"22" березня 2016 р. Справа № 922/5944/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.
при секретарі Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № ГО-15/220 від 14.12.2015р.)
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 3/15 від 25.12.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна”, м. Харків (вх. № 246 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2016р. у справі № 922/5944/15
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна”, м. Харків
про стягнення коштів, -
Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 Україна" (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача вартість транспортного засобу (напівпричепу) GOFA д/н НОМЕР_1 у пошкодженому стані в розмірі 108 229,37 грн. (з врахуванням уточнення позовних вимог (вх. № 46578 від 19.11.2015р. та вх. № 49970 від 14.12.2015р.), прийнятих до розгляду 19.11.2015р. та 15.12.2015р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до п. 12.8.2.2., укладеного між сторонами у справі договору добровільного страхування наземного транспорту №А 0241556, згідно додатку № 1 до якого застрахованим транспортним засобом є напівпричеп GOFA д/н НОМЕР_1, який було знищено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір страхового відшкодування розраховується таким чином: від розміру матеріального збитку віднімається в тому числі вартість застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані, однак рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2013р. по справі № 910/7391/13 було стягнуто з позивача на користь відповідача страхове відшкодування у розмірі 693000,00 грн., яке було сплачено позивачем повністю і до якого включено зазначену вартість ЗТЗ у пошкодженому стані, що дає підстави вважати, що відповідач отримав незаконну вигоду, оскільки всупереч передбачених сторонами умов договору, незважаючи на досудові вимоги, необхідної суми не повернув. В якості правового обґрунтування позивач посилається на приписи статей 1, 16 Закону України “Про страхування”, статей 526, 628, 629, 979 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.01.2016р. по справі № 922/5944/15 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 УКРАЇНА" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" вартість транспортного засобу у пошкодженому стані у розмірі 108299,37 грн. та 1624,48 грн. витрат зі сплати судового збору. Винесено ухвалу про повернення зайво сплаченого судового збору позивачу в розмірі 9925,52 грн.
Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, недоведеність обставин, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2016р. по справі № 922/5944/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що: розмір суми страхового відшкодування - 693000,00 грн. відповідає умовам укладеного між сторонами ОСОБА_4 добровільного страхування та отримано ним, як страхувальником за ОСОБА_4, на законних підставах за рішенням господарського суду м. Києва від 30.05.2013 р. у справі № 910/7391/13, яке в подальшому було підтримано другою та третьою судовою інстанцією. При розгляді цієї справи судами було встановлено, що згідно п. 12.8.1.2 ОСОБА_4 при повному знищенні транспортного засобу страхове відшкодування розраховується як дійсна вартість транспортного засобу за вирахуванням франшизи, а тому стягненню підлягає страхове відшкодування у розмірі 693000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що ПАТ "Страхова Група "ТАС" в ході розгляду зазначеної справи із заявою про передачу йому ЗТЗ після сплати страхового відшкодування до суду не звертався. За таких обставин, відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення вартості транспортного засобу (напівпричепу) GOFA д/н НОМЕР_1 у пошкодженому стані в розмірі 108229,37 грн., є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.02.2016р. об 11:30 год.
09.02.2016р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1553), в якому вважає рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача такими, що не спростовують фактів, обставин та обґрунтувань, що викладені в рішенні суду та наданих суду апеляційної інстанції запереченнях на апеляційну скаргу. Позивач наполягає, що в даному випадку умовами ОСОБА_4 визначено порядок розрахунку страхового відшкодування, як різниця між розміром матеріального збитку та дійсної вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані.
15.02.2016р. відповідач надав суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1732), в яких його правова позиція у справі залишилась незмінною, він вважає заперечення позивача безпідставними, а тому просить рішення суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Судові витрати відповідач просить покласти на позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. розгляд справи відкладено на 22 березня 2016 р. о 10:30 год. та запропоновано позивачу надати суду нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15.02.2016р. позивачем надані додаткові пояснення (вх. № 3122 від 21.03.2016р.), відповідно до яких позивач зазначає, що внаслідок ДТП - 01.03.2012 р. відбулося знищення транспортного засобу напівпричепа GOFA д/н НОМЕР_1 і це встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 30.05.2013 р. по справі № 910/7391/13. В обґрунтування своїх вимог у справі № 922/5944/15 позивач наводить положення п. 12.8.2.2. ОСОБА_4. Порядок розрахунку розміру страхового відшкодування при знищенні застрахованого транспортного засобу визначається в декількох пунктах, а саме в п. 12.8.1.2. зазначено, що при знищенні транспортного засобу страхове відшкодування розраховується як дійсна вартість застрахованого транспортного засобу, визначена згідно з Методикою товарознавчої оцінки автотранспортних засобів, затвердженої Мінюстом на дату настання страхового випадку, при цьому окрім п. 12.8.1.2. в даному договорі в п. 12.8.2.2. є спеціальна умова щодо визначення розміру страхового відшкодування при знищенні ЗТЗ. Згідно п. п. 12.8.2.2 ОСОБА_4 визначено порядок розрахунку страхового відшкодування як різниця між розміром матеріального збитку та дійсної вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані згідно встановленої у ОСОБА_4 формули. Враховуючи те, що у ОСОБА_4 відсутні обмеження щодо права страховика звернутися до суду з позовом щодо стягнення різниці між розміром матеріального збитку та дійсної вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані, позивач вважає, що він має право на стягнення вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані.
Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані на неї заперечення, дослідивши всі наявні у справі документальні докази та матеріали, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 22.03.2016р. уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року у справі № 910/7391/13 задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА") та стягнуто на користь останнього з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - ПАТ "Страхова група "ТАС") 693000,00 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу № ВВ/21 № А0241556 від 21.10.2011р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. по справі № 910/7391/13 рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013р. по залишено без змін. Даним рішенням суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визначення суми страхового відшкодування в розмірі 693000,00 грн. за договором добровільного страхування транспортного засобу № ВВ/21 № А0241556 від 21.10.2011р. та із правомірністю рішення суду в частині стягнення вказаної суми на користь страхувальника за ОСОБА_4 - ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА".
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2013р. по справі № 910/7391/13 постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013р. у даній справі залишені без змін. При цьому, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України послався на те, що суди при розгляді справи по суті правильно застосували норми матеріального та процесуального права та повністю дотримались положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим дійшли до правильних висновків про задоволення позову.
Отже, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2013р. по справі № 910/7391/13 набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
В межах даної справи № 910/7391/13 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21.10.2011 року між ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" (далі - страхувальник) та ПАТ "Страхова група "ТАС" (далі - страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.2. якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом (далі - ЗТЗ) та застрахованим додатковим обладнанням до застрахованого транспортного засобу.
Інформація про застраховані транспортні засоби наведена у Переліку застрахованих транспортних засобів та застрахованого додаткового обладнання (додаток №1), серед яких значиться напівпричіп GOFA, реєстраційний №АХ6393ХТ, VIN-код WOP3363525 GG10912, 2005р.в., білого кольору, вартістю 770000,00 грн., страхова сума - 770000,00 грн. (позиція 9).
За умовами цього ОСОБА_4 за ним застраховано 15 одиниць транспортних засобів та додаткового обладнання; загальна страхова сума за вказаним ОСОБА_4 становить 5752364,00 грн.; умови страхування: дорожньо-транспортна пригода, пожежа, стихійне лихо, протиправні дії третіх осіб; з урахуванням зносу. Строк дії ОСОБА_4: з 22.10.2011 року по 21.10.2012 року.
Пунктом 9.2. ОСОБА_4 встановлено, що страховим випадком є настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ внаслідок настання ризику (певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання), який застраховано за цим ОСОБА_4.
01.03.2012 року, тобто в межах дії ОСОБА_4, на 414 км автодороги Знаменка-Луганськ-Ізварино сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля IVECO, державний №АХ9893АК, з причепом цистерна GOFA, державний №АХ6393ХТ, під керуванням водія ОСОБА_5
Під час ДТП відбулося розчеплення цистерни з автомобілем, її перевертання, внаслідок чого напівпричепу GOFA, державний №АХ6393ХТ завдано механічні пошкодження.
Даний випадок згідно умов ОСОБА_4 страхування та всіх обставин справи в їх сукупності судами кваліфіковано як “знищення транспортного засобу”, а тому з посиланням на пункт договору 12.8.1.2. ОСОБА_4 судами визначено, що страхове відшкодування при повному знищенні транспортного засобу розраховується як дійсна вартість транспортного засобу за мінусом франшизи, яка, згідно пункту 4.3 зазначеного ОСОБА_4 складає 10%, і таким чином становить 693000,00 грн. (770000,00 - 77000,00 грн.), а тому дана сума підлягає стягненню зі страховика на користь страхувальника за умовами ОСОБА_4.
