"24" березня 2016 р.Справа № 916/4761/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 5, дата видачі : 10.05.15р.;
ОСОБА_2, довіреність № 7, дата видачі : 10.05.15р.;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 29.02.16р.;
ОСОБА_4, довіреність № б/н, дата видачі : 29.02.16р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ",м. Умань Черкаської області
та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс", смт.Ширяєве Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2016 року
по справі № 916/4761/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс"
про стягнення 351225,75грн.,
/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/,
встановив:
У листопаді 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог /а.с. 130-133/ про стягнення 351 225,75грн., з яких 39113,31 грн. - пеня, 35157,52 грн. - штраф у розмірі 5%, 34668,61грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами (39% річних згідно з п.8.6.2 договору), 81418,63грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, 160867,68грн. - курсова різниця. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в повному обсязі.
Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629, ЦК України, договір поставки №УМ-ОД-22-200214/ззр-РЕ від 20.02.2014р., додаткові угоди (специфікації) № 1 від 06.03.2014р. та №2 від 05.11.2014р. мотивовані неналежним виконанням умов договору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.02.2016р. (суддя Степанова Л.В.) позовні вимоги ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" на користь позивача 103695,91грн. курсової різниці вартості поставленого товару та 1555,41грн. судового збору. В решті позову відмовлено: щодо 57171,77грн. курсової різниці, штрафних санкцій, інфляційних та річних відсотків, так як відповідачем 40% та 30% вартості товару були сплачені своєчасно, а щодо нарахувань на останні 30% вартості товару - через те, що позивачем не визначено період нарахування, у зв'язку з чим неможливо перевірити правильність розрахунку.
З висновками місцевого господарського суду не погоджуються обидві сторони, які звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" просить скасувати оскаржене рішення господарського суду Одеської області частково та постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позивач зазначає, що суд хибно не врахував, що перший платіж у розмірі 40% від 07.05.2014р. був здійснений без врахування курсової різниці. Курс валюти на дату 07.08.2014р. та 10.08.2014р. був ідентичний, а саме 12,55грн. тобто курсова різниця на дві ці дати була однаковою, а саме 56168,65грн..
Крім того, скаржник вважає, що безпідставно судом не стягнуто пеню, передбачену п. 8.5.1. договору, та 39% річних від суми боргу згідно до п. 8.5.2. договору за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару.
На думку позивача, суд також неправомірно відмовив в стягненні курсової різниці за специфікацією №2 від 05.11.2014р.. Згідно даної специфікації ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" здійснило поставку товару ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" з умовою розрахунку 100% до 05.11.2014р..
ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та не повно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.
Зокрема на думку ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс", місцевим судом не було враховано, що п. 4.3 договору передбачено лише право постачальника на зміну вартості товару в залежності від зміни курсу валюти, яким він міг скористатися, за умов та в порядку передбаченому договором, або не скористатися. П.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, передбачено чіткі умови та порядок зміни вартості товару в зв'язку із зміною курсу валют, які позивачем протягом строку дії договору виконані не були. Позивач не надав покупцю відкориговані видаткові накладні в порядку, встановленому договором (п.п. 10.4), який в свою чергу їх не підписував та не скріплював своєю печаткою. Таким чином, ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" не скористалось своїм правом на зміну вартості товару, тому у покупця не виникло обов'язку сплачувати курсову різницю.
Договір діяв до 31.12.2014р. і був виконаний сторонами у повному обсязі, оскільки строк дії договору закінчився, а постачальник не скористався своїми правами на коригування вартості товару протягом строку дії договору, тому цей факт у відповідності до ст.ст.631, 632 ЦК України виключає можливість надання постачальником на сьогоднішній день скоригованих видаткових накладних з урахуванням курсової різниці, а його вимоги сплати курсову різницю вартості товару є незаконними.
ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" просить скасувати рішення частково та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заслухавши представників сторін, судова колегія прийшла до наступних висновків.
Як свідчать матеріали справи, 20.02.2014р. між ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" (Постачальник) та ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" (Покупець) було укладено договір поставки №УМ-ОД-22-200214/ззр-РЕ, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1. договору) /а.с. 52-57/.
Згідно п.п. 1.3 та п.п. 1.4 загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною. Самі ж зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках договору виникають після підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору.
За п.п. 2.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2014р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.
У відповідності до п.п. 3.4 датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий Покупцю.
Згідно з п.п. 4.3 вартість товару розраховується у гривні та фіксується у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації), в цьому випадку Постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість товару, в залежності від зміни курсу даної валюти. Порядок зміни вартості товару постачальником на дату відвантаження товару встановлено п.4.3.1 договору, а на дату фактичної оплати - п.4.3.2.
Останнім сторони узгодили, що зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується Постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати товару, з урахуванням курсу валют на дату кожної часткової оплати, та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Постачальник може здійснити перерахунок вартості товару та надати коригування видаткових накладних на будь-яку дату на власний розсуд або на прохання Покупця, за наявності відповідних підстав, згідно з пунктами 4.3.1 та 4.3.2 даного договору.
