видно із постанови КМ України № 730 від 16 вересня 2015 року, а останнє ліквідоване без правонаступника.
Зі змісту Закону № 580-VIII видно, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції лише за їх власним бажанням у спосіб, передбачений пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
Проте, позивачем не надано до суду будь-яких доказів того, що він виявив бажання проходити службу в Національній поліції, подавав рапорт про це і що його було прийнято туди на службу, з огляду на що ГУ Нацполіції у Волинській області не є належним відповідачем, оскільки позивач у будь-яких правовідносинах з ним не перебував.
У зв'язку з цим відповідач не міг порушувати будь-яких прав позивача та не має обов'язку на працевлаштування позивача.
Позивач не вправі вимагати його поновлення його на роботі в новоутвореному органі, якщо він не був переведений туди в установленому порядку, що однак не позбавляє його права на участь у доборі на посаду поліцейського у порядку, який встановлено Законом № 580-VII.
Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на порушення норм статтей 42 та 49-2 КЗпП України щодо порядку вивільнення працівників в частині його переважного права на залишення на роботі та пропозиції іншої роботи, оскільки питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Підпункт «г» пункту 64 цього Положення пов'язує звільнення зі служби в запас через скорочення штатів лише з відсутністю можливості подальшого використання на службі.
А ліквідація, відповідно до постанови КМ Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року, як юридичної особи управління МВС України у Волинській області та її структурних підрозділів без правонаступника, на переконання колегії суддів, унеможливлює подальше використання позивача на службі в цьому органі.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 до ГУ Нацполіції у Волинській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання поновити в органах внутрішніх справ і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та правомірність відмови в задоволенні таких вимог судом першої інстанції.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в адміністративній справі № 803/3812/15 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 28 березня 2016 року.