На виконання зазначеного рішення суду страховиком - ПАТ "Страхова група "ТАС" сплачено на користь ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" страхове відшкодування у розмірі 693000,00 грн. за ОСОБА_4 добровільного страхування наземного транспорту ВВ/21 №А0241556 від 21.10.2011р., про що свідчить наявна у справі належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 124757 від 24.12.2013р. (том 1 аркуш справи 30).
Після того, як сума страхового відшкодування у зазначеному розмірі була сплачена ПАТ "Страхова група "ТАС", страховик виявив, що розрахунок розміру страхового відшкодування є невірним та завищеним, оскільки розрахований без урахування спеціальної умови ОСОБА_4 страхування (пункту 12.8.2.2.), згідно з якою виходячи із суми завданого внаслідок настання страхового випадку розміру матеріального збитку та встановлення сторонами по ОСОБА_4 типу страхової суми “Агрегатна”, розмір страхового відшкодування при знищенні ЗТ визначається за формулою:
ССВ = (РМЗ * КП) (але не більше СС) - Ф - СОВЗЗ - НП - ВЗ + ЗВ, але не більше (СС - ПВ), де:
ССВ - сума страхового відшкодування;
РМЗ - розмір матеріального збитку;
КП - коефіцієнт пропорційності, розрахований наступним чином: відношення страхової суми ЗТЗ та/або ЗДО до дійсної вартості ЗТЗ та/або ЗДО на дату укладення цього договору ( у разі якщо страхова сума по ЗТЗ та/або ЗДО менша дійсної вартості ЗТЗ та/або ЗДО);
СС - страхова суму (загальна страхова суму) за договором;
Ф - франшиза, встановлена цим договором;
СОВЗЗ - суми, отримані від осіб відповідальних за завдані збитки;
НП - несплачені страхувальником частини страхової премії за договором;
ВЗ - дійсна вартість ЗТЗ у пошкодженому стані на дату настання страхового випадку, яка визначається на підставі висновку експерта-оцінювача відповідно до діючої на дату настання страхового випадку Методики товарознавчої оцінки автотранспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України; ЗВ - застраховані витрати, передбачені умовами договору; ПВ - виплати страхових відшкодувань, здійснені за попередніми страховими випадками за договором.
За таких обставин, позивач (страховик за ОСОБА_4) вважає, що ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" отримав страхове відшкодування у більшому розмірі, ніж це було передбачено ОСОБА_4, а тому згідно договірних домовленостей має і повинно відшкодувати йому вартість транспортного засобу «Причепу цистерна GOFA, державний № НОМЕР_2» у пошкодженому стані в сумі 108299,37 грн.
З метою врегулювання спірних питань, страховик - ПАТ "Страхова група "ТАС" 21.07.2015 р. направив на адресу страхувальника ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" досудову вимогу щодо виплати на його користь грошових коштів в розмірі 198000,00 грн., а пізніше, листом від 12.10.2015р. уточнив суму, що підлягає виплаті страхувальником, яка остаточно становить 108299,37 грн.
Проте ці кошти ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" не були перераховані.
Посилаючись на те, що у ОСОБА_4 відсутні обмеження відносно права страховика звернутися до суду з позовом щодо стягнення різниці між розміром матеріального збитку та дійсної вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані, позивач вважає, що він має право на стягнення вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані в даному судовому провадженні.
З метою захисту та відновлення свого права на залишки знищеного транспортного засобу, позивач звертаючись до господарського суду із позовом про стягнення вартості застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані, яка згідно висновку автотоварозначного дослідження склала 108299,37 грн., в обґрунтування вимог по стягненню спірної суми послався на те, що відповідно до пункту 12.8.2.2. укладеного між сторонами у справі ОСОБА_4 добровільного страхування наземного транспорту №А 0241556, згідно додатку № 1 до якого застрахованим транспортним засобом є напівпричеп GOFA д/н НОМЕР_1, який було знищено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір страхового відшкодування повинен був розраховуватись таким чином: від розміру матеріального збитку віднімається, в тому числі, вартість застрахованого транспортного засобу у пошкодженому стані. Проте, при визначенні розміру суми страхового відшкодування цього не було зроблено, а тому сплачені кошти є завищеними.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог та задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору страхування, зазначив те, що оскільки ЗТЗ в результаті ДТП отримав повне фізичне знищення, а сторонами договору в п. 4.5. ОСОБА_4 передбачили тип страхової суми “Агрегатна”, то відповідно виплата страхового відшкодування страхувальнику повинна здійснюватися за формулою, визначеною в п. 12.8.2.2 договору, а саме: у випадку знищення застрахованого транспортного засобу, сума страхового відшкодування визначається як різниця між розміром матеріального збитку та дійсної вартості ЗТЗ у пошкодженому стані на дату настання страхового випадку з вирахуванням несплачених Страхувальником частин премії за ОСОБА_4, франшизи, сум, отриманих від осіб, відповідальних за завдані збитки. При цьому судом першої інстанції прийнято до уваги вартість транспортного засобу у пошкодженому стані, що визначена позивачем на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 118 від 17.09.2014 р. напівпричепа GOFA, державний № АХ 6393ХТ, проведеного ФОП ОСОБА_6, який має кваліфікацію оцінювача (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15329/13 від 15.10.2013 р.), оцінка виконана у відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених Постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440 та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ФДМ України 24.11.2003 р. № 142/52092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 р. № 1335/5/1159) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 р. за № 724/16740. Оцінка напівпричепа GOFA, державний № АХ 6393ХТ здійснювалася на замовлення відповідача, а метою оцінки було визначення дійсної вартості ЗТЗ в пошкодженому стані після ДТП, яка становить 108299,37 грн.
Проаналізувавши розмір суми страхового відшкодування (693000,00 грн.), яка була сплачена позивачем на користь відповідача, суд першої інстанції визначився, що вона розрахована без врахування пункту 12.8.2.2. ОСОБА_4 та дійсної вартості ЗТЗ у пошкодженому стані.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було сплачено на користь відповідача суму страхового відшкодування в більшому розмірі, ніж це передбачено умовами спірного договору страхування, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 108299,37 грн. вартості напівпричепа GOFA, державний № АХ 6393ХТ, в пошкодженому стані відповідно до умов спірного договору страхування господарський суд визнав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Повторно розглянувши справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог і стягнення з ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" на користь ПАТ "Страхова Група "ТАС" вартості ЗТЗ у пошкодженому стані у розмірі 108299,37 грн. та вважає цей висновок суду помилковим, адже рішення суду в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України прийнято передчасно, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.
Застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги в даному спірному випадку задоволенню не підлягають.
Аналізуючи встановлені обставини справи, надаючи власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пунктів 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування можуть бути, зокрема, страхування наземного транспорту.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 989 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені статтею 991 Цивільного кодексу України та статтею 26 Закону України "Про страхування".
Із матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду по справі № 910/7391/13 була, зокрема вимога ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" про стягнення з ПАТ "Страхова Група "ТАС" страхового відшкодування в сумі 693000,00 грн. за ОСОБА_4 з розрахунку вартості транспортного засобу за мінусом франшизи.
За умовами ОСОБА_4 дійсна вартість напівпричепу GOFA AX 6393 ХТ VIN-код WOP3363525GG 10912, випуск 2005 р., білого кольору становить 770000,00 грн. Загальна страхова сума даного ЗТЗ (в межах якої здійснюється страхове відшкодування) визначена в договорі в розмірі 770000,00 грн.
Договір одним із страхових випадків передбачає знищення ЗТЗ, що має місце, якщо внаслідок настання страхового ризику "ДТП" витрати на відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу дорівнюють або перевищують 70% його дійсної вартості на дату настання страхового випадку. У разі знищення транспортного засобу розмір збитків визначається розміром страхової суми (пункт 9.4. ОСОБА_4).
14.11.2012 року листом за № Г0900/11066 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, визначених у п.п.10.1.14 та 10.1.30 ОСОБА_4 у зв'язку з користуванням транспортним засобом страхувальником (особою, допущеною до керування) у несправному технічному стані (п.10.1.14), та порушенням страхувальником технічних умов експлуатації і обслуговування ЗТЗ, що встановлені виробником транспортного засобу (п. 10.1.30).
Відмова страховика у здійсненні страхового відшкодування зумовила звернення страхувальника із позовом до суду (справа № 910/7391/13).
Судами першої та апеляційної інстанції по справі № 910/7391/13 на підставі правової оцінки умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 21.10.2011р. ВВ/21 №А0241556, постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року у справі №2018/4875/2012 н/п3/2018/1936/2012, протоколів контролю технічного стану транспортного засобу №21№001258- 001779-11 від 29.09.2011р. та №21№001258-001777-11 від 29.09.2011р., Паспорту посудини, що працює під тиском - Автомобільна цистерна для зріджених газів (O2, N2, Ar ), тип CSA 19.5, реєстраційний № 899, складений ДП "Східний ЕТЦ", Паспорту автомобіля № ТХ533474 (заводу виробника) та інших наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, факт необґрунтованої відмови останнього у виплаті позивачу страхового відшкодування в сумі 693000,00 грн. з підстав, викладених у листі від 14.11.2012 року № Г0900/11066, і ці обставини страховиком не були спростовані.