Відповідно до п.5.2.2 Покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях)
У відповідності до п.п. 8.5.1 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
За п.п. 8.5.2 покупець за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 ЦК України сплачує на користь Постачальника 39 % річних від суми боргу.
Згідно з п.п. 8.6 та п.п. 8.10 нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості та строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених п.п. 8.5.1-8.5.2 цього договору, встановлюється у 3 роки.
В матеріалах справи (а.с. 17) знаходиться додаткова угода (специфікація) №1 від 06.03.2014р. підписана обома сторонами, згідно до якої ціна товару встановлена у гривнях, ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" отримує товар на загальну суму 537382,73грн., які повинно сплатити в наступні строки - 40% оплати до 10.08.2014р., 30% оплати до 10.09.2014р. та 30% оплати до 10.10.2014р.. В угоді також зафіксовано, що курс долара США на дату підписання цієї угоди становить 9,95грн..
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до умов укладеного договору поставки та додаткової угоди (специфікації) №1 від 06.03.2014р. ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" здійснило поставку товару ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" на загальну суму 537382,73грн. за видатковими накладними:
- № 56 від 17.03.14р. на суму 207766,73грн. /а.с.33/;
-№127 від 26.03.14р. на суму 329616грн. /а.с. 34/.
Крім того, позивачем було виставлено рахунок на оплату товару від 6.03.14р. на суму 537382,73грн..
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" згідно до підписаної специфікації №1 40% вартості товару у сумі 214953,10грн. сплатило 07.08.2014р., тобто своєчасно - до 10.08.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №195 від 07.08.2014р. та випискою з рахунку /а.с.35,/.
Наступні 30% вартості товару у сумі 161214,82грн. ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" сплатило 10.09.2014р., тобто також своєчасно, що підтверджується платіжним дорученням №17 /а.с.36,/.
Ще 30% вартості товару у сумі 161214,82грн. ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" за платіжним дорученням за №99 /а.с.37/ сплатило 20.10.2014р., тобто останній платіж здійснено з прострочення строку оплати, встановленого додатковою угодою (специфікацією) №1, на 9 днів, за які і підлягають стягненню встановлені п.п.8.5.1 та 8.5.2 :
- пеня в сумі 993, 79грн. /розрахунок приєднано до матеріалів справи/,
- 5 % штрафу в сумі 8060,74грн. /161214,82грн. х 5% /;
- 39 % річних в сумі 1550,31грн. /розрахунок приєднано до матеріалів справи/.
Відмовляючи в цій частині позову суд першої інстанції припустився порушення умов договору та вимог ст.625 ЦК України.
Щодо інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що відповідно до правової природи індексу інфляції він визначається за місяць, отже існування боргу протягом лише 9 днів не дає підстав для його застосування, про що зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а також існує стала практика Вищого господарського та Верховного суду України щодо означеного питання. Таким чином, місцевий господарський суд законно відмовив у задоволені цієї вимоги в повному обсязі.
Стосовно тверджень позивача про помилкову відмову у задоволені вимог за додатковою угодою (специфікацією) №2 колегія зазначає, що суд правомірно не прийняв їх до уваги, оскільки ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" в порядку ст.ст. 32-36 ГПК України не представлено належних та допустимих доказів її існування.
Колегія суддів вважає слушними доводи ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс", викладені у апеляційній скарзі, стосовно того, що місцевим судом не було враховано, що п. 4.3 договору передбачено лише право постачальника на зміну вартості товару в залежності від зміни курсу валюти, яким він міг скористатися за умов та в порядку, передбаченому договором, або не скористатися. П.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, передбачено чіткі умови та порядок зміни вартості товару в зв'язку із зміною курсу валют, які позивачем виконані не були. Термін дії даного договору сплив 31.12.2014р. і він був виконаний сторонами у повному обсязі. У відповідності до ст.ст.631,632 ЦК України постачальник міг скористатися своїми правами на коригування вартості товару лише протягом строку дії договору, з огляду на закінчення цього строку така можливість ним втрачена. Отже, задовольняючи позов в частині стягнення курсової різниці суд першої інстанції не врахував умови договору щодо порядку зміни вартості товару Постачальником та за відсутності доказів дотримання цього порядку, як-то відкоригованих видаткових накладних та рахунків, безпідставно дійшов висновку, що ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" скористалося правом зміни вартості товару та помилково визнав правомірними відповідні вимоги позивача та стягнув з відповідача 103695,91 грн. курсової різниці, що не узгоджується з матеріалами справи, умовами договору та нормами чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів апеляційні скарги подані ТОВ "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" та ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" задовольняє частково, а рішення господарського суду Одеської області від 15.02.2016 року скасовує частково з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Прогрес-Плюс" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2016р. у справі №916/4761/15 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "Агрофірма "Прогрес-Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСАГРО-УМАНЬ" 1550,31грн. 39% річних, 8060,74грн. 5 % штрафу, 993,79грн. пені та 158,05грн. витрат по сплаті судового збору”.
Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 28.03.16р.
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов