Справа: № 826/12841/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
29 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниця Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року у справі за адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» до Київської міської митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У червні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна», звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260001/2015/00014 від 18.02.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень чинного законодавства застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, проте відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про проведення процедури консультацій.
Також суд зазначив, що неподання позивачем додаткових документів, або їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Натомість, суд дійшов висновку, що з боку ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» відповідачу були надані всі документи, що підтверджують обґрунтованість та правомірність заявленої митної вартості товару.
Суд дійшов висновку, що у відповідача були всі належні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а, отже, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 30.10.2014 між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» (покупець) та НК «Роснєфть» (продавець) було укладено контракт № 100014/10663К на постачання бензину та палива дизельного.
Згідно п. 1.2 контракту кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші необхідні умови поставки оговорюються сторонами в додатках чи/або доповненнях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 5.1 контракту ціна на товар, що поставляється по цьому контракту встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього контракту.
03.02.2015 між покупцем та продавцем було укладено додаток № 004 до контракту № 100014/10663К.
Відповідно до п. 1.1 додатку № 004 продавець передає, а покупець приймає на умовах СРТ залізнична станція Суземка та/або станція СуземкаЕксп., бензин Преміум Євро-95, вид ІІІ, ДСТУ Р51866-2002, виробництва ВАТ «РНПК», Росія, в подальшому іменоване товар.
Згідно до п. 4.1 додатку № 004 ціна на товар, що поставляться по цьому додатку, визначається в доларах США за одну метричну тону та складає 434,63 дол. США.
09.02.2015 між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та ТОВ «Ітек Транс» було укладено договір № 0019ПЦ транспортного експедирування. Згідно умов якого ТОВ «Ітек Транс» зобов'язується організувати виконання послуг, зазначених в п. 1 даного договору.
01.01.2015 між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та ТОВ «Брок-Енерджі» було укладено договір доручення № 0018ПЦ. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Брок-Енерджі» зобов'язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в п. 1.1 зазначеного договору.
Виконуючі зобов'язання за договором № 0018ПЦ, ТОВ «Брок-Енерджі» 18.02.2015 на вантаж бензин Преміум Євро-95, вид ІІІ (загальна кількість 339,250 тон), виготовлення ВАТ «РНПК», який було поставлено на залізничну станцію Дарниця Південної залізниці, було подано Київській митниці Державної фіскальної служби України вантажно-митну декларацію №100260001/2015/137655, в якій було визначено митну вартість вантажу за ціною додатку № 004 від 03.02.2015 до контракту № 100014/10663К на рівні 434,63 дол. США за тону метричну.
Разом із МД № 100260001/2015/137655, подано до митного оформлення наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0000095 від 29.12.2014; накладну УМВС АЦ099150 від 14.02.2015; рахунок-проформу № 907 від 10.02.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаток № 004 від 03.02.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 100014/10663К від 30.10.2014; договір про надання послуг митного брокера № 0018ПЦ від 01.01.2015; сертифікат відповідності UA1.145.0098788-14 від 22.09.2014; декларацію про відповідність № б/н від 22.07.2014; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2719 від 14.02.2015; декларацію про походження товару № 907 від 10.02.2015; лист № 6-10079 від 03.02.2015; паспорт якості № 03077 від 13.02.2015; копію митної декларації країни відправлення № 10006120/100215/0000264 від 10.02.2015.
18.02.2015на адресу позивача надійшов запит від відповідача про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
У відповідь на вищезазначений запит позивачем було надано лист з поясненнями того, що всі документи, передбачені чинним законодавством були надані, разом із декларацією.
18.02.2015 відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом.
Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В частині другій статті 53 Митного кодексу України наведено перелік документами, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додатково визначені документи.
Вказані норми кореспондуються з пунктом 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі - 43831987, 43801781), яка підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень частини другої статті 161 та статті 244-2 КАС України.
Здійснивши аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів убачається, що такі документи не мали викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що у спірному випадку митним органом не доведено наявності підстав для витребування додаткових документів, як і не подано доказів наявності обставин, які унеможливлювали визначення митної вартості товарів у випадку, який розглядається, за ціною договору.
Зокрема, підставою для неможливості визнання заявленої митної вартості товарів стало те, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, митний орган в своїх запереченнях зазначає, що в наданих декларантом до митного оформлення проформі-інвойсі від 10.02.2015 № 907 та додатку від 03.02.2015 № 004 до контракту від 30.10.2014 № 100014/10663К не зазначено порядок оплати за товар. Також, декларантом не надано до митного оформлення комерційний інвойс, на підставі якого відповідно до п. 6.2 контракту від 30.10.2014 № 100014/10663К здійснюється оплата за товар.
Крім того, відповідач зазначив, що декларантом не надано до митного оформлення страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач 29.04.2015 направив на адресу відповідача лист за вих. № 00435, до якого було додано всі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару - бензин Преміум Євро-5, вид ІІІ.
Крім того, судом першої інстанції правильно надано оцінку доводам митного органу щодо відсутності у позивача документів щодо страхування товару, документів, що містять відомості про вартість страхування.
Так, п. 1.1 договору транспортного експедирування № 0017ПЦ від 01.04.2014 визначено, що експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта - ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією перевезення залізничним транспортом вантажів, які ввозяться на територію України, через залізничні переходи, зазначені клієнтом.
Відповідно до п. 1.2 договору транспортно-експедиційні послуги, що надаються експедитором клієнту включають, зокрема, оплати страхування відповідальності вантажовідправника/вантажоодержувача у відповідності до Постанови КМУ № 733 від 01.06.2002 р.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору витрати експедитора, необхідні та достатні для виконання вказаного договору складаються із вартості провізних платежів, додаткових зборів, оплати страхових зборів та інших витрат відповідно до пунктів 1.2.1-1.2.20 договору.
Разом з тим, умовами зовнішньоекономічного контракту № 100014/10663К від 30.10.2014 не передбачено страхування вантажу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність у позивача страхових документів не може свідчити про заниження заявленої митної вартості товару, оскільки оплата страхових зборів покладалася на експедитора та включалася у вартість послуг останнього.
Враховуючи наведені вище обставини та доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для витребування у ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митним кодексом України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.
Отже, неподання позивачем додаткових документів, або їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.
З аналізу частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс). якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.
Отже, ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, в свою чергу у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.
Крім того, слід зауважити, що відповідачем у справі не доведено правомірності проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування резервного методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з наступних методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.
Натомість, як убачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.
За таких умов оскаржувані картки відмови та рішення, які опосередковують застосування резервного методу визначення митної вартості є необґрунтованими.
Стосовно посилань відповідача на використання для визначення рівня митної вартості відомостей автоматизованої системи аналізу та управління ризиками ДФС апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке. Торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). У той же час, автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» про визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.