Справа: № 826/14483/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
29 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниця Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року у справі за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іридіум» до Київської міської митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У липні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іридіум», звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2015 року № 100270005/2015/00015/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270005/2015/00025.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 29 грудня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Приписи законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Проте, ані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2015 року № 100270005/2015/000015/2, ані електронних листах відповідача від 17 червня 2015 року чи письмових запереченнях проти позову взагалі не зазначено, які саме неточності та розбіжності були встановлені під час митного оформлення задекларованих ТОВ «Іридіум» товарів та у яких документах.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 05 червня 2015 року між компанією Dautol GmbH (Німеччина) (за контрактом - продавець) та ТОВ «Іридіум» (Україна) (за контрактом - покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 05-06, згідно умов якого, продавець зобов'язується продати, а покупець - придбати на умовах CIP Київ вироби медичного призначення (товар), в кількості та за цінами, згідно специфікацій, що будуть додаватися за замовленням покупця.
На виконання умов вище вказаного контракту на підставі інвойсу № RE-16150170 від 03 червня 2015 року була здійснена поставка товару, на умовах CIP KIEV.
17 червня 2015 року позивачем, через свого митного брокера, в порядку електронного декларування було подано до Київської міської митниці ДФС України митну декларацію №100270005/2015/315155 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № 05-06 від 05 червня 2015 року.
Разом з митною декларацією подано до органу доходів і зборів наступні документи: картку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2013/0002806 від 24 листопада 2014 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 005622 від 09 червня 2015 року; рахунок-фактура (інвойс) від № RE-16150170 від 03 червня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 05-06 від 05 червня 2015 року; специфікацію 1 від 05 червня 2015 року; свідоцтва про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення №№ 10820/2011 від 09 вересня 2015 року, 11243/2012 від 10 лютого 2012 року, 11358/2012 від 13 березня 2012 року, 11446/2012 від 12 квітня 2012 року, 11946/2012 від 11 жовтня 2012 року, 11947/2012 від 11 жовтня 2012 року, 462-1.2/5.1/50-15 від 12 червня 2015 року, 9483/2010 від 25 червня 2010 року та 20 липня 2010 року, 9606/2010 від 20 липня 2010 року; інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного та радіологічного контролю товару № 2730 від 09 червня 2015 року; декларацію про походження товару RE-16150170 від 03 червня 2015 року.
За наслідками опрацювання наданих ТОВ «Іридіум» документів у Київської міської митниці ДФС України виникли сумніви щодо рівня заявленої митної вартості, у зв'язку із чим декларанту було запропоновано надати додаткові документи для її підтвердження, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспорті документи; страхові документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із використанням умов договору (угоди, контракту); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини.
Декларант, листом від 17 червня 2015 року повідомив контролюючий орган про неможливість надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Київською міською митницею ДФС України було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270005/2015/00025.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2015 року № 100270005/2015/000015/2.
Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В частині другій статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.
Вказані норми кореспондуються з пунктом 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах №21-127а15 та №21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень частини другої статті 161 та статті 244-2 КАС України.
Здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів убачається, що такі документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.
Так, рішенням про коригування митної вартості товарів 18 червня 2015 року № 100270005/2015/000015/2 митну вартість товарів 1, 2, 4 та 5 визначено із застосуванням резервного методу. Підставою для прийняття вказаного рішення стало подання позивачем до митного оформлення документів, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та надання документів, які містили розбіжності та неточності.
На переконання митного органу, при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України.
Проте, судом встановлено, що для підтвердження митної вартості товарів позивачем разом з митною декларацією № 100270005/2015/315155 від 17 червня 2015 року ТОВ «Іридіум» до контролюючого органу було надано: міжнародну автомобільну накладну, рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт), специфікацію, свідоцтва про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення, інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного та радіологічного контролю товару та декларацію про походження товару, про що зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270005/2015/00025. Тобто позивачем був поданий повний пакет документів необхідних для здійснення митного оформлення товарів.
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2015 року № 100270005/2015/000015/2, ні електронних листах відповідача від 17 червня 2015 року чи письмових запереченнях проти позову взагалі не зазначено, які неточності та розбіжності були встановлені під час митного оформлення задекларованих ТОВ «Іридіум» товарів та у яких документах. Не наведено таких доводів і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, у спірному випадку митним органом не доведено наявності підстав для витребування додаткових документів, як і не подано доказів наявності обставин, які унеможливлювали визначення митної вартості товарів у випадку, який розглядається, за ціною договору.
Враховуючи наведені вище обставини та доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для витребування у ТОВ «Іридіум» додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митним кодексом України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.
Отже, неподання позивачем додаткових документів, або їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.
З аналізу частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.
Отже, ТОВ «Іридіум» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, в свою чергу у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.
Крім того, слід зауважити, що відповідачем у справі не доведено правомірності проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування резервного методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з наступних методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.
Натомість, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про те, що відповідачем розпочато процедуру консультацій з ТОВ «Іридіум» у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а також наявність в основних та додаткових наданих документах неточностей та розбіжностей.
У цей же час, в матеріалах справи наявні роздруківки електронних листів від 17 червня 2015 року, відповідно до яких контролюючий орган на підставі статті 53 Митного кодексу України витребує у декларанта- позивача додаткові документи.
Зазначені електронні повідомлення, надіслані відповідачем декларанту позивача не містять в собі посилань з приводу чого, у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, у зв'язку з чим було розпочато процедуру консультації.
Таким чином, не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Крім того, як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.
За таких умов, оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування резервного методу визначення митної вартості є необґрунтованими.
Стосовно посилань відповідача на використання для визначення рівня митної вартості відомостей автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ДФС апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке. Торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). У той же час, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2015 року № 100270005/2015/000015/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, як і картка відмови в прийняття митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270005/2015/00025.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.