79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" березня 2016 р. Справа № 914/3762/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді М.І. Хабіб
суддів В.М.Гриців
ОСОБА_1
при секретарі Карнидал Л.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, №2302-вих.-161 від 29.01.2016 (вх.№01-05/629/16 від 04.02.2016)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016
у справі № 914/3762/15
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Універсал Банк”, м. Львів
про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення та стягнення заборгованості і неустойки
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність №23-02-вих-2279 від 12.10.2015);
відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №9626 від 22.12.2015)
Автоматизованим розподілом справу розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді М.І. Хабіб, суддів О.В. Зварич та Я.О. Юрченка.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді О.В. Зварич розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 до складу колегії замість судді О.В.Зварич введено суддю Гриців В.М.
Апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2016, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2016.
В судовому засіданні 01.03.2016 оголошувалась перерва до 22.03.2016.
В листопаді 2015 року Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ «Універсал Банк» про стягнення 322 610,32 грн, в т.ч. 9 379,56 грн заборгованості з орендної плати за період з 31.01.2015 по 15.02.2015 та 313 230,76грн неустойки за період з16.02.2015 по 30.09.2015; та про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 106, 40 кв м, що знаходяться за адресою вул. Коперника, 12 у м. Львові.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.07.2004 сторони уклали договір оренди нерухомого майна №Г-2144-4 - нежитлових приміщень 1-го поверху загальною площею 106, 40 кв. м, що знаходяться на вул. Коперника, 12 у м. Львові. Строк дії договору встановлено по 15.02.2015.По акту приймання-передачі від 27.07.2004 об'єкт оренди був переданий відповідачу. 04.02.2015 відповідач звернувся до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження договору, а позивач надіслав відповідачу повідомлення №2302-вих-631 від 27.02.2015 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15-ти днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення.
Водночас, позивач зазначає, що позивачем був виданий наказ №228-о від 01.07.2015 про продовження договору оренди №Г-2144-4 та підготовлено проект договору. Листом №2302-2466 від 29.07.2015 повідомив відповідача про необхідність підписання проекту договору до закінчення терміну дії наказу, однак листом №121-УБ від 10.08.2015 відповідач повідомив про відмову від підписання договору у зв'язку з незгодою з розміром орендної плати. Станом на день звернення з позовом наказ №228-о від 01.07.2015 втратив свою чинність, договір не підписаний відповідачем, орендовані приміщення не звільнені та не повернені.
Посилаючись на те, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, та ч. 2 ст. 785 ЦК України ,позивач просив задоволити позов.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі №914/3762/15 (суддя Синчук М. М.) провадження у справі в частині зобов'язання ПАТ «Універсал Банк» повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 106, 40 кв. м, що знаходяться за адресою вул. Коперника, 12 у м. Львові, припинено. В решті позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з ПАТ «Універсал Банк» на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 1 218грн судового збору.
Рішення мотивоване ст. 11, 509, 525, 526, 610, 611, 614, 759, 785, 798-786 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України.
Суд припинив провадження у справі в частині вимог про повернення об'єкту оренди на підстав п1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки по акту приймання-передачі від 25.12.2015 відповідач повернув позивачу об'єкт оренди. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9 379, 56 грн за період з 31.01.2015 по 15.02.2015 та неустойки в розмірі 313 230,76 грн за період з 16.02.2015 по 30.09.2015, суд виходив з того, що упродовж січня-вересня 2015року позивач виставляв відповідачу рахунки за фактичне використання приміщень відповідно до договору №Г-2144-4, які були оплачені відповідачем. Крім того, суд вказав, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини особи, яка порушила зобов'язання. З огляду на те, що упродовж лютого-вересня 2015 року сторони узгоджували зміни до умов договору оренди в частині визначення розміру орендної плати, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 322 610, 32 грн заборгованості з орендної плати та неустойки, подав апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у даній справі в цій частині скасувати, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Скаржник зазначає, зокрема, що для вирішення питання про правомірність чи неправомірність вимог позивача про стягнення неустойки суд мав встановити, чи спірний договір оренди припинений чи продовжений після закінчення терміну його дії, однак не встановив. Вказує, що відповідно до п. 4.3 договору 27.02.2015 (протягом місяця після закінчення терміну дії договору) позивач надіслав відповідачу повідомлення №2302-вих-631 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору, відтак стверджує, що договір припинив свою дію 15.02.2015.
Вказує, що факт видачі позивачем наказу №228-о від 01.07.2015 про продовження договору, який виданий на підставі заяви відповідача про продовження договору оренди, не продовжує договір, а є лише передумовою для продовження договірних стосунків. Посилаючись на п. 5.2.4. Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами та доповненнями), стверджує, що договір вважається продовженим лише після підписання додатку до договору на підставі наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики, однак такий додаток не був підписаний через відмову відповідача.
Відтак вважає, що зазначені обставини дають право позивачу вимагати стягнення неустойки. Крім того, вказує, що відповідач продовжував фактично користуватися об'єктом оренди після 15.02.2015 і до моменту підписання акту приймання-передачі 25.12.2015.Стверджує, що позивач, виставляючи після 15.02.2015 рахунки, не визнавав законність перебування відповідача у раніше орендованих приміщеннях, а є рахунками за фактичне використання об'єкта оренди після закінчення терміну дії договору.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, вважає рішення суду першої інстанції законним та стверджує, що договір припинив свою 25.12.2015, оскільки в січні 2015 та в лютому 2015 він звертався до позивача про продовження договору оренди, позивач видав наказ від 01.07.2015 № 228-О про продовження договору оренди. Вказує, що протягом січня-листопада 2015 року позивач виставляв відповідачу рахунки за фактичне використання приміщень відповідно до договору №Г-2144-4 від 27.07.2004 і в цих рахунках відсутні будь-які неустойки, передбачені ч. 2 ст. 785 ЦК України. Вказані рахунки повністю оплачені банком, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками та платіжними дорученнями. Зазначає, що відповідно до наданого йому позивачем проекту договору новий розмір орендної плати був завищений, тому він не підписав проект договору, про що повідомив позивача листом від 10.08.2015, та намагався погодити з позивачем новий розмір орендної плати. Однак сторони не дійшли згоди щодо розміру орендної плати у зв'язку з чим об'єкт оренди був повернений позивачу у грудні 2015року.
В судовому засіданні 22.03.2016 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким позов в частині стягнення заборгованості задоволити. Крім того, подав довідку про заборгованість відповідача з урахуванням здійсненої в січні 2016 року оплати, копію рахунку, що виставлявся відповідачу за грудень 2015 року та на виконання ухвали суду від 08.02.2016 подав довідку №03-58/156 від 10.03.2016 про зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору, сплаченого платіжним дорученням №3826 від 26.01.2016 в сумі 6 838,88 грн.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.07.2004 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ВАТ “Універсал Банк”(орендар), правонаступником якого є ПАТ “Універсал Банк”, уклали договір №Г-2144-4 оренди нерухомого майна , за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху, позначені в технічній документації літерами від 10-1 по 10-11 включно, загальною площею 106,40 кв.м., які знаходяться в будинку №12, розташованому на вул. Коперника у м. Львові (об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП “Цитадель-Центр” (балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності (а.с. 13-15).
Об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для відділення банку (п.2.1 договору).
Згідно з п. 3.1. договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та орендодавцем в особі балансоутримувача і оформляється актом приймання-передачі.
Термін дії договору визначений з 27.07.2004 по 15.02.2015 (п. 4.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором ( п. 4.3 договору).
Пунктом 4.8 договору передбачені випадки, коли договір припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Орендна плата встановлена у розмірі 4 276,13грн ( без ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період. Орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 10 числа місяця за попередній місяць (п. 5.2).
В пунктах 9.1- 9.5 договору сторони погодили порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди, зокрема, повернення здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення оренди. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п. 9.1 цього договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.
По акту приймання-передачі від 27.07.2004 об'єкт оренди переданий відповідачу (а.с. 58).
Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення терміну дії договору оренди відповідач звертався до позивача щодо продовження терміну дії договору оренди. Так, в заяві від 27.01.2015 відповідач просив продовжити термін дії договору на 3 роки. Ця заява зареєстрована відповідачем 04.02.2015 за вх. № 2-1617 ( а.с.35 ).
Однак відповідач надіслав позивачу 02.03.2015 повідомлення №2302-вих-631 від 27.02.2015 про припинення договору оренди №Г-2144-4 у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок відповідача протягом 15-ти днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення і провести повний розрахунок по сплаті орендної плати( повідомлення, реєстр рекомендованих листів від 02.03.2015 та фіскальний чек від 02.03.2015, а.с.18,19, 19 на звороті).
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем був виданий наказ №228-О від 01.07.2015 про продовження договору оренди №Г-2144-4 від 27.07.2004 на 2 роки 11 місяців і 15 днів, відповідачу був наданий проект договору та повідомлено про необхідність його підписання. З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо розміру орендної плати, у зв'язку з чим відповідач не підписав договір ( а.с.36,37,38, 61-68).
По акту приймання - передачі від 25.12.2015 вих. №1236 відповідач повернув орендовані приміщення балансоутримувачу - ЛКП « Цитадель- Цент» (а.с. 103).
Згідно з розрахунком (довідкою) позивача, доданим до позовної заяви, заборгованість відповідача за період з 01.02.2015 по 30.09.2015 становить 322 610,32 грн, в.т.ч.9 379,56 грн орендна плата та 313 230,76грн неустойка ( а.с. 17).
З матеріалів справи вбачається, що з лютого по грудень 2015 позивач виставляв відповідачу рахунки за фактичне використання приміщень (а.с. 77-81, 104, 169).
Платіжним дорученням №4895/114 від 06.01.2016 відповідач перерахував позивачу 209 467,27грн за фактичне користування приміщеннями за період з лютого по листопад 2015 року (а.с. 115). Платіжним дорученням №4895/15 від 06.01.2016 відповідач перерахував позивачу 17 965,60грн за фактичне користування приміщеннями за грудень 2015року (а.с. 114).
Ці кошти позивач спрямував на погашення заборгованості по орендній платі за лютий 2015 року та на погашення неустойки, про що вказано в його поясненнях та в довідці (а.с. 165-166, 170).
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Орендні відносини регулюються Цивільним та Господарським кодексами, а щодо оренди державного майна та майна, що перебуває в комунальній власності, регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч. 1.ст.759 ЦК України, ч.1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу частини другої ст.291 ГК України, ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ст. 764 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як зазначено у п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29 травня 2013 року N 12, зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другоїстатті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Отже, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк лише за умови відсутності протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди.
Матеріалами справи підтверджено, що термін дії договору оренди від 27.07.2004 №Г-2144-4 був встановлений по 15.02.2015. Протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а саме 02.03.2015 позивач (орендодавець) надіслав відповідачу повідомлення №2302-вих-631 від 27.02.2015 про припинення договору оренди №Г-2144-4 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та вимагав повернути орендовані приміщення.
Відтак, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, що договір оренди №Г-2144-4 не був продовжений, а припинив свою дію 15.02.2015 та відхиляє як такі , що суперечать закону та фактичним обставинам справи, доводи відповідача про те, що договір припинив свою дію лише 25.12.2015.
Не можуть братися до уваги посилання відповідача на наказ позивача №228-О від 01.07.2015 про продовження договору оренди №Г-2144-4 , оскільки цей наказ виданий більш ніж через 4 місяці після припинення договору оренди. Тим більше, що відповідач відмовився від укладення договору оренди на новий строк на підставі цього наказу, у зв'язку з чим наказ втратив через 30 днів після його видачі.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Обов'язок орендаря негайно повернути майно у разі припинення договору найму встановлений також ч.1 ст. 785 ЦК України.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Матеріалами справи підтверджено, що після припинення договору оренди відповідач не повернув майна, а повернув орендоване майно лише 25.12.2015.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами скаржника про нарахування на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної орендної плати та, перевіривши розмір та порядок її нарахування, дійшла висновку про правомірність нарахування неустойки, заявленої до стягнення за період з 16.02.2015 по 30.09.2015, в сумі 313 230, 76 грн.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення неустойки, вважає його помилковим, оскільки суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги повідомлення позивача про припинення договору оренди, надіслане позивачем відповідачу у встановлений законом та договором строк, не врахував, що на момент закінчення строку дії договору оренди та упродовж місяця після його закінчення не було жодного наказу чи будь-якого іншого повідомлення( листа тощо) позивача про продовження строку дії договору оренди. Як зазначено вище, такий наказ був виданий більш ніж через 4 місяці після закінчення строку дії договору, однак відповідач відмовився від укладення договору на підставі цього наказу і наказ втратив чинність. Виставлення позивачем рахунків за фактичне використання приміщень після припинення договору оренди та їх оплата відповідачем не може вважатися згодою позивача на продовження договору оренди, а підтверджує невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення майна та факт використання приміщень відповідачем після припинення договору.
З матеріалів справи вбачається, що за період до лютого 2015 року відповідач сплатив орендну плату в повній сумі згідно з рахунками позивача, зокрема, за листопад 2014року орендна плата нарахована в сумі 15091,78 грн.( з ПДВ), і в цій сумі сплачена (а.с. 74), за грудень 2014 року нарахована в сумі15 544,52 грн( з ПДВ), в цій сумі сплачена ( а.с. 75), за січень 2015 року нарахована в сумі 16029,38грн( з ПДВ),в цій сумі сплачена (а.с.76). Однак позивач в своєму розрахунку вказує фактичну сплату відповідачем орендної плати в менших сумах, ніж фактично сплачені, та визначає заборгованість відповідача з орендної плати за лютий 2015 року в сумі 9379,56 грн, що, на думку апеляційного суду, є неправомірним, оскільки за лютий 2015року ( з 1 по 15 лютого 2015 року - в період дії договору оренди) підлягала сплаті орендна плата в сумі 9040,61грн ( з урахуванням індексу інфляції).
Відповідач не сплатив неустойки та не сплатив орендної плати за лютий 2015року ( з 1 по 15 лютого 2015 року), однак сплатив 06.01.2016 кошти в сумі 227 432, 87 грн за фактичне користування приміщеннями за період з лютого по грудень 2015року, які позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості з орендної плати та неустойки.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні підлягають до задоволення частково в частині стягнення неустойки в сумі 94 838,50 грн ( 9040,61грн орендна плата + 313 230,76 грн неустойка = 322271,37 - 227 432,87 факт. сплата).
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки 313 230, 76 грн.
Відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову(п.4 резолютивної частини рішення ) належить скасувати, прийняти нове рішення яким позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 94 838,50 грн неустойки.
Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 1 422, 58 грн пропорційно сумі неустойки, що підлягає до стягнення.
Відтак слід змінити рішення в частині стягнення судового збору ( п. 2 резолютивної частини рішення), змінивши суму судового збору 1218,00грн на 2640,58грн( 1218,00 + 1422,58).
Крім того, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 1 564, 84 грн пропорційно до задоволених апеляційних вимог, який був сплачений позивачем при поданні апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі № 914/3762/15 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення неустойки в сумі 313 230, 76 грн скасувати ( п.4 резолютивної частини рішення). В цій частині прийняти нове рішення , яким позов задоволити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ідентифікаційний код 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ідентифікаційний код 25558625, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15 - 94 838, 50 грн неустойки.
Змінити п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 18.01.2016 у справі № 914/3762/15, замінивши цифри та слова « 1218,00грн судового збору» - на цифри та слова « 2640,58грн судового збору».
В решті рішення залишити без змін.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», ідентифікаційний код 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19 на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ідентифікаційний код 25558625, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл.Галицька, 15- 1 564, 84 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 25.03.2016.
Головуючий - суддя М.І. Хабіб
суддя В.М. Гриців
суддя Я.О. Юрченко