При цьому, страховиком - ПАТ "Страхова Група "ТАС" при розгляді справи № 910/7391/13 по суті в судах першої та апеляційної інстанції не було заявлено доводів про те, що в суму страхового відшкодування в розмірі 693000,00 грн. помилково увійшла сума дійсної вартості знищеного транспортного у пошкодженому стані на дату настання страхового випадку, без урахування спеціальної умови ОСОБА_4 (пункту 12.8.2.2.). Такі доводи, були заявлені ним лише у касаційній скарзі, але відхилені судом вищої інстанції, оскільки визначення розміру відшкодування пов'язано із оцінкою доказів у справі, що не є компетенцією цього суду.
Натомість в межах даної справи судами було перевірено розрахунок розміру страхового відшкодування, за результатами дослідження якого встановлено, що згідно пункту 12.8.1.2. ОСОБА_4 добровільного страхування транспортного засобу № ВВ/21 № А0241556 від 21.10.2011р. при повному знищенні транспортного засобу страхове відшкодування розраховується, як дійсна вартість транспортного засобу. Франшиза в такому випадку становить 10% (пункт 4.3. ОСОБА_4).
Таким чином, суди дійшли висновку, що сума страхового відшкодування за ОСОБА_4 становить 693000,00 грн. (770000,00 грн. - 77000,00 грн.), а тому підлягає сплаті страхувальнику. ДТП, яка сталася 01.03.2012 року, визнана судами страховим випадком, а позовні вимоги про стягнення 693000,00 грн. страхового відшкодування, такими, що підлягають задоволенню.
В рамках розгляду цієї справи, страховик - ПАТ "Страхова Група "ТАС" не оспорював розмір страхового відшкодування, а судами в межах своєї компетенції здійснено правову оцінку наданих сторонами доказів, і при розгляді справи по суті було взято до уваги саме такий розмір страхового відшкодування та сформульовано, що підставами його визначення є умови ОСОБА_4 страхування, зокрема пункт 12.8.1.2.
Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, немає значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу приписів частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та позиції, що викладена у вказаних вище рішеннях Європейського суду, та змісту самої Конвенції про захист прав та свобод людини, колегія суддів вважає необхідним при розгляді даної справи № 922/5944/15 застосувати Конвенцію та судову практику Європейського суду, як джерела права для національного суду.
Так, факт правомірності, правильності та відповідності умовам ОСОБА_4 страхування нарахованої та підлягаючої до стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 693000,00 грн. встановлено рішенням господарського суду у справі № 910/7391/13.
Дане рішення набрало законної сили, не може ставитися під сумнів та вже виконано ПАТ "Страхова Група "ТАС" у повному обсязі, а встановлені під час розгляду справи № 910/7391/13 по суті факти щодо розміру та складу (формули визначення) суми страхового відшкодування, не потребують додаткового доведення в межах даної господарської справи № 922/5944/15, на чому наполягає позивач.
Існування судового рішення у цій справі № 922/5944/15, за яким судом сума страхового відшкодування має розраховуватись, виходячи із пункту 12.8.2.2. ОСОБА_4, та встановлення при розгляді справи цієї справи інших фактів, які б суперечили фактам, вже встановленим у рішенні суду по справі № 910/7391/13, зокрема щодо визначення розміру страхового відшкодування на підставі пункту 12.8.1.2. ОСОБА_4 добровільного страхування транспортного засобу № ВВ/21 № А0241556 від 21.10.2011р., є неприпустимим.
В даному спірному випадку позивачем заявлена вимога про стягнення вартості пошкодженого транспортного засобу в сумі 108299,37 грн. виходячи із формули, вказаній у пункті 12.8.2.2. ОСОБА_4 страхування, проте така обставина мала доводитись страховиком разом із сукупністю інших доказів при розгляді справи № 910/7391/13, предметом розгляду якої було стягнення суми страхового відшкодування. Факт того, що сума страхового відшкодування у розмірі 693000,00 грн. не суперечила умовам ОСОБА_4, у повній мірі підтверджується встановленими обставинами у справі № 910/7391/13.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розмір страхових виплат визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Між сторонами було укладено договір добровільного страхування, а тому правовідносини сторін у справі виникли на основі договору між страхувальником і страховиком.
За умовами ОСОБА_4 обов'язок проведення розрахунку суми страхового відшкодування покладено саме на страховика, а тому у разі оспорення розміру страхового відшкодування при розгляді справи № 910/7391/13 ПАТ "Страхова група "ТАС", як страховик, був зобов'язаний здійснити власний розрахунок страхової суми, що на його думку підлягала відшкодуванню за ОСОБА_4, у тому числі і з урахуванням спеціальної умови, яка визначена у пункті 12.8.2.2. та надати його суду для надання відповідної правової оцінки. Однак, попри вказане, розрахунок ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" щодо визначення розміру страхового відшкодування ПАТ "Страхова група "ТАС" у встановленому порядку не було спростовано.
При цьому, із наявних у справі копій рішень по справі № 910/7391/13, вбачається, що при розгляді цієї справи позивач не заявляв вимогу про повернення йому спірного ЗТЗ, а відтак у судів були відсутні підстави для вирішення питання щодо залишків ЗТЗ в межах розгляду даного спору.
ОСОБА_4 добровільного страхування, який укладено між сторонами, та законодавством, яким врегульовані правовідносини сторін, не передбачено повернення залишків знищеного транспортного засобу та повернення вартості дійсної вартості ЗТЗ у пошкодженому стані після виплати страхового відшкодування.
Більше того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Цивільний кодекс передбачає два види підстав для припинення договору страхування: договірні та законні (частина 1 статті 997 Цивільного кодексу України).
Перші з них визначаються сторонами договору страхування і включаються до його тексту. Другі встановлюються як загальними положеннями зобов'язального права, так і страховим законодавством.
Пунктом 12.8.7. ОСОБА_4 сторони погодили, що після виплати страхового відшкодування у повному розмірі за страховим випадком "Знищення ЗТЗ" дія ОСОБА_4 припиняється.
Датою виплати страхового відшкодування є дата списання грошових коштів з рахунку страховика (пункт 12.11. ОСОБА_4).
Згідно з пунктом 14.2. ОСОБА_4 передбачено, що його дія припиняється, зокрема у разі:
- по закінченню строку дії договору;
- виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі.
Відповідно до статей 6, 627, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Такі умови ОСОБА_4 не суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору та положенням щодо вільного встановлення такої істотної умови, як припинення зобов'язань у встановлених ОСОБА_4 та законом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі, зокрема виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі.
При цьому, за загальним правилом, обов'язок страховика здійснювати страхову виплату в разі настання страхового випадку після закінчення строку його дії припиняється. Однак, якщо страховий випадок настав у період чинності договору страхування, то страховик не звільняється від здійснення страхової виплати відповідно до умов страхування.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції проаналізувавши наведені умови ОСОБА_4, та беручи до уваги вищевказані приписи чинного законодавства, вважає, що зв'язку зі сплатою 24.12.2013р. страховиком - ПАТ "Страхова група "ТАС" за рішенням суду на користь ТОВ "ОСОБА_3 УКРАЇНА" страхового відшкодування у розмірі 693000,00 грн. за ОСОБА_4 страхування (платіжне доручення № 124757), будь-які зобов'язання за укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 в силу положень його пунктів 12.8.7., 14.2. та приписів чинного законодавства припинились.
Оскільки страхове відшкодування страховиком по ОСОБА_4 вже сплачене, правові підстави для стягнення спірної суми після повного розрахунку за ОСОБА_4 - відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог страховика про стягнення вартості дійсної вартості ЗТЗ у пошкодженому стані судом апеляційної інстанції відмовляється.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідні із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи, що наведені відповідачем - заявником апеляційної скарги про скасування рішення суду у даній справі, належним чином обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, повторно розглянувши дану справу, користуючись наданим суду апеляційної інстанції правом та можливістю в межах своєї компетенції встановлювати ті чи інші обставини, які є суттєвими для вирішення спору, виходячи із оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості транспортного засобу (напівпричепу) GOFA д/н НОМЕР_1 у пошкодженому стані в розмірі 108 229,37 грн. є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають задоволенню ні за аргументами, що наведені у позовній заяві, ні з будь-яких інших підстав.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами) визначені правила розподілу господарських витрат.
Пунктом 10 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування або зміни рішення у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат.
Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів з урахуванням зазначених процесуальних норм вирішила здійснити розподіл судових витрат відповідно до прийнятого рішення, поклавши витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 УКРАЇНА”, м. Харків задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2016р. у справі № 922/5944/15 скасувати та прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Україна" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, код ЄДРПОУ 33234187) 1786,95 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Могилєвкін Ю.О.